Стаття 104. Попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Коментована норма надає право власникам та землекористувачам земельних ділянок вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, якщо її здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки тощо.

Передумовою реалізації закріпленого в коментованій нормі права є ст. 50 Конституції України, відповідно до якої "[к]ожен має право на безпечне для жшптя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди". Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.

Право на безпечні умови проживання та діяльності полягає у праві вимагати створення та підтримання таких умов, припиняти шкідливий вплив, що має місце, праві на відшкодування шкоди, а також праві реагувати на прояви небезпеки, що потенційно спроможні спричинити шкідливий вплив у майбутньому.

З урахуванням таких можливостей ст. 282,293 ЦК України передбачають, що діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду. В той же час особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров'ю, і хоча не спричинила на даний момент шкідливого впливу, проте з великим ступенем ймовірності може його спричинити. Використання закріпленого у коментованій нормі права є заходом превентивного впливу і упередження правопорушення.

Передбачене коментованою статтею право вимагати припинення шкідливої діяльності у судовому порядку, на наш погляд, слід відрізняти від припинення, зупинення, обмеження, тимчасової заборони екологічно шкідливої діяльності в адміністративному порядку, що передбачена п. "в" ст. 13 ЗУ про охорону навколишнього природного середовища", ст. 246 ГК України, ст. 42 ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Постановою Верховної Ради України від 29.10.1992 "Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища", Наказом МОЗ України №65 від 14.04.1995 "Про затвердження Порядку зупинення або припинення інвестиційної діяльності при порушенні санітарного законодавства" та іншими актами чинного законодавства.

Стаття 105. Наслідки проникнення на земельну ділянку гілок і коренів дерев

У випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Формулювання коментованої статті є вкрай невдалим, адже у випадку "проникнення коренів і гілок дерев" власники чи землекористувачі отримують право "відрізати корені дерев і кушів". Якщо розуміти коментовану норму буквально, кущі страждатимуть "за дерева", а гілки залишаться безкарними. Природно, що таке буквальне розуміння супере чить меті статті. Тому слід вважати, що у всьому її тексті йдеться і про гілки, і про коріння як дерев, так і кущів.

Якщо проникнення коренів та гілок не заважає використанню земельної ділянки за цільовим призначенням, закон не надає власникам та користувачам останніх відрізати такі корені та гілки.

Право на "обрізання" не стосується рослин, що підлягають охороні згідно із екологічним законодавством, зокрема, занесених до Зеленої (відповідно до ст. 31 ЗУ "Про рослинний світ", Положення про Зелену книгу України затверджено ПКМ від 29.08.2002 №1286) або Червоної книг України (ЗУ "Про Червону книгу України").

За своєю правовою природою право відрізати гілки та коріння, які перешкоджають використанню ділянки за цільовим призначенням, є формою самозахисту, в загальному вигляді регламентованою ст. 19 ЦК України. Воно також випливає зі змісту ст. 90, 95 ЗКУ

На наш погляд, реалізація такого права у межах, визначених законом, є правомірною дією, тому вона не може тягнути відповідальності навіть у разі, якщо внаслідок "обрізання" дерево чи кущ загине.