§ 2. Співвідношення форм державного устрою і територіальної організації країни

Територіальна організація держави виступає у таких видах:

- територіальний поділ держави;

-територіальний устрій держави.

Територіальний поділ держави — це система територіальних скла­дових частин, які становлять географічну основу її територіального устрою.

Територіальний устрій держави — це система взаємовідносин між державою в цілому, тобто її центральною владою, і територіальними складовими частинами - їх населенням та органами публічної влади, що діють на їх території.

Територіальний поділ і територіальний устрій розрізняються між собою за об'єктом територіальної організації держави. Об'єктом територіального поділу є територія держави, яка поділена на певні складові частини - державні, територіальні (географічні) одиниці. Напр. губернія, волость, повіт, область, округ, район, місто, село та ін. Такий поділ становить основу територіального устрою країни, побудови і діяльності державного апарату, органів самоврядуван­ня та інших органів соціального управління, якими є, наприклад, профспілки, партії, фонди та ін. Об'єктом територіального устрою є державні органи, органи місцевого самоврядування та інші органи самоорганізації населення. Це органи законодавчої, виконавчої, судо­вої влади, місцеві ради, інші органи самоврядування та різноманітні об'єднання і організації, такі, як комітети профспілок тощо. Вони реалізують свої повноваження у певних просторових межах, за які не вправі переходити.

Територіальний поділ та територіальний устрій держави органічно пов'язані між собою, взаємодоповнюють і обумовлюють один одного. Проте, ці явища не тотожні, кожному із них притаманне своє індивіду­алізоване функціональне призначення.

Територіальна організація держави тісно пов'язана із формою її державного устрою.

Державний устрій прийнято розглядати як політико-територіальну організацію держави. Він визначається політико-правовим статусом територіальних складових частин і принципами їх відносин з держа­вою в цілому та між собою.

Державний устрій в широкому розумінні слова охоплює коло питань, що стосуються самого конституційного ладу тієї чи іншої країни.

У вузькому розумінні державний устрій - це структура держави, її територіальна організація, реалізація самої державної влади, характер взаємозв'язків та взаємовідносин між державою в цілому та її скла­довими частинами, між центральними та місцевими органами влади.

За формою державний устрій буває простим і складним.

Проста форма державного устрою властива державам, складови­ми частинами яких є територіальні утворення, які не мають будь-якої політичної самостійності, ці територіальні утворення конституюють­ся як адміністративно-територіальні одиниці держави. Вони перебу­вають у підпорядкуванні центральних органів державної влади краї­ни. Держави с простою формою державного устрою визначаються як унітарні держави.

В унітарній державі, як правило, діє одна Конституція, функціонує єдина система законодавства, єдина система органів державної влади які побудовані за принципом вертикального підпорядкування.

Наприклад, унітарними державами є: Білорусь, Молдова, Франція, Польща, Болгарія, Фінляндія та ін.

При складній формі державного устрою складові частини держави виступають як до-деякої міри самостійні у політичному відношенні територіальні одиниці. Ці складові мають статус держав чи державних утворень. Напр., автономні республіки і автономні області Російської федерації, штати США, землі ФРН тощо.

Держави із складною формою державного устрою визначаються як федерації. У федеративних державах, поряд з найвищими централь­ними органами державної влади, суб'єкти федерації утворюють само­стійні органи державної влади.

Проте, автономні одиниці можуть утворюватися не лише у скла­ді федеративних, а і складі унітарних держав. Наприклад, автономні області в унітарній за формою державного устрою Італії та автономна республіка Крим у складі унітарної України.

Таке, зокрема, може мати місце у випадках утворення унітарної держави в країні з багатонаціональним складом населення. В цих умовах інколи відбувається перетворення окремих адміністративно- територіальних одиниць в автономії.

На відміну від федерацій, автономії у складі унітарних держав утворюються шляхом делегування повноважень не знизу до верху, тобто, не від суб'єктів федерації до центральних федеральних орга­нів, а навпаки, зверху до низу - від центральних органів державної влади країни до органів влади автономії.

Якщо якась частина унітарної держави має статус територіальної автономії, то вона може мати свою систему нормативних актів, свої власні органи влади. Основна відмінність між унітарними і федера­тивними державами полягає у формі поділу їх території та у побудові системи органів державної влади.

Інколи в літературі окремо виділяється змішана форма державно­го Устрою. При цьому, держави, у яких одні їх частині являють собою автономні утворення, а інші - адміністративно-територіальні одиниці, можуть розглядатися як федерації особливого типу (напр., Російська федерація), або як унітарні держави (напр. Італія. Іспанія, Україна та ін., які є унітарними державами, хоч і мають у своєму складі терито­ріальні Автономні утворення.

Унітарні і федеративні держави як форми державного устрою і територіальної організації виникли у процесі конкретно-історичного розвитку держав. Виникнення розглядуваних форм державного устрою обумовлено різними факторами. Це національний і етнічний склад населення держави, історичне минуле, фактори політичного характеру та ін. Держави, населення яких за національним складом є в основно­му однорідним, склалися переважно як унітарні держави. Напр., Біло­русь, Франція та ін. Ті ж держави, населення яких складають відмінні за національним складом групи людей або ті держави, окремі тери­торіальні частини яких намагаються зберегти певну самостійність і політичну незалежність від центральних органів державної влади, часто формуються як федеративні держави. Напр., Російська федера­ція - федеративна держава, яка об'єднує своєрідні за національним складом автономні республіки, автономні області і автономні округи. Канада - федеративна держава, яка складається із 10 провінцій і 2-х територій. США - федеративна держава, яка складається із 50 штатів і федерального округу Колумбія.

Досить поширеним і водночас помилковим є судження про те, що унітарні держави - малонаціональні, а федеративні - багатонаціональ­ні. На практиці це не завжди так. Наприклад, Болгарія є багатонаціо­нальною унітарною державою, а США - малонаціональна федератив­на держава. В той же час, національний склад населення має певний вплив на форму державного устрою країни. Зважаючи на цей фактор, виділяють так звані адміністративні федерації, якими, наприклад, є СШ А, ФРН, Мексика, Бразилія та ін. та національні федерації, такі як СФРЮ, ЧССР, РФ та ін.

Ряд державознавців вважають, що однією із форм державного устрою є конфедерація. Проте, оскільки конфедерація являє собою не одну, не союзну державу, а союз держав, що заснований на базі норм не конституційного, а міжнародного права, то, як уявляється, немає підстав вважати конфедерацію формою державного устрою.

Історії відома також така форма об'єднання як унія, яка базується на основі релігійної ідеї.

Всі форми державного устрою і територіальної організації держав пристосовані до завдань управління всіма сферами життєдіяльності суспільства.