12

та отриманні послуг, одержанні кредитів та виплаті відсотків по них), державою (при виплаті податків та .),ін зарубіжними підприємствами (при виробничій підрядній кооперації, спеціалізації тощо) та ін.

Економічна сутність підприємства - це основна ланка національної економіки, яка у взаємодії з іншими самостійними суб'єктами господарювання забезпечує виробництво необхідних споживчих благ (товарів та послуг) з метою привласнення прибутку.

Залежно від мети функціонування і характеру діяльності підприємства можуть створюватись як для здійснення комерційної діяльності(підприємництва), так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство як самостійний, основний суб'єкт господарювання є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, товарний знак. Підприємство діє на основі статутувизначеного зведення правил, які регулюють його діяльність, а також відносини з іншими суб'єктами господарювання.

Формування ринкової структури національної економіки передбачає оптимальне поєднання малих, середніх і великих підприємств. Загалом вони краще задовольняють різнобічні потреби суспільства, більш оперативно реагують на кон'юнктуру ринку та на досягнення науково-технічного прогресу, забезпечують передумови для економічного зростання.

Запитання для самоперевірки знань згідно з лекційним матеріалом

1.Яким вимогам задовольняє підприємство?

2.Визначення підприємства як субєкта господарювання.

3.Місія підприємства,його цілі та життєвий цикл

4.Характеристика зовнішнього середовища підприємства.

5.Характеристика внутрішнього середовища підприємства.

6.Напрями діяльністі підприємства.

Література [26 с.5]

Лекція 2. Класифікація та об'єднання підприємств

Вступ

2.1.Класифікація підприємств.

2.2.Об'єднання підприємств.

12

13

Підсумок

Вступ

Формування ринкової структури економіки приводить до появи різноманітних форм сучасних підприємств (суб’єктів господарювання). Їх можна класифікувати за різними критеріями: 1) формами власності; 2) формами організації; 3) розмірами; 4) сферами діяльності.

Крім того, функціонування ринкових відносин пов’язане з виникненням цілого ряду фірм, що обслуговують ринок. Лізингові фірми — це фірми, що надають кредити орендарю з правом користування певними об’єктами. Найпоширенішими об’єктами лізингу є транспортні засоби, обладнання, технології, ліцензії, «ноу-хау», програмне забезпечення і . т ін. Інноваційні фірми впроваджують винаходи, науково-технічні розробки та послуги, реалізують різні проекти. Венчурні фірми проводять комерційну апробацію науково-технічних розробок. Здебільшого вони виникають у наукомістких галузях економіки і працюють з певним ризиком. Брокерські (маклерські) фірми виступають як посередники в торгівлі товарами та послугами, під час виконання біржових операцій з товарами та цінними паперами, а також фрахтування суден і страхування. Вони можуть надавати додаткові послуги для вивчення ринку, реклами, кредитування тощо. Аудиторські фірми (контори) за замовленням підприємств перевіряють їх фінансовогосподарську діяльність, а також видають рекомендації щодо поліпшення справ.

У країнах з ринковою економікою помітна роль в економічному житті належить фінансово-промисловим групам. Вони здійснюють контроль над виробничо-розподільним циклом з одного центру. Це дає можливість сформувати потужні виробничі комплекси, які здатні конкурувати з найбільшими світовими компаніями.

2.1.Класифікація підприємств

Для забезпечення ефективного господарювання і кваліфікованого управлення підприємства класифікуються по низці ознак.

По цілям та характеру діяльності відрізняють підприємства:

−комерційні, діяльність яких направлена на отримання прибутку; до цієї групи відносяться більшість суб’єктів господарювання;

−некомерційні, які створюються не з метою отримання прибутку— благодійні фонди, громадські, наукові і інші організації невиробничої сфери господарювання країни.

По формі власності відрізняють підприємства:

−приватні, засновані на власності фізичної особи з правом найма робочої сили. До них відносяться також індивідуальні та сімейні підприємства, засновані тільки на особистій праці;

−колективні, засновані на власності трудового колективу підприємства, кооперативу або іншого статутного товариства або громадської організації;

−комунальні, засновані на власності визначеної територіальній громади;

−державні, засновані на державній власності. До них відносяться також казенні підприємства (тобто такі, які згідно діючому законодавству не підлягають приватизації);

−засновані на змішаної формі власності — підприємства, створені на основі об’єднання майна різних форм власності.

По правовому статусу і формі господарювання відрізняють підприємства:

−одноосібні, які є власністю однієї особи або сем’я. За своїми зобов’язаннями такі підприємства несуть відповідальність усім майном (капіталом) власника;

−кооперативні, що представляють добровільні обє’днання грамодян з метою сумісного ведення господарювання або іншої деіяльності. При цьому кожний член кооперативу особисто приймає учість у спільній діяльності, яка передбачає використання власного або арендованого майна;

13

14

−арендні, підприємницька діяльність яких пов’язана з тимчасовим (на договірної основі) володіння та користуванням необхідним для цього майном;

− господарські товариства, що створюються на засадах згоди між юридичними особами або громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. До них відносяться акціонерні товариства, товариства з обмеженою, а також додатковою відповідальністю, повні товариства та командитні товариства.

Акціонерним визнається товариство, статутний фонд (капітал) якого розподілений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд(капітал) акціонерного товариства, який згідно з чинним в Україні законодавством не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальних зарабітних плат на момент реєстрації акціонерного товариства.

Відповідальність за своїми зобов'язаннями акціонерне товариство несе тільки власним майном. Акціонери відповідають по зобов'язанням товариства тільки в межах

вартості акцій, що перебувають у їх власності.
Розрізняють відкриті акціонерні товариства, акції яких можуть розповсюджуватися
шляхом відкритої	підписки	та купівлі-продажу на ,біржахзакриті акціонерні
товариства, акції	яких	розподіляються	між	засновниками	і	не
розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися і продаватися на біржах.
Товариством з	обмеженою	відповідальністює таке господарське товариство , яке

має статутний фонд (капітал), розподілений на частки між його учасниками, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки власним майном. Учасники товариства несуть відповідальність тільки в межах їхніх внесків до статутного фонду (капіталу).

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд (капітал) якого розподілений на частки між учасниками у встановлених установчими документами розмірах і яке несе відповідальність за зобов'язаннями власним майном, а в

разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідар відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до внеску кожного з учасників.

Мінімальний розмір статутного капіталу товариств з обмеженої та додатковою відповідальністю згідно з чинним в Україні законодавством становить100 мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, діючої на момент реєстрації товариства.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до

укладеного між	ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імен
товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства
усім своїм майном.
Командитним	товариством є господарське товариство, яке нарівні з учасниками

(учасником), здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за його зобов'язаннями всім своїм майном, ає учасників (учасника), відповідальність яких обмежується тільки внеском у майно товариства.

По національної приналежності капіталу розрізняють наступні підприємства:

−національні, капітал яких повністю належить суб'єктам господарювання своєї країни;

−іноземні, якщо 100% капіталу підприємства є власністю суб'єктів господарювання інших країн;

−змішані, або спільні, створені як вітчизняними, так і іноземними суб'єктами

господарювання з метою спільної діяльності.

За способом створення і формування статутного фонду(капіталу) розрізняють такі підприємства:

−унітарні, створювані одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд(капітал), не розподілений на частки

14

15

(паї), затверджує статут, розподіляє доходи. Засновник безпосередньо або через ним призначаємого керівника керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними являються державні та комунальні підприємства, підприємства, засновані на власності об'єднань громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника;

−корпоративні, що створюються, як правило, двома і більше засновниками згідно з їх спільного рішення. Діють на основі об'єднання майна та(або) підприємницької чи

трудової діяльності засновників(учасників). При цьому передбачається спільна участь засновників (учасників) в управлінні справами на основі корпоративних прав, у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, створювані у формі господарського товариства, а також

інші, засновані на приватній власності двох і більше осіб.
За галузевою	ознакою	діяльностірозрізняють	підприємства	промислові,

сільськогосподарські, будівельні, транспортні, виробничо-торгові, торгові, лізингові, фінансово-кредитні, страхові, туристичні та інш.

За міжгалузевої структурі розрізняють підприємства:

−вузькоспеціалізовані, які виготовляють обмежений асортимент продукції масового або великосерійного виробництва, наприклад, виробництво сталепроката, зерна тощо;

−багатопрофільні, що випускають продукцію широкого асортимента і різного

призначення;	найбільш	часто	зустрічаються	в	промисловості	та	сільському
господарстві;

−комбіновані, на яких один вид сировини або продукції перетвориться паралельно або послідовно в другий вид, а далі - в третій. Наприклад, в текстильній промисловості на комбінованих підприємствах з сировини виготовляють волокна, з волокон - пряжу, а з пряжі - полотна.

За кількістю працівників і обсягом валового доходу від реалізації продукції (робіт,

послуг) розрізняють малі, середні та великві підприємства.

Малими (незалежно від форм власності) є підприємства, в яких середньооблікова чисельність працівників за звітний рік не перевищує50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізаціїції продукції (робіт, послуг) за цей же період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Націного банку України до гривні.

Великими є підприємства, в яких середньооблікова чисельність працівників за звітний рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції(робіт, послуг) за цей же період перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України до гривні.

Всі інші підприємства вважаються середніми.

2.2.Об'єднання підприємств

З метою координації діяльності, захисту спільних комерційних	інтересів і
підвищення ефективності функціонування підприємства можуть на добровільних засадах
об'єднувати виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо	це не

суперечить антимонопольному законодавству України.

Об'єднання підприємств - це господарська організація, утворена у складі двох і

більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та					інших видів
діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних проблем.
Розрізняють такі форми об'єднань:
1. Асоціації - це договірні об'єднання,			що створюються з	метою постійної координації
господарської діяльності їх учасників шляхом				централізації однієї		або кількох
виробничих	та	управлінських	функцій, розвитку	спеціалізації	і	кооперації
виробництва, організації спільного виробництва на основі об'єднання учасниками
фінансових	та	матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських

15

16

потреб учасників асоціації. При цьому асоціація не має права втручатися у виробничу

і комерційну діяльність будь-якого з її учасників.

2.Корпорації - це договірні об'єднання , що створюються на основі узгодження виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльністі кожного з учасників органам управління корпорації.

3.Консорціуми - це тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу з метою вирішення конкретних завдань протягом певного періоду. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє діяльність.

4.Концерни - це статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі та інших організацій на підставі повної фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання з централізацією функцій науково-технічного розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної і інших видів діяльності. Учасники одного концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

5.Картелі - це договірні об'єднання підприємств, як правило, однієї галузі, для здійснення спільної комерційної діяльності.

6.Синдикати - це договірні об'єднання, які діють на підставі різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію виробленої учасниками продукції через спільну збутову мережу або збутову мережу одного з учасників . Ця форма об'єднання

найбільш часто зустрічається в галузях з масовим виробництвом однорідно продукції.

7.Трести - це монополістичні об'єднання в єдиний виробничо-господарський комплекс підприємств, раніше належалі різним підприємцям. Такі підприємства повністю

втрачають юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності.

8.Холдингові компанії - це засновані на об'єднанні капіталів інтегровані суспільства, які безпосередньо не виконують виробничої діяльності, а використовують свої фінансові

кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств з метою контролю їх діяльності.

9.Промислово-фінансові групи - це інтеграційні структури, складаються з різних суб'єктів господарювання всіх форм власності і створювані для реалізації державних

програм розвитку пріоритетних галузей, а також структурної перебудови економіки. У складі промислово-фінансової групи призначається головне підприємство, яке має

виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як участни господарських відносин.

Об'єднання є юридичною особою, яка може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах , банкутакож печатку з власним найменуванням.

Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, що входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом).

Підставою для створення об'єднань, як правило, є схожість характеру технологічних

процесів, взаємозалежний		розвиток	господарств, синхронне		підвищення		техніко-
економічного	рівня	взаємопов'язаних		виробництв, необхідність		комплексного
використання сировинних та інших ресурсів, диверсифікація.
До основних відносяться такі завдання формування об'єднань:

−підвищення ефективності діяльності в результаті об'єднання зусиль учасників, а також розвиток внутрішньої кооперації виробничих, наукових, проектних, будівельних та інших організацій у єдиний господарський комплекс;

−завоювання і утримання ринків збуту;

−закріплення постачальників сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і інших

16