Глава VIII

3) при поселенні в готель та на транспортне забезпечення (Глава 5 Закону).

Складовою правового статусу народного депутата України є його обов'язки. їх поділяють на:

• загальні обов'язки (до яких можна віднести обов'язки дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави; додержуватися вимог Консти­ туції України, законів, присяги тощо);

• спеціальні обов'язки (це, зокрема, обов'язки народного де­ путата України як члена депутатської фракції (групи); як члена комітету, тимчасової спеціальної або тимчасової слід­ чої комісії; обов'язок підтримувати постійний зв'язок з ви­ борцями тощо). Ці обов'язки визначено в розділі 3 Закону України «Про статус народного депутата України»¹. Основні гарантії діяльності народного депутата України Відповідно до ст. 26 Закону України «Про статус народного

депутата України» ніхто не має права обмежувати повноважен­ня народного депутата, крім випадків, передбачених Конститу­цією України та законами України.

Повноваження народного депутата та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені в умовах воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Держава гарантує народному депутату необхідні умови для ефективного здійснення ним депутатських повноважень. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх поса­дові особи, керівники підприємств, установ і організацій, неза­лежно від форм власності та їх підпорядкування, забезпечують умови для здійснення народним депутатом своїх повноважень у межах та в порядку, визначених Конституцією України та зако­нами України, а громадські організації та політичні партії мо­жуть сприяти йому в цьому.

Важливими гарантіями діяльності народного депутата є де­путатський імунітет (депутатська недоторканність) та депутат­ський індемнітет.

Відповідно до ч. З ст. 80 Конституції України та ст. 27 Зако­ну України «Про статус народного депутата України» народно-

ком IZSl °?;зТ^{ТтУтНЄ ПРаВ}° ^У« ^П^«ик. - К, Юрі„-

425

Законодавча влада в Україні

му депутату гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення депутатських повноважень. Народний депутат не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований (хоча на всеукраїнському референдумі, проведеному 16 квітня 2000 p., громадяни України висловилися за виключення цієї нор­ми з Конституції України). Обшук, затримання народного депу­тата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допуска­ються лише у разі, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо ін­шими способами одержати інформацію неможливо.

У деяких зарубіжних країнах установлюються певні межі ви­користання депутатського імунітету, наприклад, у вигляді вуж­чих часових меж його тривалості. Так, у США член Конгресу ко­ристується імунітетом під час перебування на сесії відповідної палати і по дорозі на сесію та назад, окрім випадків учинення ним тяжкого злочину, зокрема державної зради або порушення громадського порядку¹.

Обмежити імунітет народних депутатів рекомендують і в Україні, зокрема фахівці Комітету Парламентської Асамблеї Ра­ди Європи з питань дотримання обов'язків і зобов'язань країна­ми—членами Ради Європи².

Поняття «депутатський індемнітет» у теорії конституцій­ного права розглядається у двох значеннях:

1) невідповідальність за висловлювання та інші дії при здійс­ненні мандата. Відповідно до ч. 2 ст. 80 Конституції України на­родні депутати України не несуть юридичної відповідальності М результати голосування або висловлювання у парламенті та ЙОГО органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Частиною 6 ст. 10 Закону України «Про статус народного депу­тата України» визначено, що голосування та позиція, вислов-

¹ Рыжов В. А., Страшун Б. А. Зазнач, праця. — С. 513.

² Співдоповідачі ПАРЄ констатують прогрес // Урядовий кур'єр. — 2006. — 13 жовтня.

426

ГлаваМІ

Законодавча влада в Україні

427

лена народним депутатом у роботі Верховної Ради України та її органів, не'може бути предметом розгляду у Верховній Раді України та її органах;

2) це винагорода парламентаря, що може складатися з різ­ного роду виплат. Наприклад, до таких виплат за Законом Украї­ни «Про статус народного депутата України» належать:

• щомісячний посадовий оклад народного депутата, що вста­новлюється Верховною Радою України (ст. 33);

• щомісячні відшкодовування витрат, пов'язаних з виконан­ням народним депутатом протягом усього строку депутатських повноважень цих повноважень, у розмірі місячної заробітної пла­ти народного депутата, що не підлягають оподаткуванню (ст. 32);

• безкоштовне медичне обслуговування та путівки для са­наторно-курортного лікування (ст. 33);

• оплата за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України проїзду народних депутатів України на всіх залізничних, автомобільних, повітряних, водних внутрішніх шляхах сполучення, а також на всіх видах міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) (ст. 23);

• народний депутат на строк виконання депутатських пов­новажень забезпечується окремим технічно обладнаним служ­бовим кабінетом у приміщеннях Верховної Ради України з роз­ташуванням у ньому постійного робочого місця його помічни-ка-консультанта (ст. 28);

• за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяль­ності Верховної Ради України відшкодовуються витрати, пов'я­зані з організацією та проведенням зустрічей народного депута­та з виборцями та звітів народних депутатів (ст. 28).

Народний депутат може мати до 31 помічника-консуль-танта, правовий статус і умови діяльності яких визначають­ся законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, затвер­дженого Постановою Верховної Ради України від 13.10.1995 р. № 379/95-ВР, зі змінами і доповненнями¹.

Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 13.10.1995 р. № 379/95-ВР, зі змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. — 1995. № 37. - Ст. 283.

Помічником-консультантом народного депутата може бути лише громадянин України, що має середню спеціальну чи вищу освіту і вільно володіє державною мовою. Народний депутат са­мостійно визначає кількість помічників-консультантів, які пра­цюють за строковим трудовим договором на постійній основі, :іа сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічни­ків-консультантів Постановою Верховної Ради України. Народ­ний депутат здійснює їх підбір, розподіляє обов'язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної пла­ти помічників-консультантів (ст. 34 Закону України «Про ста­тус народного депутата України»).

У зазначеному Законі також закріплено гарантії трудових прав народних депутатів України (глава 4), порядок забезпечен­ня їх жилими приміщеннями (ст. 35) та інші гарантії здійснен­ня депутатської діяльності.

Як гарантію забезпечення діяльності народних депутатів мож­на розглядати і відповідальність, що встановлюється Законом за невиконання його вимог. Це відповідальність за:

• невиконання законних вимог народного депутата України (ст. 36);

• посягання на честь, гідність депутата та вплив на нього, чле­нів його сім'ї та родичів, помічників-консультантів народно­го депутата України (ст. 37);

• порушення гарантій щодо забезпечення діяльності народно­го депутата України (ст. 38).