§ 4. Гарантії реалізації прав і свобод людини і громадянина в Україні

Гарантії основних прав і свобод людини являють собою систему норм, принципів, умов та вимог, які у своїй сукупності забезпечують додержання прав, свобод і законних інтересів людини.

У сучасних демократичних державах загально-прийнято розгля­дати гарантії прав і свобод людини її громадянина як: по-перше - сукупність встановлених в конституції країни процесуальних норм, які спрямовані на захист основних прав і свобод людини; по-друге - передбачені конституцією правозахисні інститути та основні принципи їхньої діяльності. До гарантій прав і свобод людини належать, також, особливі правила, що передбачені конституцією, які встановлюють межі та умови можливого обмеження прав і свобод людини.

До числа процесуальних норм, за допомогою яких забезпечуєть­ся захист прав і свобод людини належать, зокрема: право на судо­вий захист прав і свобод людини, в тому числі право на оскарження до суду незаконних дій та рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб; право на розгляд своєї справи у тому суді і тим суддею, до підсудності яких така справа віднесена законодавством, право за судовий захист, на отримання кваліфікова­ної юридичної допомоги, в тому числі право користуватися послугами адвоката з моменту затримання; право не свідчити проти себе і своїх близьких, право вважатися невинуватим у вчиненні злочину, поки інше не буде доведене й встановлене вироком суду, що набрав законної сили (презумпція невинуватості), право на відшкодування державою шкоди, що завдана незаконними діями або бездіяльністю органів державної влади або їх посадових осіб; право звертатися за захистом своїх прав і свобод у міждержавні організації по захисту прав і свобод людини, коли вичерпані всі внутрішньодержавні засоби їх правового захисту.

До числа конституційних інститутів, що покликані забезпечувати захист прав і свобод людини, у світовій практиці відносять незалеж­ний суд, а також, інститут парламентського уповноваженого у правах людини (омбудсман).

Наступний вид конституційних гарантій прав і свобод людини становлять правила, які визначають підстави та межі можливого обмеження прав і свобод людини.

Згідно із такими правилами, закон, що встановлює види відпові­дальності або передбачає посилення відповідальності, немає зворотної сили. Ніхто не може нести відповідальність за діяння, яке у момент його вчинення не вважалося правопорушенням. Визначення в консти­туції переліку прав і свобод не повинно тлумачитися як заперечен­ня існування інших загальновизнаних прав і свобод людини. Права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені законом лише у тій мірі, у якій це визнано необхідним для захисту конституційно­го ладу країни, прав і законний інтересів інших осіб, забезпечення оборони і безпеки держави.

Конституція України закріпила у якості гарантій основних прав і свобод людини аналогічні правозахисні правила та інститути.

Так, зокрема, стаття 56 передбачає, що кожен має право на відшко­дування за рахунок держави або органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, що заподіяна незаконними діями або бездіяльністю цих органів чи їх посадових осіб, у статті 62 вста­новлена презумпція невинуватості.

До інституційних гарантій в Україні, як і в інших країнах, належать незалежний суд та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Стаття 55 Конституції передбачає, що права і свободи людини захи­щаються у судовому порядку.

Стаття 101 передбачає заснування, утворення та функціонування такого правозахисного інституту як уповноважений Верховної Ради з прав людини. Порядок функціонування цього інституту та його повно­важення передбачені Законом України «Про уповноваженого Верхо­вної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року.

До системи гарантій належить інститут адвокатури.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішен­ні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Діяльність адвокатури регулюється, на основі Конституції України, Законом України «Про адвокатуру України», іншими законодавчими актами.

Відповідно до законодавства України, адвокатура України є добро­вільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представля­ти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління.

Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індиві­дуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання.

Адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства, складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридични­ми особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб; викону­ють свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законо­давства у процесі дізнання і попереднього слідства, здійснюють інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.

При здійсненні професійної діяльності адвокат має право пред­ставляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивіль­них, господарських, кримінальних справах і справах про адміністра­тивні правопорушення, зокрема запитувати й отримувати докумен­ти або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою, ознайомлюватися на підприємствах, в устано­вах і організаціях з необхідними для виконання доручення документа­ми й матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється зако­ном, отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, виконувати інші дії, передбачені законодавством.

При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний неухильно додержуватись вимог чинного законодавства, використо­вувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтер­есів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обви­нуваченого, підсудного.

Конституція України, як і конституції багатьох країн, встановлює конкретно, які із прав і свобод людини, що в ній закріплені, можуть бути обмежені або реалізація яких може бути припинена у період дії різного роду режимів надзвичайного стану, а які не підлягають обме­женню ні за яких умов.

Згідно із ст. 64. Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, що передбачені Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичай­ного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод але обов'язково із зазначенням строку дії таких обмежень.

Не можуть бути обмежені, відповідно до зазначеної статті Консти­туції, права і свободи, що передбачені статтями 24, 25. 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції.

Відповідно до статті 58 Конституції, закони й інші правові акти не мають зворотної сили.

Питання для самоперевірки та контроуію:

1. Визначте поняття: «права людини і громадянина», «свободи людини і громадянина», «обов'язки людини і громадянина».

2. Які із закріплених в Конституції України прав належать до грома­дянських (особистих) прав людини?

3. Визначте політичні права громадян України.

4. Які із конституційно закріплених прав людини належать до еконо­мічних, соціальних, культурних?

5. Хто має право об'єднуватися у політичні партії?

6. Хто користується в Україні політичними правами?

7. Чи можуть іноземці брати участь у виборах та референдумах в Україні?

8. Визначте конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні.

9. Визначте, що являють собою гарантії прав і свобод людини і громадянина?

10. Що належить до системи гарантій людини?

11. Які інституційні гарантії забезпечення прав людини передбачені в Україні?

ТЕМА СЕМІНАРУ: Конституційні права, свободи та обов'язки

людини і громадянина в Україні

ПЛАН

1. Поняття прав, свобод та обов'язків особи. Загальні положення міжнародного стандарту щодо основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина.

2. Система та класифікація конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні.

3. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні.

4. Гарантії реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадяни­на в Україні.

5. Теми рефератів

6. Конституційно правове регулювання громадянських і політичних прав людини і громадянина в Україні.

7. Конституційні економічні права людини в Україні: поняття, ознаки, види.

8. Соціальні, екологічні і культурні права людини в Україні: конститу­ційно-правове забезпечення.

Зразки тестових завдань: