8.4. Попит і пропозиція як об’єкти податкового варіанта фіскальної політики. Крива Лаффера

Наш аналіз, розглянутий в темі 8.1, допускає, що фіскальна політика впливає на попит, тобто на величину сукупних видатків і сукупний попит.

Проте економісти визнали також, що фіскальна політика – особливо зміна податків – може змінити сукупну пропозицію.

Припустимо, що в національній економіці рівноважний обсяг виробництва становить Q₁ , а рівноважний рівень цін Р₁ (рис. 8.1).

Нехай за обсягу виробництва Q₁ рівень безробіття надто високий. щоб підвищити рівень зайнятості, уряд удається до стимулюючої фіскальної політики у формі зниження податків, що перемістить криву АD вправо (АD₂).

Рис. 8.1. Вплив стимулюючої фіскальної політики на пропозицію

Це переміщення збільшить реальний ВВП до Q₂, а рівень цін зросте до Р₂, тобто виникне інфляція.

Прихильники концепції економіки пропозиції вважають, що зменшення податків перемістить вправо і криву сукупної пропозиції АS₂. Логіка цього твердження така. Зниження податків індукує стимули до праці, заощаджень, інвестування і підприємницької діяльності. Зниження податкових ставок стимулюватиме підприємницьку діяльність. Підприємці більше ризикуватимуть своїм капіталом, упроваджуючи нові технології та продукти, щоб одержати більшу вигоду.

Завдяки всім цим взаємозв’язкам і взаємовпливам зниження податків, приведе до переміщення кривої АS до AS₂. Це означає зниження інфляції та зростання ВВП.

Залежність доходів держави від рівня податків неоднозначна. У довгостроковому періоді вона описується так званою „кривою Лаффера”,яка представлена на рис. 8.2.

Рис. 8.2. Крива Лаффера

Крива Лаффера відбиває зв’язок між податковою ставкою і податковими надходженнями.

У відповідності із залежністю, яка описує ця крива, обсяг податкових надходжень залежить від середньої ставки податку та величини доходу ВВП. Якщо ставка оподаткування дорівнює нулеві, то держава не отримує податків. Підвищення ставки податку від 0% до певного рівня t₂ супроводжується збільшенням податкових надходжень до бюджету. Але подальше збільшення податкового навантаження наприклад до t₁ шляхом підвищення сумарної ставки податків пригнічує виробництво і викликає скорочення сукупних доходів і витрат – джерела податків, або податкової бази. Підвищення ставки податку (від t₂ до 100%) супроводжується скороченням податкових надходжень до бюджету. Сумарна ставка оподаткування на рівні 100% означає, що держава намагається вилучити в економічних агентів весь одержаний ними доход. За таких умов відкрита приватна економічна діяльність втрачає сенс і припиняється, економіка стає „тіньовою”, а держава залишається без доходів.

8.5. Фіскальна політика та бюджетний дефіцит

Для оцінки впливу фіскальної політики на бюджет використовуються концепції бюджету повної зайнятості та циклічного бюджету.

Для визначення цих дефіцитів спочатку обраховують бюджет за повної зайнятості – він показує, якими були би податкові надходження, а відтак і сальдо державного бюджету, якби національна економіка продукувала природний обсяг продукції, а державні видатки були поточними. Зміна бюджету за повної зайнятості показує напрям впливу фіскальної політики на сукупний попит у національній економіці. Циклічний бюджет відбиває вплив ділового циклу на державний бюджет, тобто показує, яким чином фаза економічного циклу впливає на доходи, видатки і сальдо бюджету.

Фактичний дефіцит державного бюджету – це різниця між державними надходженнями і видатками. Він складається під впливом фіскальної політики і циклічних коливань.

Структурний дефіцит визначають як різницю між надходженнями за повної зайнятості за наявних податкових ставок і фактичними видатками.

Циклічний дефіцит – це різниця між фактичним і структурним дефіцитами. Перевищення фактичного дефіциту над структурним становить циклічний дефіцит, а перевищення структурного дефіциту над фактичним – циклічний надлишок. Зміна абсолютного розміру циклічного дефіциту визначається змінами в структурі податків та державних витрат, автоматична зміна яких відповідає змінам реального обсягу виробництва, інфляції та безробіття залежно від фази економічного циклу.

Важливим елементом стратегії макроекономічного управління є зменшення розміру бюджетного дефіциту. Сучасна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та її вплив на економічну систему. Найважливішими з них є такі:

• загальний дефіцит бюджету, який називають також „фактичним” чи „касовим”, утворюється державними витратами, які перевищують державні доходи та субсидії;

• зовнішній дефіцит дорівнює зовнішнім видаткам держави за винятком державних надходжень від зовнішніх джерел;

• внутрішній дефіцит – це загальний дефіцит мінус зовнішній дефіцит;

• операційний дефіцит визначається як загальний дефіцит за винятком інфляційної частки процентних платежів;

• первинний дефіцит є різницею між величиною загального дефіциту і сумою всіх процентних платежів;

• поточний бюджетний дефіцит (надлишок) утворюється поточними державними доходами за винятком поточних видатків.