3.2. Сутність та структура економічного циклу

Е кономічний цикл (цикл ділової активності) – це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.

Окремі економічні цикли суттєво різняться між собою за тривалістю та інтенсивністю, проте всі вони складаються з одних і тих самих фаз: пік, спад, дно, пожвавлення (рис. 3.1).

Отже почнемо розгляд з піку циклу, коли в економіці спостерігається повна зайнятість і виробництво працює на повну, або майже повну потужність. Рівень цін має тенденцію до підвищення, а зростання ділової активності припиняється.

В наступній за піком фазі спаду (рецесії) виробництво і зайнятість скорочуються, зменшуються прибутки фірм, скорочується сукупний попит, зменшуються інвестиції, проте ціни не завжди мають тенденцію до зниження. Вони падають тільки в тому випадку, коли спостерігається депресія (глибокий і тривалий спад).

Найнижча точка ділової активності дно або депресія характеризується тим, що виробництво і зайнятість досягнув самого низького рівня починають знову «вибиратися» з дна.

В фазі піднесення рівень виробництва підвищується, зайнятість зростає. Рівень цін може підвищуватися, аж поки не буде досягнуто повної зайнятості і виробництво не почне працювати на повну потужність.

Фази пік і дно вважається критичними в економіці і тому уряд вживає заходів, щодо їх усунення.

Політика держави в період фази піку.

1. Грошово-кредитна політика: підвищення процентної ставки, продаж державних цінних паперів на відкритому ринку;

2. Фіскальна політика: скорочення витрат держбюджету, підвищення податкових ставок;

3. Політика заробітної плати і тарифів: пониження зарплат;

4. Політика державних інвестицій: скорочення інвестицій , заморожування державного будівництва.

Висновок: в період підйому держава в цілях запобігання «перегріву» економіки проводить політику стримування ділової активності.

Антикризова політика в період депресій.

1. Покупка державних цінних паперів на відкритому ринку, зниження процентної ставки;

2. Додаткові витрати держбюджету, зниження податкових ставок;

3. підвищення зарплати;

4. прискорення державного будівництва.

Висновок: в період спаду всі заходи держави направляються на стимулювання ділової активності.

0. 3.3. Індикатори циклічних коливань в економіці

Основними індикаторами фази циклу служать:

• рівень зайнятості;

• рівень безробіття;

• обсяг випуску.

Фактичний реальний обсяг випуску коливається при цьому навколо потенційного рівня ВВП, під яким розуміється обсяг виробництва за умови повної зайнятості ресурсів. Він опускається нижче цієї позначки під час спаду, потім поступово повертається до неї, а інколи навіть перевищує цей рівень під час чергового підйому економіки. Коливання фактичного обсягу ВВП навколо потенційного характеризується показником, який має назву «розрив ВВП»:

Розрив ВВП = Y –Y*/Y*,

де Y – фактичний обсяг виробництва, Y* - потенційний ВВП.

Коли Y<Y*, ми говоримо про відставання ВВП – це обсяг продукції, який економіка втрачає через неповне використання свого виробничого потенціалу.

Значно рідше зустрічається ситуація перевищення фактичним ВВП потенційного свого рівня (Y>Y*). Це стає можливим найчастіше в екстремальних ситуаціях, коли в процес виробництва залучаються додаткові зміни робітників, капітальне обладнання використовується понад встановлені нормативи, понаднормова праця і праця за сумісництвом стають звичайним явищем. Проте тривалий час перевищення фактичного ВВП над потенційно можливим зберігатися не може.

Обсяги виробництва і зайнятості найсильніше реагують на зміну фаз економічного циклу в галузях, які виробляють засоби виробництва і споживчі товари тривалого вжитку. В галузях, які випускають споживчі товари короткострокового використання, коливання зайнятості і випуску є значно меншими.