3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці

Продуктивність праці — це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого.

Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток — це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю робочого часу, розраховується за формулою

В = V : Т,

де В — виробіток

V — обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);

Т — затрати пр аці на випуск відпов ідного о бсягу продукції (робіт, послуг).

Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою

ТМ = Т : V.

Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудоміс ткості:

1. Технологічна трудомісткість (Т_т) визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, детал ей, виробів.

2. ^{Трудомісткість обслуговування (Т}_о^{) визначається витратами праці} допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва.

3. Виробнича трудомісткість (Т_в) складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.

4. ^{Трудомісткість управління (Т}_у^{) визначається витратами праці керівників,} спеціалістів, технічних виконавців.

5. Повна трудомісткість продукції (Тп) відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу. Вона визначає ться за формулою

Т_п = Т_т+ Т _о+ Т_у= Т _в+ Т_у.

4. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці

Фактори зміни певного показника — це сукупність всіх рушійних сил і причин, що визначають динаміку цього показника.

Відповідно фактори зростання продуктивності праці — це вся сукупність рушійних сил і причин, що призводять до збільшення продуктивності праці

Всі фактори підвищення продуктивності праці поділяються на такі групи:

1. За рівнем керованості:

1. Ті, якими може керувати господарюючий суб’єкт (управління, організація, трудові відносини, кваліфікація і мотивація персоналу, техніка і технологія, умови праці, інновації тощо).

2. Ті, що знаходяться поза сферою керування господарюючого суб’єкта (політичне становище в країні і в світі, рівень розвитку ринкових відносин, конкуренція, НТП, загальний рівень економічного розвитку, розвиток інфраструктури тощо).

2. За змістом можна поділити на три групи:

1. _{Соціально-економічні, що визначають якість використовуваної робочої} сили.

2. _Матеріально-технічні, що визначають якість засобів виробництва.

3. _{Організаційно-економічні, що визначають якість поєднання робочої} сили із засобами виробництва.

Резерви зростання продуктивності праці — це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки що не використані. Резерви використовуються і знову виникають під впливом науково-технічного прогресу.