3. При відрядно-прогресивній системі оплати праці для розрахунку заробітків робітників застосовується залежність

^Зв.прог ^{= р}о *^Vпл ^{+ р}прог ^Vсверхпл

^Зв.прог ^{=Но* Цо + НП * Цп}

де р_о – штучна відрядна розцінка, розрахована звичайним способом;

V_пл – обсяг виконаної роботи в межах установленої норми;

р_прог – прогресивно наростаюча розцінка;

V_{сверхпл} – обсяг роботи, виконаний понад план.

Но – робота виконана в межах встановленої норми.

Цо – робота оплачується за звичайними розцінками.

Нп – робота виконана понад норму.

Цп – прогресивно зростаючі розцінки.

Для встановлення р_прог розробляється спеціальна шкала, де вказуються відсоток зміни, збільшення розцінки в порівнянні з базовою залежно від рівня виконання норм (плану).

4. Непряма відрядна система застосовується для встановлення заробітку робітників що обслуговують основних робітників. Для визначення заробітку таких робітників, праця яких оплачується за непрямою системою, найчастіше використаються насту пний метод.

Непряма відрядна розцінка:

Знв = Зпв _*V_ф *К

де ^{Зпв - пряма відрядна розцінка основних робітників;}

^V_ф ^{– фактично виконаний обсяг робіт основних робітників;}

К – встановлений коефіцієнт від заробітної плати основного працівника.

5. Акордна – розмір заробітку встановлюється за виконання всього комплексу робіт із визначенням терміну виконання

6. Акордно-преміальна – передбачає ще і премії за якісне або дострокове виконання робіт.

7. Особливим різновидом відрядних систем заробітної плати є відсоткова – за якої її розмір встановлюється як частка (відсоток) п певних показників Р (результатів роботи, що заохочуються, - виторгу, товарообігу, доходу, прибутку)

З = п * Р

Тарифна система оплати праці

Основою організації оплати праці є тарифна система, що являє собою сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати працівників підприємства залежно від їхньої кваліфікації, складності робіт, умов праці. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, надбавки і доплати до тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка — це шкала кваліфікаційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність розміру заробітної плати працівників від їхньої кваліфікації.

В останні роки на підприємствах як виробничої, так і невиробничої сфери замість відокремленого формування тарифних ставок робітників і схем посадових окладів спеціалістів успішно застосовують єдині тарифні сітки (ЄТС), що містять тарифні коефіцієнти для всіх категорій персоналу. Перевага ЄТС полягає в тому, що вони побудовані на єдиній методичній основі, а тому забезпечують єдиний підхід до оцінки відмінностей у праці всіх працівників. Методика розробки таких тарифних сіток на промислових підприємствах наводиться у спеціальній літературі .

Тарифна ставка — це виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці за одиницю робочого часу.

Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД) — це збірники нормативних документів, які містять кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за виробництвами і видами робіт. За допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників проводиться тарифікація робіт (встановлюється розряд роботи), присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам, формуються програми підготовки і підвищення кваліфікації робітників.