Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метод для самостійної роботи.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
23.08.2019
Размер:
179.52 Кб
Скачать

3. Предмет соціально-трудових відносин на різних рівнях

В системі соціально-трудових відносин, залежно від особливостей суб'єктів та характеристик соціально-економічного простору, виділяються такі їх рівні:

  1. індивідуальний

  2. мікроекономічний (рівень підприємства),);

  3. мезоекономічний рівень (рівень окремих адміністративних територій і галузей).

  4. макроекономічний (національний) рівень

  5. мегаекономічний (глобальний, міжнародний) рівень.

Для кожного рівня соціально-трудових відносин характерні свої специфічні предмети цих відносин і взаємозв’язки між ними.

Предметом соціально-трудових відносин на індивідуальному рівні є конкретні аспекти трудового життя людини, зміст яких залежить як від її індивідуальних характеристик (рівень освіти та професіоналізму, стать, стан здоров’я тощо), так і від специфіки етапів життєвого циклу працівника (професійне становлення, активне трудове життя – професійний розвиток, перехід на пенсію).

На мікроекономічному рівні предметом соціально-трудових відносин може бути кадрова політика підприємства загалом або її окремі елементи.

На територіальному рівні предметом соціально-трудових відносин є спільні для економічно активного населення адміністративної одиниці трудові проблеми.

Предметом соціально-трудових відносин на галузевому рівні є питання специфічні для конкретної галузі.

Предметом соціально-трудових відносин на національному (макроекономічному) рівні є Основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема щодо гарантій праці й забезпечення продуктивної зайнятості.

На міжнародному рівні предметом соціально-трудових відносин є гарантії та захист прав людини (як працівника так і роботодавця) у сфері праці, сприяння колективно-договірному процесу, відвернення соціальних потрясінь, встановлення і збереження соціальної злагоди.

Отже, практично всі сторони трудового життя людини правомірно розглядати як предмет соціально-трудових відносин. Не принижуючи значення певних соціально-економічних явищ, які входять до складу предмета соціально-трудових відносин, виокремимо ті з них, на які припадає найбільше “навантаження” в регулюванні відносин між роботодавцями і найманими працівниками та їхніми представницькими органами: соціально-трудові відносини зайнятості, соціально-трудові відносини, що виникають у зв’язку з винагородою за послуги робочої сили (послуги праці); соціально-трудові відносини, пов’язані з організацією й ефективністю праці.

За організаційними формами виділяють такі типи соціально-трудових відносин: партнерство, патерналізм, конкуренція, солідарність, субсидіарність, дискримінація та конфлікт.

4. Фактори формування і розвитку соціально-трудових відносин

Процес формування соціально- трудових відносин у суспільстві відбувається під впливом величезної кількості факторів, значущість яких визначається історичним, економ ічним, соціокультурним і політичним контекстом.

До основних факторів можна віднести:

  1. Соціальна політика - розуміється як стратегічний соціально-економічний напрямок, обраний урядом країни для всебічного розвитку громадян, що забезпечує гідний рівень і умови їхнього життя і праці, їхню соціальну захищеність. Поділяється у першу чергу за адресною спрямованістю:

    1. соціальний захист;

    2. соціальна під тримка;

    3. соціальна допомога.

Головна мета соціальної політики — підвищення рівня і якості життя громадян України, стимулювання трудової і господарської активності населення.

  1. Глобалізація економіки - являє собою процес формування системи міжнародного поділу праці, світової інфраструктури, світової валютної системи, міжнародної міграції робочої сили, бурхливе зростання світової торгівлі і потоків іноземних інвестицій, стрімкі технологічні зміни.

  2. Розвиток праці і виробництва. Потужним фактором, що визначає процеси формування і розвитку соціально- трудових відносин, є об'єктивні закономірності розвитку суспільної праці, що протягом історичної перспективи виступають у формах: поділу і кооперації праці (у їхній предметній, функціональній формі, у вертикальному і горизонтальному перерізах), зростання продуктивності праці, заміщення праці капіталом.