микроэкономика

84

ТЕМА №МЕ-7

ТЕОРІЯ ПРОПОЗИЦІЇ. КОНКУРЕНТНІ ФІРМА ТА ГАЛУЗЬ

ОСНОВНІ ПИТАННЯ

1.Структура ринку і умови повної конкуренції.

2.Попит, виручка і прибуток конкурентної фірми.

3.Максимізація прибутку фірми.

4.Короткострокові рівновага і пропозиція фірми та галузі; надлишок виробника.

5.Довгострокові рівновага і пропозиція галузі.

1. Структура ринку і умови повної конкуренції

Виробники товарів та послуг пропонують свою продукцію на ринках відповідної продукції, де вони взаємодіють з іншими виробниками аналогічної продукції та із споживачами. На реальних ринках завжди присутня також держава,

яка може виступати в ролі влади-регулятора, державних підприємств або як споживач певної продукції. Поки що розглядатимемо чисто ринкову економіку.

Умови взаємодії учасників та ціноутворення на ринках залежать від, ринкової структури, яка визначається такими характеристиками:

і) частка кожного з учасників у ринковому обсязі попиту або пропозиції;

2)ступінь однорідності продукції на ринку;

3)можливості входження нових фірм на ринок та виходу з ринку;

4)умови взаємодії продавців між собою та покупців між собою, можливість змов учасників;

5)можливості отримання необхідної інформації для визначення поведінки на

ринку.

В подальшому будуть проаналізовані основні типи ринкових структур — повна конкуренція і повна монополія, олігополія і монополістична конкуренція,

монопсонія і монопсонічна конкуренція. В цьому розділі ми зосередимось на аналізі повної конкуренції.

Повна, або досконала конкуренція — це такий тип ринкової структури, для

85

якого:

1)частка кожного постачальника і споживача (яких на ринку дуже багато) в

загальному обсязі ринкової продукції незначна, ніхто не домінує на ринку;

2)продукція однорідна;

3)учасники можуть вільно входити на ринок та виходити з нього;

4)постачальники не взаємодіють один з одним, так само як і споживачі (тобто їхня поведінка не є стратегічною);

5)всі учасники повністю поінформовані для визначення своєї поведінки на

ринку.

Порушення будь-якої з цих умов призводить до ринку з неповною конкуренцією. Слід зазначити, що реальних ринків, де одночасно в повному обсязі виконуються всі ці умови, не існує. Отже, йдеться про певну ідеальну модель ринку,

своєрідний еталон, відхилення від якого можуть вести до певних втрат для суспільства. Серед існуючих ринків до умов повної конкуренції наближаються,

наприклад, деякі ринки сільськогосподарської продукції.

Фірми, які діють на конкурентному ринку, — це конкурентні фірми — такі,

що виробляють однорідну або близьку за споживчими якостями продукцію та інтереси яких перетинаються на ринку при максимізації прибутку в боротьбі за споживача та визначенні ринкової ціни.

Сукупність фірм, які виробляють близьку за споживчими характеристиками продукцію, утворюють галузь. Якщо вся така продукція однорідна, а фірми конкурентні, тоді галузь є конкурентною.

2. Попит, виручка і прибуток конкурентної фірми

Коли розглядати повністю конкурентний ринок якоїсь продукції у стані рівноваги, то рівноважні ціна і обсяг на ньому встановлюються внаслідок взаємодії тисяч конкуруючих учасників з боку попиту і пропозиції (рис.7.1.а). Особливістю такого ринку є те, що жодна окрема фірма не може відхилитись од рівноважної ціни.

Це добре видно, коли йдеться про спробу підвищити ціну, адже на ринку присутні багато продавців абсолютно ідентичної продукції, яка однаково доступна покупцям,

86

і вони не будуть платити більше за те, що можна купити за нижчою ціною. Далі ми переконаємось, що і знизити ціну порівняно з рівноважною на конкурентному ринку неможливо, тому що виробництво при нижчій ціні реалізації буде збитковим для виробника. Окремий виробник не може вплинути на рівноважну ринкову ціну і при змінах обсягу своєї пропозиції, тому що його частка дуже мала в галузевому обсязі пропозиції.

Отже, конкурентна фірма будь-який можливий обсяг свого випуску може продати за ціною ринкової рівноваги PE інакше кажучи, ціна попиту на продукцію окремої конкурентної фірми є сталою для різних обсягів Q (при інших рівних умовах). Тобто попит на продукцію конкурентної фірми є абсолютно еластичним, а

відповідна крива попиту є горизонтальною лінією, що відповідає ціні PE (рис.7.1.6).

Саме з горизонтальною кривою попиту на свою продукцію (яка отримала назву специфічної кривої попиту) зустрічається кожна фірма на повністю конкурентному ринку.

Через це фірма на повністю конкурентному ринку зветься ціноодержувачем — тому що вона зовсім не впливає на ринкову ціну, а одержує її як встановлену ринком.

Фірма в результаті продажу своєї продукції на ринку отримує певну виручку.

Розглянемо показники виручки, які використовуються в економічному аналізі.

Рис.7.1. (а) Утворення ринкової ціни PE на конкретному ринку. (б) Попит D на продукцію конкурентної фірми

87

Сукупна виручка (ТR) — сума грошей, яку отримає фірма після продажу своєї продукції на ринку, вона дорівнює добутку обсягу проданого товару Q на ціну Р, за якою реалізовано товар:

ТR = R(Q) = Р Q.	(7.1)
Ще раз підкреслимо, що ціна в цьому виразі є сталою, отже, ТR є лінійною
функцією R(Q) відносно обсягу Q.
Середня виручка (АR) — це виручка від реалізації одиниці продукції:
АR = TR/Q = Р Q = P.	(7.2)
Гранична, виручка (МR) — це зміна загальної виручки (АТК) внаслідок
продажу додаткової одиниці продукції ( Q):
МR = TR/ Q.	(7.3)
МК можна обчислити і як похідну функції R(Q):
МR = dR(Q)/dQ = Р.	(7.3')
Бачимо, що АR=МR=Р, тобто лінія попиту на рис. 7.1.6, є одночасно лінією
ринкової ціни, середньої і граничної виручки.
Прибуток (П) будь-якої фірми утворюється як різниця між виручкою від
продажу продукції та її вартістю для виробника:
П=ТR-ТС.	(7.4)

Зазначимо, що цей прибуток відрізнятиметься від бухгалтерського прибутку,

який отримає фірма. Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між виручкою і бухгалтерською вартістю (див. попередню тему). Якщо ж врахуємо, що ТС — це економічна вартість, то отримаємо за формулою (4) економічний прибуток, або просто прибуток. Цей прибуток відрізняється від бухгалтерського на величину нормального прибутку.

Нормальний прибуток — це альтернативна вартість використання у виробництві власних факторів виробництва підприємця. Можна вважати, що нормальний прибуток повинен відшкодувати власникові фірми вартість його власних ресурсів, зокрема його праці, підприємницьких здібностей на рівні ринкових цін цих ресурсів.

Як бачимо, нормальний прибуток є ще однією інтерпретацією різниці між

88

бухгалтерською та економічною вартістю.

3. Максимізація прибутку фірми

Задача максимізації прибутку може бути розв'язана в аналітичному,

табличному і графічному вигляді в залежності від форми завдання функцій виручки

R(Q)та вартості С(Q). Якщо маємо графічну форму — криві ТR і ТС (рис. 7.2.а), —

тоді прибуток для будь-якого значення Q (горизонтальної координати) графічно визначається як різниця вертикальних координат цих кривих. У підсумку матимемо криву прибутку П (рис. 7.2.6). При малих обсягах випуску (до QA) фірма матиме збитки, при обсягах випуску в діапазоні від QA до QB — прибутки. Максимальний прибуток досягається при Q=QE., а при обсягах випуску більших за QA фірма знову матиме збитки.

Аналітичнo пошук максимального прибутку полягає в максимізації функції однієї змінної П(Q)=R(Q) - С(Q). Згідно з необхідною умовою максимуму функції,

шукаємо такий обсяг Q, для якого похідна функції П(Q) дорівнює нулеві:

	ÌÏ	dÏ (Q)		dR(Q)	dC(Q) MR MC 0 при Q = QE,
		dQ		dQ

де МП - граничний прибуток.

Якщо виконуються і достатні умови екстремуму (MR>MC при Q<QE і

MR<MC при Q>QE), тоді за обсягу випуску QE матимемо максимальний прибуток ПE. Тобто умова максимізації прибутку має вигляд:

МR = МС, (7.5)

і називається правилом граничного випуску.

Графічний розв'язок задачі максимізації прибутку з використанням граничних величин показано на рис. 7.2.а.

Криві MR і MC перетинаються в точці E. PE і QE — це ціна та обсяг, які визначають максимальний прибуток. Сукупна виручка, ТR=РE QE, графічно визначається як площа прямокутника РEEQEO. При обсязі QE середня вартість дорівнюватиме AСB (на це вказує точка В перетину кривої АС із лінією EQE. Отже,

сукупна вартість визначається як:

89

ТС = С(QE ) = АСB QE,

тобто дорівнює площі прямокутника ACBBQEO . Тоді прибуток графічно визначається як різниця площ РEEQEO та ACBBQEO і чисельно дорівнює площі прямокутника ACBBQEO.

TR, TC

Рис. 7.2. Графічне визначення прибутку за сукупними показниками. (а) Виручка TR і вартість TC. (б) Крива прибутку.

Рис.7.3.а відповідає випадкові, коли фірма має додатний економічний прибуток (РE>АСE ). На рис. 7.3.6 економічний прибуток дорівнює нулеві (РE=АСE),

тобто фірма може забезпечити собі лише нормальний прибуток; у ситуації на рис.

7.3.в задача максимізації прибутку фактично перетворюється на мінімізацію збитків через високий рівень середньої вартості (РE<АСB ).Умова незбитковості фірми досягається, якщо

Р = minAC.

(7.6)

90

Ця умова виконується на рис. 7.3.6 у точці Е мінімуму кривої АС — в точці незбитковості, і означає можливість отримування лише нормального прибутку.

В короткостроковому періоді фірма може залишатись у галузі навіть за наявності певних збитків, тому що в разі миттєвого припинення діяльності вона втрачає вартість фіксованих факторів FС, а припиняє витрачати гроші лише на придбання змінних факторів VС (адже VС=0 при Q=0). Тому фірма буде залишатися в галузі за наявності збитків, які не перевищують FС, доти, доки вона не зможе змінити обсяг FС:

Втрати=ТС – ТR = FС + VС(Q) - Р Q FС, VС(Q) Р Q,, або Р АVС.

(в) Економічні збитки

Рис. 7.3. Можливі випадки прибутковості за діяльності фірми в

91

короткостроковому періоді.

Умова закриття фірми в короткостроковому періоді означає, що виручка ТR

не може компенсувати навіть фіксовану вартість FС, тобто фірмі слід виходити з галузі при цінах

Р < minAVC.	(7.7)
Точка В дотику кривої АVС до лінії Р0 = МR0	на рис. 7.4.а, для якої
виконується умова
Р = minAVC,	(7.8)
має назву точки закриття.

4. Короткострокові рівновага і пропозиція фірми та галузі; надлишок

виробника

В короткостроковому періоді ми вважаємо, що фірма вже випускає певний обсяг продукції і повинна лише визначити, чи слід його змінювати з метою максимізації прибутку. Фірма приймає рішення про збільшення випуску, якщо вона буде мати від цього зиск. Коли йдеться про збільшення випуску продукції на одиницю, то виручка від реалізації одиниці продукції (МR=Р) має бути не меншою від вартості виробництва цієї одиниці (МС). Отже, мінімальна ціна, за якою фірма погодиться пропонувати додаткову одиницю продукції, що забезпечує їй лише нульовий економічний прибуток (тобто нормальний прибуток), визначається умовою:

		Р = МС.				(7.9)
Це умова ефективного обсягу випуску.
Якщо взяти	до уваги також	умову		закриття (7.8),	отримаємо	умови
АСЕ=РЕ
	Р МС,		Р AVС,			(7.10)
за яких фірма може (виходячи із вартості виробництва) і бажає (виходячи з
мотиву прагнення до прибутку) пропонувати додаткову продукцію.
Індивідуальна	короткострокова	крива		пропозиції S	— графічна	форма

92

функції пропозиції QS=S(P) в системі координат "обсяг випуску — ціна", кожна точка кривої показує ціну і обсяг блага, який продавці бажають і можуть запропонувати за цією ціною за інших незмінних умов. В короткостроковому періоді крива пропозиції утворюється як частина кривої МС, що розташована не нижче точки перетину з кривою АVС (рис. 7.4). За цінами Р<mіnАVС обсяг пропозиції дорівнюватиме нулеві, тому формально до кривої пропозиції слід відносити і вертикальний відрізок OP0 на рис. 7.4.б. Варто підкреслити, що крива пропозиції для кожного обсягу Q визначає мінімальну ціну, за якою фірма беззбитково для себе пропонує останню одиницю продукції на ринку.

QB Q

Рис. 7.4. Пропозиція конкурентної фірми в короткостроковому періоді. (а) Випадок закриття в короткостроковому періоді.(б)

Крива пропозиції S.

93

Крива пропозиції звичайно має висхідний характер, що відповідає закону пропозиції — вищій ціні відповідає більший обсяг пропозиції. При зміні нецінових чинників пропозиції крива пропозиції зсувається, що відбиває зміну пропозиції; при зміні ціни крива не зсувається, змінюється лише обсяг пропозиції.Так,

удосконалення технології виробництва, надання субсидії виробнику приведе до зменшення вартості виробництва, крива МС і, відповідно, крива пропозиції S

зсунеться праворуч униз — пропозиція зростає. А при підвищенні цін на змінні фактори виробництва, введенні акцизних податків вартість виробництва збільшується, крива S зсувається ліворуч вгору — пропозиція скорочується.

Якщо для кожної із N фірм, що входять у галузь, визначити свою криву пропозиції, то можна побудувати криву ринкової (галузевої) короткострокової пропозиції; вона утворюється як горизонтальна сума індивідуальних кривих пропозиції окремих фірм. Для цього слід для кожного рівня ціни Р визначити відповідні обсяги випуску кожної із N фірм галузі — q1=q1(P), q2=q2(P),..., qN=qN(P),

їхня сума Q(P)= q1+q2+…+qN визначає обсяг ринкової пропозиції для цієї ціни Р, а

всі утворені таким чином сполучення (Р,Q) дають змогу побудувати криву ринкової пропозиції.

Крива ринкової пропозиції, так само як і крива індивідуальної пропозиції окремої фірми, має нахил угору. Вона буде зсуватись ліворуч вгору (зменшення пропозиції) або праворуч униз (збільшення пропозиції) при зміні відповідних нецінових чинників ринкової пропозиції.

Отже, кожна конкурентна фірма з метою максимізації прибутку повинна визначити лише обсяг випуску QE, який дозволяє максимізувати прибуток, тому що ціна вважається визначеною на конкурентному ринку. Для заданої ціни Р треба знайти такий випуск Q, який відповідає правилу граничного випуску (7.5) та умовам щодо вартості виробництва (7.10). В такому разі фірма буде перебувати в стані

короткострокової конкурентної рівноваги.

Ринкова короткострокова конкурентна рівновага характеризується такими ціною (Р) та обсягом (Q), що на ринку відсутні тенденції до їхньої зміни (за інших незмінних умов). При цьому обсяги ринкового попиту й ринкової пропозиції