1.5. Моделювання як основний метод макроекономічного аналізу

В основі макроекономічного аналізу лежить найпростіша модель кругообігу продуктів і доходів. В елементарній своїй формі ця модель містить лише дві категорії економічних агентів — домогосподарства та фірми — і не передбачає державного втручання в економіку і зв'язків з рештою країн світу (рис. 1.1).

Зі схеми видно, що економіка є замкненою системою, в якій доходи одних економічних агентів є витратами інших:

• споживчі витрати домогосподарств на придбання товарів є доходами фірм від реалізації готової продукції;

• витрати фірм на оплату ресурсів є доходами домогосподарств (заробітна плата, рента, інші види доходів).

Реальний («ресурси—товари») та грошовий («витрати—доходи») потоки відбуваються одночасно у протилежних напрямках і безмежно повторюються.

Основним висновком із моделі є рівність між сумарною величиною продаж фірм та сумарною величиною доходів домогосподарств. Це означає, що для закритої економіки (тобто без зв'язків із зовнішнім світом, без державного втручання) величина загального обсягу виробництва у грошовому вимірюванні дорівнює величині грошових доходів домогосподарств. При цьому також справедливою є рівність доходів (Y) і сукупних витрат (С), тобто Y=С.

Рис. 1.1. Двосекторна модель кругообігу продуктів і доходів

1.6. Макроекономічні моделі. Екзогенні та ендогенні змінні.

Для того щоб вивчити економіку, економісти складають макроекономічні моделі, які у спрощеній формі встановлюють залежності між економічними показниками.

Макромоделі — це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді.

Створити модель — це означає знайти функцію, яка пов'язує ендогенні та екзогенні параметри макромоделі.

Екзогенні (зовнішні) змінні — це змінні, величина яких «встановлюється» урядом та Національним банком, а ендогенні (внутрішні) змінні — це змінні, величина яких є результатом розв'язку моделі.

Найчастіше до екзогенних змінних відносять рівень державних витрат (G), ставки оподаткування (t) та величину пропозиції грошей (М). До ендогенних (внутрішніх) змінних, як правило, належать обсяг випуску та рівень зайнятості, рівень інфляції і безробіття.

Модель показує, як зміна однієї з екзогенних величин впливає на ендогенні показники. Це дає змогу досягти оптимального поєднання інструментів фіскальної та монетарної політики.

Суб'єктами макромоделей виступають:

• Сектор домашніх господарств — містять усі приватні господарства країни, діяльність яких направлена на задоволення власних потреб.

• Підприємницький сектор — це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни. Підприємницький сектор проявляє такі види економічної активності: пред'являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує.

• Державний сектор — усі державні інститути та установи Держава виробляє суспільні блага, які надходять споживачам «безоплатно» (безпека, фундаментальна наука, послуги державної, соціальної та виробничої інфраструктур).

• Сектор закордон — містить усі економічні суб'єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.