микроэкономика

14

У даному разі таке рішення приймається, якщо віддача від виробництва додаткової одиниці предметів споживання є еквівалентною відносній вартості її виробництва, вираженій в одиницях випуску тих засобів виробництва, від яких ми відмовляємося.

Тобто, згідно з логікою граничного аналізу, кращий вибір має задовольняти вимоги рівності вартості альтернативи і зростання корисності в результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції (у даному випадку — предметів споживання). Граничний аналіз дає змогу з точки зору теорії розглянути процес прийняття оптимального рішення (як індивідуального, так і в суспільстві в цілому).

Розглянемо приклад використання граничного аналізу при прийнятті рішень.

Припустімо, що перевезення пасажира з Києва до Сімферополя коштує 180 гривень.

Чи отримає авіакомпанія "Авіалінії України" прибуток від додатково проданих квитків, запропонувавши їх, наприклад, студентам за ціною, що на 50% нижча

(тобто по 90 гривень)? Як не дивно, але відповідь на це питання, можливо, буде схвальною. Справа в тому, що, незалежно від кількості пасажирів, компанія повинна утримувати пілотів, наземні технічні служби, купувати паливо тощо, — тобто те, що входить до складу повних витрат компанії по обслуговуванню перельоту.

Нехай на літак вже продано 70 квитків ціною 180 гривень кожен. Припустімо,

що отримана виручка в 12 600 гривень з точки зору авіакомпанії є достатньою, щоб політ відбувся, тобто компанія отримує прибуток. Якою повинна бути логіка прийняття рішення про продаж додатковому сімдесят першому пасажиру квитка за зниженою вартістю? Коли мова йде про додаткового пасажира-студента, якому пропонується квиток за 90 гривень, додаткові витрати конкретно на цього пасажира складаються для компанії лише з витрат на їжу та напої для цього пасажира, а також витрат, пов'язаних із оформленням йому квитка. Якщо ці додаткові витрати будуть меншими, ніж вартість квитка за 90 гривень, то компанії буде вигідно продати додатковий квиток за такою ціною. Компанія буде притримуватися цієї ж схеми,

вирішуючи, продавати їй за 90 гривень сімдесят другий квиток, сімдесят третій квиток і т. д. Очевидно, що продаж припиниться, як тільки вигоди компанії виявляться меншими, ніж витрати. Власне кажучи, останнім пасажиром стане саме

15

той, витрати авіакомпанії на якого будуть дорівнювати її вигодам, тобто виручці від продажу йому квитка. Цей приклад ілюструє принцип прийняття рішень на основі граничного аналізу. Таким принципом прийняття рішень керуються всі економічні суб'єкти: домашні господарства, фірми, суспільство в цілому.

Підсумовуючи вищевказане, повернемося до розгляду кривої виробничих можливостей.

Економісти вважають, що в цілому за допомогою даної моделі можна розглянути три основні питання економіки, до яких зводиться проблема вибору: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти? При вирішенні цих питань вони керуються принципом альтернативної вартості на основі використання граничного аналізу.

Чи може економіка вийти за межу своїх виробничих можливостей? Так.

Технічні нововведення, наприклад, дають змогу залучати додаткові ресурси, і межа виробничих можливостей зсувається. На рис. 1.2 показані ситуації зсуву кривої виробничих можливостей, що відповідають різним варіантам запровадження нововведень:

-нововведення запроваджуються одразу в усіх галузях (рис. 1.2.а);

-нововведення запроваджуються переважно в галузях, що виробляють засоби виробництва (рис. 1.2.6);

-нововведення запроваджуються переважно в галузях, що виробляють предмети споживання (рис. 1.2.в).

Проблема рідкісності ресурсів не є специфічною для певної економічної системи. Вона притаманна будьякій економіці — багатій і бідній, ринковій і плановій. В цілому ми ведемо мову про рідкісність ресурсу, якщо його недостатньо для задоволення всіх потреб усіх членів суспільства. Саме визначення рідкісності говорить про те, що всі ресурси є рідкісними (обмеженими для споживання). Тип економічної системи визначається насамперед правилами і способами, які обрано для розподілу ресурсів. Наведена вище модель справедлива для будьякого типу економіки.

16

Рис.1.2. Зсув кривої виробничих можливостей щодо різних варіантів впровадження нововведень: (а) в усіх галузях; (б) в галузях, що виробляють засоби

виробництва; (в) у галузях, що виробляють предмети споживання.

Кожна економічна система розробляє власні пріоритети та "правила гри", які визначають конкретну траєкторію руху як уздовж кривої виробничих можливостей,

так і перехід від однієї кривої до іншої.

4. Ефективність

Якби ресурси не були обмеженими, то не існувало б і проблеми найкращого,

оптимального розподілу їх між різними напрямками використання, підвищення ефективності їхнього використання, а також встановлення правил і способів розподілу.

Концепція ефективності є центральною в економічному аналізі. В загальному розумінні ефективність — це можливість використати найкращим чином те, що має суспільство у своєму розпорядженні для досягнення найкращого результату.

Оскільки в економіці діє значна кількість суб'єктів та ринків, досягнення ефективного стану — складний процес. Стан економіки може бути охарактеризований як ефективний, якщо ефективність досягнута одночасно на всіх взаємопов'язаних ринках. Воднораз усі суб'єкти в економіці можуть констатувати,

що вони досягли найкращого стану з точки зору власних цілей. При цьому стан економічної ефективності характеризується тим, що жоден з економічних суб'єктів не може отримати додаткових вигод без того, щоб не завдати втрат іншим суб'єктам.

17

Тобто: якщо всі економічні суб'єкти досягають певного стану і ніхто з них не може його покращити, не погіршуючи стану інших, то економіка досягає стану економічної ефективності.

5. Проблема координації та ринок

У ринковій економіці специфічними сигналами, які дозволяють визначити ефективність обраних напрямків використання ресурсів, є ринкові ціни. Термін

"ринкова ціна" передбачає свободу вибору економічними суб'єктами того, що вони бажають споживати, за тієї умови, що суб'єкти можуть це собі дозволити за ринковими цінами. Слід зауважити, що існує різниця між цінами як такими (тобто номінальними) і відносними цінами (тобто цінами певного блага у порівнянні з цінами інших благ). Наприклад, ціна на хліб підвищилась на 6% за рік, а загальний рівень цін упродовж цього ж періоду підвищився на 12%. Отже, відносно цін на всі інші блага ціна на хліб знизилась.

Ціни є головним засобом передачі інформації у ринковій економіці. Вони повинні вільно пристосовуватись до ринкових умов, відіграючи роль координуючого механізму.

Те, які існують економічні проблеми координації у процесі виробництва й розподілу економічних благ та як вони вирішуються, дозволяє визначити модель циркулюючих потоків ( рис. 1.3).

Ця модель показує, як пов'язані між собою фірми і домашні господарства: рух матеріальних потоків (товарів та ресурсів) і фінансових (затрати на ці товари та ресурси) між фірмами та домашніми господарствами, які відбуваються у різних напрямках.

Наприклад, розглянемо верхню частину схеми-моделі: взаємозв'язок фірми і споживача на товарному ринку. Фірма постачає товар на ринок, де домашні господарства його купують. Ланцюг "фірми ==> ринок товарів ==> домашні господарства" ілюструє рух товару від виробника до споживача. Інший ланцюг: "домашні господарства ==> ринок товарів ==> фірми" — показує зустрічний рух грошей: витрати споживача і виручку продавця.

18

У нижній частині моделі за такою ж схемою може бути розглянутий ринок факторів.

Одним із важливих суспільних інститутів, що закріплюють і регулюють всю сукупність процесів виробництва та обміну, є ринок..

Для ринку не обов'язкова фізична прив'язка до певного місця, хоча певні ринки існують саме таким чином (наприклад, різні фондові біржі). У загальному значені ринок — це група економічних суб'єктів, які взаємодіють між собою для купівлі та продажу якогось товару чи послуги. Отже, ринки дають можливість покупцям та продавцям зв'язуватися один з одним і торгувати на взаємовигідних умовах. Ринки можуть існувати тільки для тих продуктів, права власності на які легко встановлюються, реалізуються і передаються.

Рис. 1.3. Модель циркулюючих потоків.

Пошук покупцем продавця (і навпаки) пов'язаний з певними витратами, які називаються операційними. Операційні витрати — це вартість, що пов'язана з пошуком торгових партнерів, проведенням переговорів про умови торгівлі,

складанням контрактів та забезпеченням прав власності, які отримуються шляхом конкретної операції. Результатом вибору економічних суб'єктів у ринкових умовах є попит і пропозиція.

Окрім того, в економіці існує так звана неринкова діяльність, витрати на яку не покриваються за рахунок продажу товару чи послуги на ринку. Неринкова

19

діяльність відрізняється від ринкової тим, що на неї не встановлюється ціна і вона не продається. (Приклади: догляд за власними дітьми, приготування їжі, національна оборона, поліція тощо).

6. Поняття економічної моделі

Функціонування ринкового механізму на практиці досить складне й багатопланове. Для розгляду основних принципів і виявлення певних закономірностей, які допомогли б в аналізі складних економічних реалій,

економісти користуються спрощеними описами економічних явищ, так званими економічними моделями.

Економічна модель — умовний образ (відображення) економічного явища,

об'єкта або процесу, сконструйований для простоти його дослідження.

Модель дає можливість отримати нові знання про модельований оригінал.

Вона дозволяє відповідати на питання типу "що буде, коли". Чим модель простіша,

тим легше її використовувати для загальної відповіді на це питання, тим менш деталізованим буде одержаний прогноз. Модель, яка цілком адекватна об'єкту моделювання, неможлива й не потрібна. Модель має бути настільки простою,

наскільки це дозволяє мета дослідження. Такою метою може бути, наприклад,

спроба розібратися, як діє певний сектор економіки чи окремий учасник економічного процесу.

Економічна модель повинна містити в собі передумови, що необхідні для встановлення взаємозв'язків між економічними змінними.

Економічна змінна — це вимірна величина (наприклад, річний обсяг виробництва, сума грошей, темп інфляції), що може набувати різноманітних значень.

Вирізняють дві групи таких змінних:

а) ендогенні змінні — це характеристики об'єкта, які треба визначити в результаті розрахунків по моделі (невідомі величини);

б) екзогенні змінні — це характеристики зовнішніх (по відношенню до об'єкта моделювання) умов, що змінюються, а також сукупність внутрішніх

20

параметрів об'єкта; фіксація їхніх значень дозволяє конкретизувати модель.

Вище були наведені приклади економічних моделей (крива виробничих можливостей і модель циркулюючих потоків), котрі досить спрощено описували економіку, але виявилися корисними для розгляду деяких важливих понять і концепцій.

Отже, економічну модель можна визначити як спрощений опис певного аспекту економічної діяльності. Цей опис може бути виражений не тільки у вигляді графіків та схем, а й у вигляді математичних рівнянь і навіть слів. Наприклад,

твердження: "Підприємницька фірма виробляє таку кількість продукції, яка максимізує її прибуток", — є основою для формалізації пове-дінкової моделі фірми.

Відомі досить незвичні способи моделювання економіки. Так, відомий економіст (а

в минулому інженер) А. Філіпс сконструював діючу модель визначення національного продукту, використовуючи скляні трубки й рідину різних кольорів,

що циркулює в них. Зараз ця екзотична економічна модель прикрашає підвал Лондонської школи економіки, де А. Філіпс свого часу читав лекції.

Більшість моделей, які використовуються у цій книзі, представлені у вигляді графіків. Пояснення до кожного з них наводиться в міру розгляду проблеми і відповідних моделей.

Відомо кілька класифікацій моделей, які використовуються у економіці.

Досить поширеними є так звані рівноважні моделі.

7. Нормативний і позитивний аналіз

Економічні моделі звичайно використовуються в нормативному і позитивному аналізі. (Деякі економісти використовують термін нормативна і позитивна теорія).

Позитивна економічна теорія розглядає (описує) факти і залежності між ними. Твердження типу: "Якщо Україна введе квоти на імпортні автомобілі, то їхня ціна для громадян України зросте", — є прикладом позитивного аналізу. Це твердження не оцінює ситуацію з точки зору "погано — добре", а лише констатує факти і зв'язки між ними.

Звичайно як частина позитивної економічної теорії розглядаються дискусії

21

про ефективність, оскільки мова йде про загальні закономірності функціонування економіки. Наприклад, ресурси в економіці можуть бути розподілені ефективно, але не обов'язково це буде відповідати поняттю справедливості, рівності тощо.

Для того, щоб оцінити наслідки ефективного розподілу, необхідно застосувати міркування типу "добре — погано". Його вносить нормативна економічна теорія.

Такий тип аналізу активно використовується в економіці добробуту для обговорення питання про те, що таке держава добробуту. В рамках нормативного аналізу використовуються конкретні оцінні міркування типу: "якими є економічні умови і наскільки успішними можуть бути зусилля політиків, спрямовані на зміну ситуації".

Нормативний аналіз стосується не лише якісної оцінки економічної політики, але й містить розробку її конкретних варіантів.

Повернімось до твердження про квоти. З точки зору нормативного аналізу, це рішення можна оцінити в кількох аспектах: яким повинен бути розмір квоти? Якими є наслідки її запровадження для всіх суб'єктів ринку? Наскільки сприятливішим може виявитися для них запровадження імпортного мита?

Слід зазначити, що обидва види аналізу (типи теорії) тісно пов'язані. Зокрема,

результати позитивного аналізу допомагають визначити кращий шлях для досягнення нормативних цілей.

Інколи дуже складно визначити найкращий варіант політики. Однак можна прослідкувати взаємовплив різних факторів і тим самим спростити проблему пошуку оптимального рішення.

22

ТЕМА №МЕ-2

ПОПИТ ТА ПРОПОЗИЦІЯ: АНАЛІЗ ЧАСТКОВОЇ РІВНОВАГИ

ОСНОВНІ ПИТАННЯ

1.Попит і обсяг попиту.

2.Пропозиція і обсяг пропозиції.

3.Ринкова рівновага.

4.Зміна стану рівноваги. Обмеження цін та податки.

5.Динамічна модель ринкової рівноваги.

Розглянемо поведінку фірми як продавця своєї продукції та домашнього господарства як її покупця, тобто споживача. Це означає, що мова піде про аналіз ринку товарів. Згадаємо, що домашні господарства також можуть бути продавцями,

а фірми — покупцями, коли мова йде про ринки факторів. Закономірності, які описуються нижче, справедливі як для ринку товарів, так і для ринку факторів.

1. Попит і обсяг попиту

Задамося питанням: яку кількість певного блага ми хотіли б мати? Від-

повідачи на це запитання, ми чудово розуміємо, що наше рішення буде пов'язане з оцінкою наших витрат на придбання тієї чи іншої кількості блага. При цьому мова не обов'язково йде про грошові витрати. Для того, щоб досягти певного результату,

скажімо, в навчанні, ви порівнюєте затрати часу з можливістю отримати високий результат. Ви можете погодитись і не з найвищою оцінкою, оскільки вона, можливо,

потребуватиме від вас неадекватних зусиль. Наприклад, час, затрачений на те, щоб отримати "5" (відмінно), а не "4" (добре), можна також використати на зустріч із другом або перегляд футбольного матчу. Коли мова йде про купівлю блага на ринку,

то витрати для споживача визначаються його ринковою ціною. Проте в будь-якому випадку саме можливість порівняння витрат у вирішенні питання "мати чи не мати"

є визначальною.

Економісти пов'язують цей процес із поняттям попиту як співвідношенням

23

між ціною блага та його обсягом, який споживачі хочуть і можуть придбати за такою ціною. Є також і інші визначення попиту. Наприклад, попит — це таблиця,

елементи якої визначають залежність між різними рівнями цін і кількістю блага, яке споживач купує за відповідною ціною.

Останнє визначення дає змогу розібратися з відмінністю, що існує між поняттями "попит" та "обсяг попиту". Попит — це завжди набір співвідношень цін та кількостей. Обсяг попиту відповідає конкретній кількості, яку споживач має намір купити за певною ціною. Деякі економісти вважають залежність попиту від ціни настільки фундаментальною, що звели її в ранг закону — закону попиту.

Графічно це може бути подано у вигляді спадної лінії ( мал. 2.1): чим вища ціна,

тим менший обсяг попиту.

Функція, графік якої зображений на рис. 2.1, є лінійною, що дає змогу використати елементарний математичний апарат для подальшого аналізу.

Рис. 2.1. Графік лінійної функції попиту D.

Аналітична залежність обсягу попиту від ціни в загальному вигляді може бути представлена функцією:

QD =f(P)

(2.1)

Ця функція має назву функції попиту — математичного вираження закону попиту, що показує, як обсяги попиту на товар (О) залежать від його ціни (Р).