§ 6. Основні функції і повноваження Верховної Ради України

Функції Верховної Ради України - це основні напрями та види діяльності даного органу державної влади, в яких має свій вираз сутність, зміст та соціальне призначення парламенту, як провідної структурно-організаційної складової частини механізму української держави, представницького органу всього народу України, що здій­снюються відповідно до визначеної Конституцією і законами України його компетенції.

Компетенція Верховної Ради України, як і будь-якого органу держа­ви, охоплює: а) предмети відання, тобто основні напрямки її діяль­ності; б) повноваження Верховної Ради, що складаються з її прав і обов'язків. Повноваження Верховної Ради обумовлюються тими функ­ціями, які вона повинна виконувати як парламент, як орган законодав­чої влади.

Функції Українського парламенту визначені в Конституції України (розд. 4. ст 85, 87, 89, 9], 92, 96-98 та ін.), Законами України: «Про комі­тети Верховної Ради України», «Про статус народного депутата Укра­їни», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про Рахункову палату». Регламентом Верховної Ради України тощо.

Визначення і закріплення в Конституції України статусу Верховної Ради, як Українського парламенту означає, що на неї покладаються повноваження щодо здійснення всіх загальновизнаних юридичною наукою, підтверджених практикою державного будівництва та встанов­лених у Конституції функцій сучасного парламенту, серед яких провід­ними традиційно вважаються: представницька, законодавча, установча (державотворча), контрольна.

Поряд із зазначеними загальновизнаними парламентськими функ­ціями, в науці виділяють ще такі функції як: бюджетно-фінансову, зовнішньополітичну, територіальну, інформаційну функції Верховної Ради України. Хоч відмічені функції і не вважаються основними, але вони мають велике значення в діяльності парламенту. В. Ф. Погорілко підкреслює, що множинність функцій парламенту не суперечить його природі як органу законодавчої влади, що це обумовлено величезним змістом його діяльності.³³

Функції парламенту тісно взаємопов'язані між собою і в сукуп­ності становлять цілісну систему діяльності парламенту. Кожна із функцій відіграє самостійну роль у діяльності парламенту, але між ними існує тісний зв'язок і взаємодія, які визначаються єдніс­тю мети і завдань парламентаризму. Здійснення будь-якої із функ­цій обумовлює реалізацію інших парламентських функцій. Жодна із функцій парламенту не може існувати відокремлено від інших його функцій, які. як зазначалося, становлять цілісну систему. Зміст окремих функцій парламенту їхні особливості з найбільшою повнотою розкриваються саме у їх взаємодії.

Базуючись на вище викладених загальних положеннях, Верхо­вну Раду України слід розглядати як владний орган, який здійснює управління державою реалізуючи свої різноманітні функції. Реалі­зацію парламентом своїх функцій можна представити як певний технологічний процес, у якому кожна із функцій може реалізува­тися лише у взаємодії з іншими функціями.

Однією із провідних функцій парламенту України є його пред­ставницька функція. Названа функція забезпечується передов­сім джерелом парламентської влади, яким виступає безпосередньо Український народ. Представницька функція Верховної Ради, як і парламентів переважної більшості країн, забезпечується способом її формування, її виборністю, а також складом Українського парла­менту. Як загальнонародний орган, що легітимується всім народом (виборчим корпусом), парламент України на найвищому рівні пред­ставляє весь Український народ і покликаний відігравати роль фору­му, у якому відкрито, гласно, публічно обговорюються найважливі­ші питання суспільного і державного життя, здійснюється контроль за діяльністю виконавчої влади, за функціонуванням інших підконтр­ольних структур і установ щодо забезпечення відповідності законо- давству їхньої діяльності, в зазначених рисах чітко проявляється і

^я Конституційне право України / За ред. д. ю.н.. проф. В. Ф. Погорілка. - К.,2000. - С. 421- 422; Погорілко В. Ф. Функції українського парламенту. Від номінального до реального // Віче. - №2(119). - 2002. - С. 17-20.

розкривається представницький характер парламенту, його представ­ницька функція.

Законодавча функція.

Законодавча функція Верховної Ради України, у загальних рисах, полягає у прийнятті законів, внесені до них змін і доповнень, внесенні змін і доповнень до Конституції України, визнанні законів такими, що втратили юридичну силу, скасуванні або призупиненні їх дії. Ця функ­ція знаходить свій прояв у таких повноваженнях парламенту України. Згідно із ст. 85 Конституції України, до компетенції Верховної Ради України у законодавчий сфері належить: внесення змін до Конститу­ції України в межах і порядку, передбачених розділом ХІІ1 Конститу­ції; прийняття законів; затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжна­родних договорів України шляхом прийняття законів; затвердження Конституції Автономної Республіки Крим тощо.

Таким чином, основним змістом законодавчої функції верховної Ради України є прийняття закону, який є основним видом правових актів держави. Це становить прерогативу Верховної Ради України, як єдиного органу законодавчої влади в нашій державі. Жоден інший орган держави не вправі займатися законотворчістю, не має права видавати закони, які є актами, що мають найвищу після Конститу­ції юридичну силу стосовно всіх інших нормативно-правових актів держави.

Аналіз змісту положень Конституції. України свідчить, що Верхо­вна Рада, вправі приймати закон з будь-якого питання за винятком тих, які вирішуються виключно всеукраїнським референдумом. В Консти­туції, разом з тим, визначається коло питань, які повинні регламенту­ватися виключно законами України. Цьому присвячено ст. 92 Консти­туції України. Згідно зі ст. 92 Конституції, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини й громадянина, гаран­тії цих прав та свобод; основні обов'язки людини і громадянина; громадянство; правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; поря­док застосування мов. Основну групу питань виключно законодавчого регулювання складають екологічні, соціальні, культурні та економічні питання. Так, виключно законами України визначаються: засади вико­ристання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони.

континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку; основи соціально­го захисту, форми й види пенсійного забезпечення; засади регулюван­ня праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури й охорони здоров'я: еколо­гічної безпеки; правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяль­ності, митної справи; засади регулювання демографічних і міграційних процесів, а також інші питання.

Наступною функцією Верховної Ради як органу законодавчої влади є установча функція. Суть цієї функції полягає в тому, що Верховна Рада вправі засновувати органи інших гілок державної влади, органи місцевого самоврядування, інші інститути й механізми держави і державності. Де здійснюється шляхом внесення змін та доповнень до Конституції України, якими засновуються органи держави. На осно­ві Конституції приймаються закони, які деталізують питання органі­зації і діяльності заснованих органів. Здійснюючи зазначену функцію. Верховна Рада бере участь у формуванні органів держави. До повно­важень Верховної Ради у цій сфері зокрема належать право парламен­ту призначати на посади та звільняти з посад голову та інших членів Рахункової Палати; Уповноваженого Верховної Ради з прав людини; Голову національного Банку України - за поданням Президента Украї­ни; половину складу Ради Національного Банку України; право призна­чати на посади і припиняти повноваження членів Центральної вибор­чої комісії-за поданням Президента України; призначати чергові та позачергові вибори до органів місцевого самоврядування; призначати позачергові вибори до Верховної Ради АРК; призначати і звільняти з посади Керівника апарату Верховної Ради; обрання суддів безстро­ково; призначення на посади третини складу суддів Конституційного Суду України; надання згоди на призначення на посади та звільнен­ня з посад президентом Голови Антимонопольного комітету. Голови фонду державного майна України, Генерального Прокурора України та ін (ст. ст. 85, 87, 101 конституції).

Наступна функція Верховної Ради — це функція парламентсько­го контролю. Відповідно до ст. 85 Конституції, Верховна Рада здій­снює парламентський контроль в межах, які визначені Конституцією та законами.

Основними напрямами контрольної діяльності Верховної Ради є:

1. контроль за виконанням законів та інших прийнятих парламен­том актів;

2. контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та їх захист;

3. контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України;

4. бюджетно-фінансовий контроль;

5. контроль за діяльністю Президента України;

6. контроль за діяльністю органів, що формуються парламентом або за його участю.

Контрольна функція здійснюється Верховною Радою України безпосередньо, через комітети та тимчасові спеціальні і тимча­сові слідчі комісії, через направлення запиту народного депутата України на сесії Верховної Ради та через застосування інших форм контролю.

Контрольна функція парламенту України проявляється у таких його повноваженнях. Відповідно до Конституції, Верховна Рада здій­снює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України, за виконан­ням державного бюджету України, заслуховує звіт про його виконан­ня, приймає рішення по звіту щодо виконання Державного бюджет) України. До контрольної функції Верховної Ради належить її право усувати Президента України з посади у порядку особливої процедури - імпічменту. Здійснюючи контрольну функцію, Верховна Рада заслу­ховує щорічні доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, щодо стану дотримання і захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні. Верховна Рада вправі висловлювати недовіру Генеральному Прокурору України, що тягне за собою його відставку. Здійснюючи парламентський контроль, Верховна Рада вправі достро­ково припиняти повноваження Верховної Ради Автономної республіки Крим, за наявністю висновку Конституційного Суду України про пору­шення Верховною Радою АРК конституції і законів України. За пропо­зицією не менше як однієї третини народних депутатів від консти­туційного складу Верховної Ради, Верховна Рада вправі розглядати питання про недовіру Кабінету Міністрів України. При цьому Вона вправі прийняти резолюцію недовіри уряду більшістю від її консти­туційного складу (ст. 87 Конституції).

Функція парламентського контролю, що здійснюється Верховною Радою, охоплює також ряд інших її повноважень.

Таким чином, всі повноваження парламенту можна поділити на декілька груп, я саме:

• представницькі повноваження, що пов'язані із діяльністю Верхо­вної Ради України, як представницького органу українського народу;

• законодавчі повноваження, що пов'язані із здійсненням зако­нодавчої функції - внесення змін до Конституції України, прийняття законів тощо;

-установчі повноваження, що пов'язані із реалізацією установчої функції парламенту - його діяльністю парламенту по заснуванню орга­нів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх форму­вання або участі у їх утворенні - формування Конституційного Суду України, Кабінету Міністрів України тощо;

-бюджетно-фінансові повноваження парламенту, що пов'язані із його діяльністю у сфері бюджету і фінансів - затвердження Держав­ного бюджету України, внесення змін до нього тощо;

• контрольні повноваження, що пов'язані із здійсненням функ­ції парламентського контролю - контроль за виконанням Державно­го бюджету України, за додержанням конституційних прав людини в Україні тощо.

Таким чином, коло повноважень парламенту є досить широким.