- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу
- •Макроекономіка Конспект лекцій
- •Тема 1. Макроекономіка як наука 17
- •Тема 2. Макроекономічні показники в системі
- •Тема 3. Макроекономічна нестабільність 40
- •І. Мета і завдання самостійного вивчення дисципліни
- •Іі. Керівництво і організація самостійного вивчення дисципліни
- •ІІі. Тематичний план і зміст програми за темами
- •Тема 1. Макроекономіка як наука
- •Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків
- •Тема 3. Макроекономічна нестабільність
- •V. Навчально-методичне забезпечення дисципліни
- •Тема 1. Макроекономіка як наука
- •1.1. Вступ до макроекономіки, її місце в економічній науці
- •1.2. Об’єкт і предмет макроекономіки
- •1.3. Основні функції макроекономіки
- •1.4. Історія розвитку макроекономічної науки
- •1.5. Моделювання як основний метод макроекономічного аналізу
- •1.6. Макроекономічні моделі. Екзогенні та ендогенні змінні.
- •1.7. Запаси і потоки як два види кількісних змінних
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків
- •2.1. Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного регулювання
- •2.2. Основні методологічні принципи системи національних рахунків
- •2.3. Основні показники макроекономічних вимірювань
- •2.4. Методи обчислення ввп
- •2.5. Номінальний та реальний ввп
- •2.6. Темпи зростання та приросту ввп, індекси цін
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3. Макроекономічна нестабільність
- •3.1. Циклічність як форма економічного розвитку
- •3.2. Сутність та структура економічного циклу
- •3.3. Індикатори циклічних коливань в економіці
- •3.4. Зайнятість та безробіття: суть, взаємозалежність
- •3.5. Неповна зайнятість та рівень безробіття
- •3.6. Закон Оукена та втрати економіки від циклічного безробіття
- •3.7. Інфляція: суть та види інфляції. Темп інфляції
- •3.8. Інфляція та відсоткові ставки. Ефект Фішера
- •3.9. Збалансована та незбалансована, очікувана та неочікувана інфляція
- •3.10. Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса
- •3.11. Наслідки інфляції. Антиінфляційні заходи уряду
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 4. Споживання, заощадження та інвестиції
- •4.1. Споживання та заощадження, як функції доходу
- •4.2. Недоходні фактори споживання та заощадження
- •4.3. Інвестиції та фактори інвестування. Крива сукупного попиту на інвестиції
- •Тема 5. Економічна рівновага в умовах ринку
- •5.1. Суть сукупного попиту. Цінові та нецінові фактори сукупного попиту
- •5.2. Сукупне пропонування. Нецінові фактори сукупної пропозиції
- •5.3. Механізм досягнення рівноваги в економіці
- •Тема 6. Сукупні витрати приватної економіки та економічна рівновага
- •6.1. Витратні моделі економічної рівноваги
- •6.2. Мультиплікативний вплив сукупних витрат на ввп
- •6.3. Графічні моделі рецесійного та інфляційного розриву
- •Тема 7. Держава, як суб’єкт макроекономічного регулювання
- •7.1. Роль держави в змішаній економіці
- •7.2. Основні економічні функції держави
- •7.3. Класична теорія макроекономічного регулювання
- •7.4. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання
- •Тема 8. Механізм фіскальної політики
- •8.1. Суть фіскальної політики. Види фіскальної політики
- •8.2. Дискреційна та автономна фіскальна політика. Мультиплікатори
- •8.3. Податки, як вмонтовані стабілізатори економіки
- •8.4. Попит і пропозиція як об’єкти податкового варіанта фіскальної політики. Крива Лаффера
- •8.5. Фіскальна політика та бюджетний дефіцит
- •8.6. Способи збалансування державного бюджету
- •Тема 9. Механізм грошово-кредитної політики
- •9.1. Грошовий ринок. Види та функції грошей
- •9.2 .Банківська система та грошова пропозиція. Механізм досягнення рівноваги на грошовому ринку
- •9.3. Грошово-кредитне регулювання економіки
- •Інструменти грошово-кредитної політики
- •9.4. Модель одночасної рівноваги на товарному і грошовому ринках
- •Тема 10. Механізм зовнішньоекономічної політики
- •10.1. Зовнішньоекономічна діяльність та її структура
- •10.2. Платіжний баланс. Структура платіжного балансу
- •Структура платіжного балансу
- •10.3. Валютний курс. Котирування валют
- •10.4. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 11. Механізм політики зайнятості та соціального захисту населення
- •11.1. Ринок праці. Попит і пропозиція на ринку праці
- •11.2. Державне регулювання зайнятості населення
- •11.3. Проблема нерівності в розподілі доходів. Крива Лоренца
- •11.4. Держава як суб’єкт соціального захисту населення
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 12. Економічне зростання
- •12.1. Економічне зростання і економічний розвиток
- •12.2. Модель економічного зростання Харрода-Домара
- •12.3. Модель економічного зростання Солоу
- •VI. Термінологічний словник ключових понять
- •Перелік рекомендованих джерел
12.2. Модель економічного зростання Харрода-Домара
Це найпростіша макроекономічна модель зростання, і була вона розроблена наприкінці 40-х рр. Модель описує динаміку доходу (Y), який є сумою споживчих (С) та інвестиційних (І) витрат. Економіка вважається закритою, тому чистий експорт (NХ) дорівнює нулеві, а державні витрати (G) в моделі не вирізняються. Основним фактором зростання є нагромадження капіталу.
Основні передумови моделі:
постійна гранична продуктивність капіталу МРК = dY /dК;
постійна норма заощадження s=І/Y;
відсутній процес вибуття капіталу W=0;
інвестиційний лаг дорівнює нулеві, тобто інвестиції миттєво переходять у приріст капіталу. Формально це означає, що dК(t)=І(t);
модель не враховує технічного прогресу;
випуск не залежить від затрат праці, оскільки праця не є дефіцитним ресурсом;
використовується виробнича функція Леонтьєва, яка передбачає неможливість взаємозаміни факторів виробництва праці і капіталу.
Припускається, що швидкість зміни доходу пропорційна інвестиціям: dY=MPK×I(t)=MPK×s×Y, а темп приросту доходу dY/Y×dt є постійним і дорівнює s×МРК. Він прямо пропорційний нормі заощаджень та граничній продуктивності капіталу. Інвестиції (I) та споживання (С) в моделі ХародаДомара зростають з таким же постійним темпом (s×МРК).
Модель Харрода—Домара непогано описувала реальні процеси економічного зростання 1920—1950-х рр. Однак її передумова про те, що праця не є дефіцитним фактором, може не відповідати дійсності (зокрема тоді, коли темп зростання випуску перевищує темп зростання чисельності населення та зайнятих). Якщо праця не може заміщатися капіталом, а технічний прогрес відсутній, то праця в моделі може стати лімітуючим фактором, загальні темпи зростання зрівняються з темпами зростання затрат праці, а рівень виробництва і споживання в розрахунку на душу населення не зростатиме. Це припущення є значним недоліком даної моделі.
Технічний прогрес, якісні характеристики праці й капіталу, їхня взаємодія і взаємозаміщення у процесі розвитку все ефективніших технологій є сьогодні найважливішими ресурсами і факторами економічного зростання. А тому теорія зростання Харрода-Домара, яка не враховує ці фактори і за якою основним джерелом зростання є фізичне нагромадження капіталу, а основним інструментом регулювання росту норма заощадження, відійшла поступово на другий план.
12.3. Модель економічного зростання Солоу
Іншим типом моделі економічного зростання є модель, яка була розроблена в 50-60-х рр. лауреатом Нобелівської премії Робертом Солоу. Ця модель дає змогу дослідити, як основні фактори виробництва праця, капітал, технологічні зміни впливають на динаміку обсягу виробництва, коли економічна система перебуває у рівноважному сталому стані. Перевагою моделі Солоу є розмежування цих факторів і поступове дослідження впливу кожного з них на процес довгострокового зростання національного доходу.
Передумови та позначення моделі Солоу:
• пропозиція товарів описується за допомогою відомої нам виробничої функції: Y=F(К,L), яка характеризується постійним ефектом масштабу виробництва. Це означає, що коли обсяги ресурсів капіталу (К) і робочої сили (L) помножити на довільне додатне число (z), то й обсяг випуску зросте пропорційно цьому множникові: F(z×К,z×L)=z×F(К,L).
Якщо припустити, що z=1/L, то виробнича функція матиме вигляд:
Y/L = F (K/L ×L/L),
або у=f(k), де у — продуктивність праці Y/L, а k - капіталооснащення праці К/L (тут застосовані малі букви для позначення кількісних показників у розрахунку на одного працюючого). В результаті таких перетворень маємо функцію з двома змінними (у та k) , хоча третя змінна (L) і залишається залученою до аналізу;
виробнича функція є нелінійною, у=f/(k), і характеризується спадною граничною продуктивністю капіталу (МРК), тобто при зростанні показника k графік виробничої функції стає все пологішим, а тому кожна наступна додаткова одиниця капіталу виробляє менше продукту в порівнянні з попередньою (рис. 12.1). Іншими словами, накопичення капіталу не завжди має сенс: може настати момент, коли додатковий капітал не сприятиме зростанню обсягів випуску;
сукупний попит задається через характеристики споживання (с) та інвестицій (і) в розрахунку на одиницю праці: у=с+і, де с=С/L, а і=I/L.
Враховуючи, що споживання є пропорційним до доходу і залежить від норми заощадження (s), тобто с=(1-s)× у, отримаємо у=(1-s)×у+і. Звідки: і=s×у => і=s×f(k). В умовах рівноваги інвестиції дорівнюють заощадженням і є пропорційними до доходу. Чим більший показник k, тим більшим буде обсяг виробництва f( k) і тим більшими будуть інвестиції і.
Рис. 12.1. Доход,
споживання та інвестиції в розрахунку
на одного працюючого
у-f(k), і=s×f(k), с=f(k)-s×f(k).
На рис. 12.1 всі три показники зображено на одному графіку в системі координат ”капіталооснащення праціпродуктивність праці”.
Модель Солоу містить, окрім перерахованих, ще цілу низку передумов, а саме:
• вибуття капіталу W є пропорційним до величини його запасу К, тобто W=д×К, де д норма амортизації;
норма заощадження s постійна;
інвестиційний лаг дорівнює нулеві;
чисельність зайнятих L зростає з постійним темпом п;
• працезберігаючий технологічний прогрес (або ефективність праці під впливом технологічного прогресу) змінюється з темпом g. (Припустімо, що g = 0,02. Це означає, що ефективність праці кожного робітника зростає на 2% на рік при незмінній ефективності робочої сили. Показник g ще називають швидкістю науково-технічного прогресу).
Як уже зазначалося, ця модель дає змогу дослідити характер процесу економічного зростання у стані довгострокової рівноваги, тобто з'ясовує, як основні фактори виробництва впливають на темпи зростання потенційного ВВП.
Питання для самоконтролю:
Розкрийте поняття економічного росту.
Способи застосування економічного росту.
Поясніть різницю між інтенсивним та екстенсивним економічним зростанням.
Суть моделі економічного зростання Харрода-Домара.
Фактори економічного зростання в моделі Солоу.
Тести:
1. Економічне зростання означає:
а) забезпечення повної зайнятості;
б) збільшення ресурсів та можливостей для виробництва;
в) збільшення кількості вироблених товарів і послуг;
г) переміщення кривої виробничих можливостей уліво;
д) усі твердження неправильні.
2. Економічне зростання називають від'ємним, якщо в розрахунковому періоді обсяг ВВП:
а) зростає;
б) спадає;
в) уповільнюється;
г) прискорюється.
3. Економічне зростання у моделі “AD - AS” визначається:
а) зміщенням кривої пропозиції ліворуч;
б) зміщенням кривої пропозиції праворуч;
в) зміщенням кривої попиту ліворуч;
г) зміщенням кривої попиту праворуч.
4. Що є основним фактором економічного зростання за моделі Харрода-Домара:
а) зростання технологічного прогресу;
б) нагромадження капіталу;
в) збільшення чисельності населення;
г) податкова політика держави.
5. У моделі Солоу не враховується вплив:
а) збільшення чисельності населення;
б) зростання технологічного прогресу;
в) фіскальної політики;
г) запасу капіталу.
6. Стійкий рівень капіталоозброєності праці за моделлю Солоу — це:
а) співвідношення між інвестиціями та амортизацією;
б) рівність між величиною інвестицій та амортизації;
в) перевищення рівня інвестицій рівнем амортизації;
г) перевищення рівня амортизації рівнем інвестицій.
7. Яка закономірність не простежувалась в економічному зростанні розвинутих країн у ХХ ст.:
а) продуктивність праці підвищувалась;
б) динаміка капіталомісткості продукції не виявляла виразної тенденції;
в) реальна заробітна плата зростала;
г) частка капіталу у національному доході помітно збільшилась;
д) капіталоозброєність праці зростала.
8. На економічне зростання негативно впливають:
а) підвищення продуктивності праці;
б) освіта;
в) несприятливі погодні умови;
г) технічний прогрес.
9. До сприятливих чинників економічного зростання належать:
а) страйки;
б) стабільність політичної системи;
в) великі капіталовкладення в навколишнє середовище;
г) збільшення чисельності населення.
10. Для визначення рівня економічного розвитку країни використовують низку показників, окрім:
а) валового внутрішнього продукту на душу населення;
б) показників ефективності функціонування економіки, що обчислюються на підставі ВВП;
в) виробництва і споживання деяких ключових видів продукції;
г) показників рівня заощаджень у національній економіці;
д) показників рівня та якості життя населення.