§ 3. Конституційно-правовий статус міністерств та інших центральних органів виконавчої влади

Відповідно до п. 9¹ ст. 116 Конституції України Кабінет Мі­ністрів України утворює, реорганізовує та ліквідовує згідно із законом міністерства та інші центральні органи виконавчої вла­ди, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

У п. 1 Указу Президента України «Про систему централь­них органів виконавчої влади» зазначено, що до системи цент­ральних органів виконавчої влади України входять:

• міністерства,

• державні комітети (державні служби),

• центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

476

Главах

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впрова­дження державної політики у визначеній сфері діяльності. Мі­ністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої вла­ди заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішен­ня щодо розподілу відповідних бюджетних коштів. Не допуска­ється прийняття актів Кабінету Міністрів України та утворе­них ним органів, внесення проектів законів та актів Президента України з таких питань без погодження з відповідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети та стратегічні на­прями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей.

Відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів Украї­ни» від 19.12.2006 р. Міністр України:

1. забезпечує виконання Програми діяльності Кабінету Мі­ністрів України, формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері;

2. здійснює керівництво міністерством (крім міністра, який не очолює міністерства) та на виконання вимог законодавства в межах наданих йому повноважень визначає політичні пріори­тети, стратегічні напрями роботи міністерства і шляхи досяг­нення поставленої мети, спрямовує та координує діяльність ін­ших центральних органів виконавчої влади;

3. вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропози­ції щодо вирішення питань, пов'язаних з виконанням своїх пов­новажень із спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади;

4. вносить Прем'єр-міністрові України пропозиції щодо:

• утворення, реорганізації та ліквідації центральних органів виконавчої влади;

• призначення на посаду та звільнення з посади керівників, перших заступників і заступників керівників центральних орга­нів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і коорди­нується ним;

5) утворює, реорганізовує, ліквідує служби, інспекції, агент­ ства у складі міністерства в межах коштів, передбачених у Дер-

477

Виконавча влада в Україні

жавному бюджеті України для утримання відповідного міні­стерства;

6) призначає на посаду та звільняє з посади керівників служб, інспекцій, агентств та затверджує положення про ці органи, в яких визначає їх завдання, функції, звітність та інші питання діяль­ ності;

7) скріплює підписом акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 5, 18, 21 і 23 ч. 1 ст. 106 Конституції України з питань, що належать до сфери ді­ яльності міністерства та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується ним, та забезпе­ чує їх виконання;

8. погоджує проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань, що належать до сфери ді­яльності міністерства та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується ним;

9. подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти за­конів, актів Президента України та Кабінету Міністрів Украї­ни, розробником яких є міністерство та центральні органи ви­конавчої влади, діяльність яких спрямовується і координуєть­ся ним;

10. видає обов'язкові для виконання накази з питань, що на­лежать до сфери діяльності міністерства та центральних орга­нів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і коорди­нується ним;

11. здійснює підготовку питань для розгляду Кабінетом Мі­ністрів України;

12. бере участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Мі­ністрів України та вносить пропозиції щодо порядку денного за­сідань Кабінету Міністрів України;

13. бере участь у засіданнях урядових комітетів;

14. вносить Прем'єр-міністрові України пропозиції щодо при­значення на посаду та звільнення з посади першого заступника

і заступників міністра;

15. представляє в установленому порядку Кабінет Міністрів України у відносинах з іншими органами, підприємствами, уста­новами та організаціями в Україні та за її межами;

16. веде переговори і підписує міжнародні договори Украї­ни відповідно до наданих йому повноважень;

478

Главах

Виконавча влада в Україні

479

17. за рішенням Кабінету Міністрів України здійснює керів­ництво консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, що утворюються Кабінетом Міністрів України;

18. призначає (звільняє) керівників державних підприємств, установ, організацій, що перебувають у сфері управління відпо­відного міністерства;

19) здійснює інші повноваження, передбачені законами. Міністерство, відповідно до п. 6 Загального положення про

міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади, затвердженого Указом Президента України від 12.03.1996 р. № 179/96 \ у межах своїх повноважень на основі та на виконан­ня актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти міністерства підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України в порядку, встановленому Положенням про державну реєстрацію норма­тивно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої вла­ди, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідом­чий характер, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731, зі змінами і доповненнями², та Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації норматив­но-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасуван­ня рішення про державну реєстрацію»³.

Відповідно до зазначеного Положення державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової екс-

¹ Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади, затверджене Указом Президента України від 12.03.1996 р. № 179/96 // Урядовий кур'єр. - 1996. - 28 березня.

² Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів мі­ ністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управлін­ ня та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затверджене Постановою Кабінету Мініст­ рів України від 28.12.1992 р. № 731, зі змінами і доповненнями // Урядовий кур'єр. — 1993. — 18 лютого.

³ Наказ Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. № 34/5 «Про вдо­ сконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Мі­ ністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів» // Офіційний вісник України. — 2005. — № 15 (29.04.2005). - Ст. 799.

пертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього ак­та, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єди­ного державного реєстру нормативно-правових актів. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідом­чий характер. Державну реєстрацію здійснюють Міністерство юстиції України та його управління на місцях. Зазначені нор­мативно-правові акти набувають чинності через десять днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку на­дання їм чинності. При цьому нормативно-правові акти, які ви­значають права та обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня доведення до відома населення (ст. 57 Конституції

України).

Державний комітет (державна служба) є центральним ор­ганом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і коорди­нує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфе­рі, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулю­вання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова. До Державних коміте­тів України та інших центральних органів виконавчої влади, ста­тус яких прирівнюється до Державного комітету України, зокре­ма, належать такі державні комети: з архівів, з енергозбережен­ня, зі статистики, Пенсійний фонд України, Головне контроль­но-ревізійне управління, Вища атестаційна комісія тощо.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним ста­тусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встанов­люватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквіда­ції, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звіль­нення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова. До цих органів, зокрема, належать: Антимонопольний комітет, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба, Фонд державного майна, Служба безпеки України, Державна

480

Главах

Виконавча влада в Україні

481

судова адміністрація, Державний комітет ядерного регулювання України, Державний комітет фінансового моніторингу України тощо.

Міністр, керівник іншого центрального органу виконавчої влади має не більше чотирьох заступників, у тому числі одного першого, які належать до числа керівників відповідного міні­стерства, іншого центрального органу виконавчої влади.

Відповідно до п. 9² ст. 116 Конституції України Кабінет Мі­ністрів України призначає на посади та звільняє з посад за по­данням Прем'єр-міністра України керівників центральних ор­ганів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міні­стрів України.

Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої те­риторіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і лікві­довуються в порядку, встановленому законодавством. Керівни­ків територіальних органів міністерства призначає на посади та звільняє з посад у встановленому порядку міністр, іншого цент­рального органу виконавчої влади — керівник цього органу.

Для забезпечення реалізації державної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управління ними у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеці­альним статусом у межах коштів, передбачених на їх утриман­ня, можуть бути утворені відповідні департаменти (служби).

Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспек­ції). Ці органи утворюються і діють у складі відповідного цент­рального органу виконавчої влади.

Урядові органи державного управління здійснюють:

• управління окремими підгалузями або сферами діяльності;

• контрольно-наглядові функції;

• регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізич­них і юридичних осіб.

Керівники урядових органів державного управління при­значаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міні­стрів України за поданням керівника відповідного централь­ного органу виконавчої влади. Положення про урядовий орган державного управління затверджується Кабінетом Міністрів України.

Урядовими органами державного управління є, наприклад, Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, Державна екологічна інспекція, що діє у скла­ді Міністерства екології та природних ресурсів тощо.