Глава VII

Відповідно до ст. 91 Конституції України Верховна Рад;; України приймає закони, постанови та інші акти більшістю ві/і її конституційного складу, крім випадків, передбачених Консти­туцією. Однак у деяких статтях Конституції України (напри­клад, у ч. 2 ст. 84) йдеться про рішення, які приймає парламент, Офіційне тлумачення згаданих термінів надано у Рішенні Кон­ституційного Суду України від 14.10.2003 р. № Іб-рп/2003¹. Відповідно до нього під терміном «рішення» Верховної Ради України, який вживається в ч. 2 ст. 84 Конституції України, тре­ба розуміти результати волевиявлення парламенту України з пи­тань, віднесених до його компетенції. Під терміном «акти», що вживається у ст. 91 Конституції України, необхідно розуміти рі­шення Верховної Ради України у формі законів, постанов тощо, які приймаються Верховною Радою України визначеною Кон­ституцією України кількістю голосів народних депутатів Украї­ни. Отже, терміни «рішення» і «акти» Верховної Ради України — це взаємозв'язані правові категорії, які співвідносяться між со­бою як зміст і форма.

Стаття 46 Регламенту визначає, що рішеннями Верховної Ради є акти Верховної Ради, а також процедурні та інші рішен­ня, які заносяться до протоколу пленарних засідань Верховної Ради. Акти Верховної Ради приймаються у формі закону, поста­нови, резолюції, декларації, звернення, заяви.

Відповідно до ст. 47 Регламенту рішення Верховної Ради приймаються шляхом відкритого поіменного голосування, крім випадків, передбачених Регламентом, коли проводяться таємне голосування шляхом подачі бюлетенів та відкрите голосування шляхом подачі іменних бюлетенів.

Голосування здійснюється народними депутатами особисто за допомогою електронної системи в залі засідань Верховної Ра­ди або у визначеному для таємного голосування місці біля залу для пленарних засідань.

¹ Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 84, п. 34 ч. 1 ст, 85, ч. 1 ст. 86, ст. 91 Конституції України, ч. 2—4 ст. 15 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про на­правлення запиту до Президента України) від 14.10.2003 р. № 16-рп/2003 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 46 (28.11.2003).

389

Інконодавча влада в Україні

І 'ішення про персональні обрання, призначення, надання зго-іп 11.1 призначення на посаду, надання згоди на звільнення з по-I > ні та звільнення з посади приймаються Верховною Радою ціля­чим відкритого поіменного голосування, крім випадків, перед­бачених законом та Регламентом, коли рішення приймаються і.и мним голосуванням шляхом подачі бюлетенів.

Рішення Верховної Ради щодо проектів законів, постанов,

і их актів Верховної Ради приймаються лише з питань, вклю-

чічиїх до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради м і початку пленарного засідання.

(-таття 48 Регламенту встановлює, що рішення Верховної Ра-пі можуть бути скасовані Верховною Радою до підписання від-іиміідного акта Верховної Ради Головою Верховної Ради України.

Закони, постанови та інші акти Верховної Ради, що набрали чинності, скасуванню Верховною Радою не підлягають, вони мо-і \п. бути визнані Верховною Радою такими, що втратили чин-

ІІНТІ..

У разі порушення встановленої Регламентом процедури при Вші'ляді й голосуванні проекту закону, постанови, іншого акта І Ісрховної Ради Верховна Рада може прийняти рішення про ска-і у на пня результатів голосування за закон, постанову чи інший н і Верховної Ради в цілому більшістю голосів народних депу-і 111 п під конституційного складу Верховної Ради, якщо інше не иг|к'дбачено Регламентом.

! іаконодавча процедура включає такі стадії:

внесення законопроектів (через вияв законодавчої ініціа-іимп);

розгляд і прийняття законопроекту за процедурою трьох Читань;

підготовку прийнятих законів до направлення на підпис 111»•: 111 денту України;

- підписання та оприлюднення (опублікування) закону.

Кожна з цих основних стадій поділяється на певні етапи.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Конституції України право законо-диичої ініціативи у Верховній Раді України належить Прези­дії 11 оці України, народним депутатам України та Кабінету Міні-ртрін України. До набрання чинності Законом України «Про вне-пчпія змін до Конституції України» від 08.12.2004 р. до суб'єк-і їм права законодавчої ініціативи належав також Національний