Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метод для самостійної роботи.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
23.08.2019
Размер:
179.52 Кб
Скачать

3. Праця як предмет державної політики

Роль праці як основи життєдіяльності суспільства обумовлює необхідність вироблення та здійснення державної політики у вирішенні пов'язаних з ним проблем у взаємодії з профспілкам и й роботодавцями (підприємцями).

Основними напрямками державно ї політики в області праці є :

  1. створення економічних і соціальних умов для посилення мотивів і стимулів високопродуктивної праці;

  2. створення системи регулювання ставок, окладів, і компенсаційних виплат (на регіональному рівні) для працівників госпрозрахункової й бюджетної сфер незалежно від форм власності, у тому числі органів державної влади й керування;

  3. розробка державних програм підвищення продуктивності й ефективності праці на основі раціонального використання трудових, матеріальних, технічних і природних ресурсів за рахунок комплексного впливу організаційних, науково-технічних, структурних і соціальних факторів;

  4. організаційне й методичне забезпечення роботи з організації, нормування, умов і стимулювання праці на підприємствах, розробка необхідних нормативних актів, матеріалів і рекомендацій, підготовки фахівців з праці;

  5. удосконалення трудового законодавства, розширення державних гарантій, пільг і компенсацій в області праці та її оплати;

  6. розвиток соціального партнерства держави з профспілками та іншими представницькими організаціями трудящих (найманих робітників), підприємцям і (роботодавцями) у вирішенні питань праці та її оплати, введення системи генеральної й галузевих тарифних угод і колективних договорів, вирішення колективних трудових суперечок (конфліктів);

  7. розробка й здійснення державної політики зайнятості населення у взаємодії з інвестиційною, податковою й фінансово-кредитною політикою;

  8. формування, прогнозування та мо ніторинг ринків праці, організація служб зайнятості;

  9. забезпечення професійної підготовки і перепідготовки працівників, і незайнятого дорослого населення, організація оплачуваних суспільних робіт;

  10. вирішення питань міграції населення - внутрішньої й зовнішньої, трудової та змушеної;

  11. прогнозування розвитку народо населення й розробка політики від творення трудових ресурсів і формування трудового потенціалу суспільства з урахуванням демографічних і соціально-економічних факторів;

  12. забезпечення соціального захисту населення на основі державних гарантій пенсіонерам, інвалідам та іншим соціально уразливим категоріям осіб, установлення мінімального споживчого бюджету, прожиткового рівня, введення систем державного соціального страхування й соціального забезпечення, використання позабюджетних джерел фінансування.

Тема 2. Населення і трудовий потенціал суспільства

План:

  1. Населення як демографічна категорія

  2. Характеристики відтворення населення.

  3. Економічно активне населення.

  4. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія.

  5. Трудовий потенціал суспільства

1. Населення як демографічна категорія

Населення – це сукупність людей, що проживають на визначеній території (в країні, області, місті, районі, селі тощо).

До наявного населення відноситься населення, яке знаходиться на момент перепису на даній території, враховуючи тимчасово проживаючих, якщо їх проживання не перевищує 12 місяців.

До постійного населення – населення, яке постійно проживає на момент перепису на даній території, враховуючи тимчасово відсутніх, якщо їх відсутність не перевищувала 12 місяців.

Показник щільності населення розрахований діленням чисельності наявного населення на площу території.

Зменшення чисельності населення країни відбулося виключно за рахунок природного скорочення - 24,6 тис. осіб, водночас зафіксовано міграційний приріст населення - 1,5 тис. осіб.

Порівняно з січнем 2009 р. обсяг природного скорочення зменшився на 4,2 тис. осіб, або з 7,4 до 6,3 особи на 1000 жителів. Природне скоро-чення населення спостерігалось у 25 регіонах країни, і тільки у Закарпат-ській та Рівненській областях зареєстровано природний приріст населення (відповідно 110 і 56 осіб).

У 2009 р. в Україні народилося 515 тис. 176 осіб, що на 1 тис. 179 немовлят більше у порівнянні з 2008 р. Померло 706 тис. 738 осіб, що на 47 тис. 723 особи менше, ніж в 2008 р.

Зростання народжуваності було зафіксоване у 15 регіонах України - Криму, Вінницькій, Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Одеській, Рівненській, Тернопільській, Черкаській, Чернігівській областях, а також у містах Київ та Севастополь.

Зменшення смертності в 2009 р. було зафіксовано в усіх без винятку регіонах. У трьох регіонах - Волинській, Рівненській областях та в м. Києві - народжуваність перевищила смертність.

Тривалість життя для всього населення України у 2009 р. становив 68,27 років (для чоловіків – 62,5 роки і для жінок – 74,2 роки), що на 10 років менше, ніж у країнах Західної Європи, і на 13 – порівняно з країною з найвищою середньою тривалістю життя – Японією.