Стаття 61. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах

1. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

2. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) влаштування літніх таборів для худоби;

г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

3. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

4. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

До частини першої. Частина перша пропонує визначення прибережної захисної смуги. Більш повне, на наш погляд, визначення наведене у ст. 1 ВК України. За цим визначенням, прибережна захисна смуга - це "частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж: нарешті території водоохоронної зони". Режим прибережної захисної смуги визначається ч. 2 коментованої статті, а також ч. 2 ст. 89 ВК України.

Розмір прибережних захисних смуг визначається відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 60 ЗКУ (див. вище).

До частини другої. Коментована частина (зміст якої ідентичний змісту ч. 2 ст. 89 ЗКУ) безпосередньо визначає обмеження, з урахуванням яких повинні використовуватися прибережні захисні смуги. У цілому вони сформульовані достатньо конкретно та однозначно і роз'яснення не потребують, за винятком основного обмеження - на будівництво у прибережній захисній смузі (п. "г" коментованої частини).

Закон забороняє будівництво у прибережних захисних смугах, роблячи виняток для будівництва "гідротехнічних, гідрометричних та лінійних" споруд. В Україні, особливо у АР Крим, існує практика забудови узбережжя в межах прибережних захисних смуг т. з. "елінгами" - приміщеннями для збереження маломірних суден, які в дійсності є житловими помешканнями з усіма комунальними зручностями. При цьому не тільки порушується навколишній ландшафт, а й забруднюється навколишнє середовище, знищуються об'єкти рослинного світу, у тому числі унікальні²⁰⁶. Крім того, поширеною є практика огородження прибережних ділянок капітальними парканами до самого урізу води. Ні описані елінги, ні капітальні паркани не відповідають поняттю "гідротехнічних, гідрометричних та лінійних" споруд, тому їх зведення у прибережних захисних смугах потрібно вважати незаконним.

Слід наголосити, що поняття та загальна характеристика гідротехнічних споруд (тобто споруд для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливим впливом вод - дамб, гребель, водоскидів, водоспусків, споруд водовідведення тощо) визначаються СНиП 2.06.01-86 "Гидротехнические сооружения. Основние положения" (неофіційний текст документу наведено на компакт-диску, що додається).

До частини третьої. Аналогічне коментованому положення вміщене у ч. З ст. 89 ВК України. Це положення може бути застосоване лише у випадку, коли межі прибережних захисних смуг змінюють своє розташування разом зі зміною розташування чи характеристик водного об'єкту. В іншому випадку будівництво об'єкту є незаконним і тягне безумовний обов'язок знесення будівлі або споруди.

На наш погляд, у разі зміни меж прибережної захисної зони із коментованої норми випливає лише обов'язок припинити експлуатацію об'єктів, котрі не відповідають режиму прибережної захисної смуги. Вимога ж "винесення" об'єкту за межі смуги за своєю при­родою передбачає позбавлення права власності на об'єкт нерухомості. Вважаємо, що при­мусове перенесення, враховуючи гарантії непорушності права власності, встановлені ч. 5 ст. 41 Конституції України, без чіткого процедурного забезпечення (на сьогодні відсутнього) реалізоване бути не може.

До частини четвертої. Положення коментованої частини позбавлене смислового наван­таження, адже жоден законодавчий акт (у т.ч. ВК України - див. ч. 2 ст. 89) не містить більш детальних норм щодо режиму господарської діяльності у межах відповідних прибережних захисних смуг, ніж ч. 2 коментованої статті.