- •Історія створення Ради Європи
- •Символіка Ради Європи
- •3.Географічне розширення Ради Європи
- •4.Міжнародно-правовий статус Ради Європи
- •5.Основні пріоритети і напрями діяльності Ради Європи
- •6.Умови набуття повноправного членства та умови отримання спеціального статусу держав в Раді Європи
- •9. Порядок головування держав-членів у Раді Європи.
- •11.Институциональная система (организационный механизм) Совета Европы (общая характеристика)
- •12. Кмрє: формування, структура, компетенція, порядок діяльності
- •14.Секретаріат Ради Європи: формування, структура, компетенція, порядок діяльності
- •15. Конгрес Місцевих та Регіональних Влад: формування, структура, компетенція, порядок діяльності
- •13. Пасе:формування, структура, компетенція порядок діяльності
- •22. Право ради эвропи
- •29.Класифікація договорів Ради Європи
- •16. Европейская комиссия по борьбе с расизмом и нетерпимостью (еск1 - екри)
- •17.Европейская комиссия «за демократию через право» (венецианская комиссия)
- •18.Институт комиссар совета европы по правам человека
- •19. Банк развития совета европы
- •31. Історія створення Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
- •32. Структура та зміст Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
- •28. Статут Ради Європи: структура і зміст
- •57. Європейська конвенція про громадянство 1997 р
- •39. Правова характеристика Європейської соціальної хартії 1961 р. Та її додаткових протоколів 1988 р., 1991 р., 1995 р
- •40. Переглянута Європейська соціальна хартія 1996 р
- •41. Система нагляду за виконанням положень Європейської соціальної хартії
- •47. Європейська культурна конвенція 1954 р
- •42. Рамкова конвенція про захист національних меншин 1995 р
- •1 Февраля 1995 г.
- •43. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин 1992 р.
- •5 Ноября 1992 г.
- •44. Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 р
- •52. Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р
- •53. Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом 1977 р
- •27 Января 1977 г.
- •55. Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 р
- •21. Поняття «матеріальне право Ради Європи
- •24. Право Ради Європи і національне право
- •62. Поняття прецедентного права в системі права Ради Європи
- •58. Захист прав дітей в рамках Ради Європи.
- •69. Звернення до Європейського Суду з прав людини з індивідуальною петицією. Умови прийнятності. Очевидно необґрунтовані петиції. Зловживання правом на подання петиції.
- •70. Випадки виключення справи з реєстру єспл
- •80. Суб’єкти та об’єкти процесуального права Ради Європи
- •73. Склад і статус суддів Європейського Суду з прав людини.
- •71.Процедура розгляду справи за суттю
- •72. Процедура дружнього врегулювання спору. Умови укладення мирової угоди.
- •67. Порядок надання консультативних висновків єспл.
- •51. Європейська конвенція про транскордонне телебачення 1989 р.
- •56. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом 1990 р.
- •49. Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (переглянута) 1992 р.
- •54. Європейська конвенція про правову допомогу в кримінальних справах 1959 р
- •45. Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними громадами або владою 1980 р
- •48. Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи 1985 р.
- •46. Конвенція про долю іноземців у суспільному жітті на місцевому рівні 1992 р.
- •50. Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні 1997 р.
- •20. Порядок імплементації норм права рє в національне законодавство.
- •35. Обмеження (втручання в здійснення) прав і свобод людини, що допускаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
- •33. Загальна характеристика Протоколів до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
- •34. Дія Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та протоколів до неї у просторі і часі.
- •63. Характер діяльності та юрисдикція Європейського суду з прав людини.
- •2. Юрисдикція європейського суду з прав людини
- •37. Субсидиарність захисту Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
- •36. Відступ держави від своїх зобов'язань відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
- •Раздел I. Организация и работа суда
- •Глава I. Судьи
- •Глава II. Председательство в Суде и роль Бюро
- •Глава II. Возбуждение дела
- •Глава III. Судьи-докладчики
- •Глава IV. Производство по вопросу о приемлемости жалобы
- •59. Поняття інституційного права Ради Європи
- •61. Акти Комітету Міністрів Ради Європи: види, порядок прийняття і юридична чинність.
- •60. Акти Парламентської Асамблей Ради Європи: види, порядок прийняття і юридична чинність
- •65. Порядок обрання суддів Європейського суду з прав людини: гарантії незалежності та умови припинення діяльності
- •Глава I
- •68. Поняття міждержавної петиції. Правила звернення до Європейського суду з прав людини з міждержавною петицією. Процедура розгляду міждержавних спорів.
- •74. Виконання остаточних рішень Європейського суду з прав людини (моніторінг Комітету Міністрів).
14.Секретаріат Ради Європи: формування, структура, компетенція, порядок діяльності
Стаття 36
a) До складу Секретаріату входять Генеральний секретар,
заступник Генерального секретаря та інший необхідний персонал.
b) Генеральний секретар та заступник Генерального секретаря
призначаються Консультативною асамблеєю за рекомендацією Комітету
Міністрів.
c) Інші співробітники Секретаріату призначаються Генеральним
секретарем відповідно до адміністративних правил.
d) Жоден співробітник Секретаріату не може обіймати жодну
посаду, оплачувану будь-яким урядом, бути членом Консультативної
асамблеї чи парламенту будь-якої країни або займатися діяльністю,
несумісною з його службовими обов'язками.
e) Кожний співробітник Секретаріату робить урочисту заяву, в
якій підтверджує свою відданість Раді Європи та рішучість свідомо
виконувати свої обов'язки, не піддаючись впливу ніяких
національних міркувань, а також своє зобов'язання не запитувати та
не отримувати вказівок щодо виконання його службових обов'язків
від жодного уряду або стороннього для Ради органу і утримуватись
від будь-яких дій, які можуть вплинути на його позицію
міжнародного службовця, відповідального тільки перед Радою.
Генеральний секретар та заступник Генерального секретаря роблять
таку заяву перед Комітетом, всі інші співробітники - перед
Генеральним секретарем.
f) Кожний член Ради має поважати виключно міжнародний
характер функцій Генерального секретаря та співробітників
Секретаріату і має утримуватись від спроб впливати на них під час
виконання ними своїх обов'язків.
Стаття 37
a) Секретаріат розміщується в штаб-квартирі Ради.
b) Генеральний секретар відповідає за діяльність Секретаріату
перед Комітетом Міністрів. Серед іншого, він надає Консультативній
асамблеї, з урахуванням статті 38d), необхідну секретаріатську та
іншу допомогу.
15. Конгрес Місцевих та Регіональних Влад: формування, структура, компетенція, порядок діяльності
Конгрес Місцевих та Регіональних Влад є установою, що представляє місцеві та регіональні влади сорока семи держав-членів Ради Європи. Він складається з двох палат: Палати місцевих влад та Палати регіонів. Конгрес проводить свої пленарні засідання в Палаці Європи в Страсбурзі, де знаходиться його постійний секретаріат. Конгрес був заснований в 1994 році і на даний момент є невід'ємною частиною Ради Європи. Функціонування Конгресу забезпечується Секретаріатом, очолюваним Генеральним секретарем, що обирається Конгресом терміном на 5 років з можливістю переобрання. Місцем роботи Секретаріату є Палац Європи у Страсбурзі, Франція.Зміст [сховати]
Історія
Конгрес місцевих та регіональних влад Ради Європи заснований рішенням Комітету Міністрів Ради Європи № 94 (3) від 14 січня 1994 року. Прийняття Статуту і закріплення в ньому повноважень Конгресу є результатом інституційної еволюції, що почалася в 1953 р., коли Парламентська асамблея Ради Європи провела міжнародну конференцію, присвячену питанням місцевого самоврядування, після підписання Європейською Радою місцевих органів влади (фр. Conseil des communes et régions d'Europe (CCRE)) Європейської хартії місцевих свобод в тому ж році. Ідея періодичного проведення конференцій була підтримана Комітетом Міністрів в 1956 р., і вже 12 січня 1957 року в Страсбурзі відбулося наступне засідання під головуванням Жака Шабан-Дельмаса, який очолював Європейську конференцію місцевого самоврядування до січня 1960 року.
У 1960 р. під час проведення щорічної конференції вперше була висловлена ідея інституціоналізувати конференцію, надавши їй відповідний юридичний статус. Рішенням Комітету Міністрів 13 вересня 1961 р. був схвалений Статут (Хартія) Конференції. Відповідно до статті 17 Статуту «Комітет міністрів може створити для цілей, які вважатиме необхідними, різного роду комітети або комісії консультативного або технічного характеру».
19 лютого 1975 Комітет міністрів вніс поправки до Статуту Конференції з метою розширення її компетенції, в тому числі як консультаційного органу відносно регіонів. Крім того, було змінено назву органу, що став Конференцією місцевих і регіональних влад Європи. Найменування органу змінювалося згодом неоднократно. Отже, у 1979 р. Конференція стає Постійною конференцією місцевих та регіональних влад Європи. Найбільш важливим досягненням Постійної конференції є розробка Європейської хартії місцевого самоврядування, відкритої для підписання країнами членами Ради Європи 15 жовтня 1985 року. Хартія набула чинності 9 вересня 1988 року. Країни, що підписали Хартію, беруть на себе зобов'язання про визнання принципу автономії місцевих органів влади і закріплення його у внутрішньодержавному праві.
Під час першого саміту Ради Європи у Відні 9 жовтня 1993 року, глави держав та урядів країн-учасниць підтвердили свій намір створити спеціальний консультативний орган, що представляє місцеві та регіональні органи влади держав-членів Ради Європи. Внаслідок цієї заяви, в 1994 році рішенням Комітету Міністрів був прийнятий статутний документ про заснування Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи та виділення в ньому двох палат. У 2005 році під час саміту у Варшаві глави держав та урядів членів Ради Європи знову повернулися до питання про важливість місцевої і регіональної демократії в Європі і підкреслили провідну роль Конгресу у реалізації цієї місії.
Роль
Сесія Когресу
Конгрес представляє більше 200 тисяч європейських муніципалітетів і регіонів, будучи місцем для обговорення загальних проблем, обміну досвідом і розвитку взаємодії. Найважливішими метою Конгресу є забезпечення участі муніципалітетів і регіонів у процесі європейської уніфікації та функціонування Ради Європи, просування демократії і співробітництвом між органами влади різних рівнів і різних держав. Конгрес займається такими специфічними питаннями як, наприклад, безпека в муніципалітетах, міжкультурний і міжрелігійний діалог, міграція, культура, освіта та багатьма іншими. У зв'язку з цим Конгрес заохочує ефективну організацію місцевих та регіональних влад в усіх державах-членах Ради Європи, особливо в так званих "молодих демократіях", досліджує стан місцевої і регіональної демократії, ступінь реальної участі громадян в реалізації влади, представляє інтереси місцевих та регіональних влад при виробленні європейської політики, заохочує прикордоннє співробітництво з метою встановлення та підтримання миру, толерантності і довгострокового розвитку, а також створення Єврорегіонів. Крім того, Конгрес здійснює наглядові місії при проведенні муніципальних та регіональних виборів за запитом держав-членів Ради Європи.
Конгрес виносить рекомендації з питань свого ведення і представляє їх до Комітету міністрів і (або) в Парламентську Асамблею. Конгрес також приймає резолюції, доводить їх до відома місцевих та регіональних органів влади в Європі та здійснює контроль за їх виконанням за допомогою моніторингу. У рамках своєї компетенції Конгрес виконує переважно три типи звітів:
1) Звіти з моніторингу. Мова йде про вивчення стану місцевої та регіональної демократії в країнах - членах Ради Європи, і такі звіти готуються окремо по кожній державі. Діяльність з моніторингу є важливою передумовою для конструктивного політичного діалогу з органами влади держав-членів Ради Європи стосовно муніципальної та регіональної демократії, і, крім того, дозволяє Конгресу виробити ефективні юридичні інструменти для взаємодії з виконавчими, законодавчими (представницькими) органами публічної влади, ЗМІ в різних державах. Законодавство багатьох країн зазнало змін внаслідок звітів Конгресу. В даний час держави зобов'язані письмово повідомити Конгрес про прийняті ними заходи щодо зміни внутрішнього законодавства, що, безумовно, сприяє підвищенню ролі Конгресу.
2) Звіти загального характеру. Дана форма роботи передбачає загальний аналіз дотримання Європейської хартії місцевого самоврядування в державах-членах, а також в державах-кандидатах на вступ до Ради Європи.
3) Звіти по спостереженню за виборами. Конгрес періодично здійснює місію спостереження за муніципальними та регіональними виборами, що є найважливішою складовою компетенції Конгресу, оскільки вибори є індикатором фактичного стану муніципальної та регіональної демократії. Спостереження за виборами включає в себе не тільки спостереження за процедурою голосування, але й аналіз виборчої кампанії, внаслідок чого представники Конгресу проводять зустрічі з політичними партіями , з керівництвом країни і опозицією, з виборчими комісіями, так само як з представниками ЗМІ та правозахисниками. За результатами спостереження Конгрес ухвалює рекомендації та резолюції для органів державної влади відповідних держав.
Персоналії
Президент Конгресу - Yavuz Mildon (Туреччина). Термін повноважень - 2 роки.
Генеральний секретар - Ulrich Bonher
Голова палати регіонів Конгресу - Ludmila Sfirloaga (Румунія)
Голова палати місцевої влади - Іан Мікаллеф [Ian Micalleff] (Мальта)
Структура
Відповідно до нової Хартії Конгресу, прийнятої 2 травня 2007 року Комітетом міністрів, Конгрес формується з представників муніципалітетів та регіонів, що обираються прямим голосуванням. Асамблея обох палат Конгресу налічує 318 повноправних членів та 318 заступників. Члени Конгресу групуються за національними делегаціями і згідно зі своїми політичними поглядами: PPE-DC (група християнської демократичної європейської партії), SOC (група соціалістів), GILD (незалежна ліберально-демократична група), NI (члени, які не належать до жодної з перерахованих політичних груп Конгресу). Участь всіх делегацій підпорядковується принципу справедливого географічного розподілу, рівного представництва різних органів влади та політичних сил, а також одинакового представництва чоловіків та жінок. Кожна держава-учасник має право на кількість місць у Конгресі, яка дорівнює кількості місць в Парламентській Асамблеї.
Конгрес збирається три рази на рік (пленарна сесія в травні, осіння сесія в листопаді і весняна в березні). У засіданнях беруть участь делегації країн-членів Ради Європи, а також представники держав, які не мають членства в Раді Європи, запрошені в якості спостерігачів. Сесії кожної з палат Конгресу проходять в Стразбурзі і передують або ілудують за ординарною щорічною сесією Конгресу.
У складі Конгресу також є чотири комісії - інституціональна, комісія культури та освіти, комісія соціальної взаємодії, комісія сталого розвитку. Членом комісії сталого розвитку від України є Віталій Кличко.