- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу
- •Макроекономіка Конспект лекцій
- •Тема 1. Макроекономіка як наука 17
- •Тема 2. Макроекономічні показники в системі
- •Тема 3. Макроекономічна нестабільність 40
- •І. Мета і завдання самостійного вивчення дисципліни
- •Іі. Керівництво і організація самостійного вивчення дисципліни
- •ІІі. Тематичний план і зміст програми за темами
- •Тема 1. Макроекономіка як наука
- •Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків
- •Тема 3. Макроекономічна нестабільність
- •V. Навчально-методичне забезпечення дисципліни
- •Тема 1. Макроекономіка як наука
- •1.1. Вступ до макроекономіки, її місце в економічній науці
- •1.2. Об’єкт і предмет макроекономіки
- •1.3. Основні функції макроекономіки
- •1.4. Історія розвитку макроекономічної науки
- •1.5. Моделювання як основний метод макроекономічного аналізу
- •1.6. Макроекономічні моделі. Екзогенні та ендогенні змінні.
- •1.7. Запаси і потоки як два види кількісних змінних
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків
- •2.1. Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного регулювання
- •2.2. Основні методологічні принципи системи національних рахунків
- •2.3. Основні показники макроекономічних вимірювань
- •2.4. Методи обчислення ввп
- •2.5. Номінальний та реальний ввп
- •2.6. Темпи зростання та приросту ввп, індекси цін
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3. Макроекономічна нестабільність
- •3.1. Циклічність як форма економічного розвитку
- •3.2. Сутність та структура економічного циклу
- •3.3. Індикатори циклічних коливань в економіці
- •3.4. Зайнятість та безробіття: суть, взаємозалежність
- •3.5. Неповна зайнятість та рівень безробіття
- •3.6. Закон Оукена та втрати економіки від циклічного безробіття
- •3.7. Інфляція: суть та види інфляції. Темп інфляції
- •3.8. Інфляція та відсоткові ставки. Ефект Фішера
- •3.9. Збалансована та незбалансована, очікувана та неочікувана інфляція
- •3.10. Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса
- •3.11. Наслідки інфляції. Антиінфляційні заходи уряду
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 4. Споживання, заощадження та інвестиції
- •4.1. Споживання та заощадження, як функції доходу
- •4.2. Недоходні фактори споживання та заощадження
- •4.3. Інвестиції та фактори інвестування. Крива сукупного попиту на інвестиції
- •Тема 5. Економічна рівновага в умовах ринку
- •5.1. Суть сукупного попиту. Цінові та нецінові фактори сукупного попиту
- •5.2. Сукупне пропонування. Нецінові фактори сукупної пропозиції
- •5.3. Механізм досягнення рівноваги в економіці
- •Тема 6. Сукупні витрати приватної економіки та економічна рівновага
- •6.1. Витратні моделі економічної рівноваги
- •6.2. Мультиплікативний вплив сукупних витрат на ввп
- •6.3. Графічні моделі рецесійного та інфляційного розриву
- •Тема 7. Держава, як суб’єкт макроекономічного регулювання
- •7.1. Роль держави в змішаній економіці
- •7.2. Основні економічні функції держави
- •7.3. Класична теорія макроекономічного регулювання
- •7.4. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання
- •Тема 8. Механізм фіскальної політики
- •8.1. Суть фіскальної політики. Види фіскальної політики
- •8.2. Дискреційна та автономна фіскальна політика. Мультиплікатори
- •8.3. Податки, як вмонтовані стабілізатори економіки
- •8.4. Попит і пропозиція як об’єкти податкового варіанта фіскальної політики. Крива Лаффера
- •8.5. Фіскальна політика та бюджетний дефіцит
- •8.6. Способи збалансування державного бюджету
- •Тема 9. Механізм грошово-кредитної політики
- •9.1. Грошовий ринок. Види та функції грошей
- •9.2 .Банківська система та грошова пропозиція. Механізм досягнення рівноваги на грошовому ринку
- •9.3. Грошово-кредитне регулювання економіки
- •Інструменти грошово-кредитної політики
- •9.4. Модель одночасної рівноваги на товарному і грошовому ринках
- •Тема 10. Механізм зовнішньоекономічної політики
- •10.1. Зовнішньоекономічна діяльність та її структура
- •10.2. Платіжний баланс. Структура платіжного балансу
- •Структура платіжного балансу
- •10.3. Валютний курс. Котирування валют
- •10.4. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 11. Механізм політики зайнятості та соціального захисту населення
- •11.1. Ринок праці. Попит і пропозиція на ринку праці
- •11.2. Державне регулювання зайнятості населення
- •11.3. Проблема нерівності в розподілі доходів. Крива Лоренца
- •11.4. Держава як суб’єкт соціального захисту населення
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 12. Економічне зростання
- •12.1. Економічне зростання і економічний розвиток
- •12.2. Модель економічного зростання Харрода-Домара
- •12.3. Модель економічного зростання Солоу
- •VI. Термінологічний словник ключових понять
- •Перелік рекомендованих джерел
6.2. Мультиплікативний вплив сукупних витрат на ввп
Рівноважний рівень випуску Y може коливатися у відповідності із зміною величини будь-якого компонента сукупних витрат: споживання, інвестицій, державних витрат (а у випадку відкритої економіки – і показника чистого експорту). Збільшення кожного з цих компонентів зсуває криву планових витрат вгору і сприяє зростанню рівноважного рівня випуску. Скорочення будь-якого з компонентів сукупного попиту зсуває криву планових витрат донизу, супроводжується спадом зайнятості та рівноважного випуску.
Збільшення будь-якого компонента автономних витрат, а саме автономного споживання, державних витрат, інвестиційних витрат, а у випадку відкритої економіки – і показника чистого експорту
∆А =∆(a + I + G + NX), призводить до значно більшого зростання сукупного доходу Y завдяки ефекту мультиплікатора.
Мультиплікатор автономних витрат визначається як відношення зміни рівноважного обсягу ВВП до зміни певного компонента автономних витрат:
µ = ∆Y / ∆A,
де µ мультиплікатор автономних витрат;
∆Y – зміна рівноважного ВВП;
∆A – зміна автономних витрат, незалежних від динаміки Y.
Мультиплікатор витрат показує, у скільки разів загальний приріст (скорочення) сукупного доходу ∆Y перевищує початковий приріст (скорочення) автономних витрат ∆A.
Важливим є те, що одноразова зміна будь-якого компонента автономних витрат породжує багаторазову зміну ВВП. Якщо, наприклад, автономне споживання зростає на якусь величину ∆С, то це призводить до збільшення сукупних витрат і доходу Y на таку ж величину, що, в свою чергу, викликає повторне зростання споживання (оскільки збільшився доход), але вже на величину МРС × ∆С. Далі сукупні витрати і доход знову зростають на величину МРС × ∆С, потім знову, за схемою кругообігу „доходи – витрати”.
Отже, мультиплікатор витрат можна показати через граничну схильність до споживання (МРС) як:
µ = 1 / (1 – МРС).
Оскільки гранична схильність до заощадження MPS = 1 – МРС, отримаємо:
µ = 1 / MPS.
Якщо ж планові витрати будуть враховувати вплив прибуткових податків (тобто Т =t × Y), мультиплікатор витрат визначатиметься за такою формулою:
µ = 1 / 1 – МРС × (1 – t),
де t – гранична ставка оподаткування.
Ці формули дають змогу визначити мультиплікатор витрат у закритій економіці. Але відкрита економіка, яка продає за кордон та купує за кордоном, перебуває під впливом змін у чистому експорті, які також призводять до зміни кута нахилу лінії планових витрат. Ці зміни пов’язані з граничною схильністю до імпортування (МРМ) – величиною, яка показує, на скільки одиниць зміняться імпортні витрати (∆М) при зміні доходу (∆Y) на одну одиницю:
МРМ = ∆М / ∆Y.
Тому мультиплікатор витрат у відкритій економіці має такий вигляд:
µ = 1 / 1 – МРС + МРМ, або
µ = 1 / 1 – МРС ×(1 – t) + МРМ.
6.3. Графічні моделі рецесійного та інфляційного розриву
Рівноважний ВВП може коливатися щодо його природного рівня зі зміною величини будь-якого компонента сукупних видатків – споживання, інвестицій, державних видатків та чистого експорту. Збільшення якогось із цих складових переміщує лінію сукупних видатків угору, що збільшує рівноважний обсяг виробництва. Зменшення будь-якого компонента сукупних видатків переміщує цю лінію вниз, що знижує рівень зайнятості та рівноважний ВВП. Рівновага в економіці не гарантує такого рівня сукупних видатків, за якого економіка перебуває у стані повної зайнятості. У цьому стані забезпечується найвищий рівень використання ресурсів й національна економіка функціонує найефективніше.
Відхилення рівноважного обсягу національного виробництва від його природного рівня спричиняє так звані інфляційні та рецесійні розриви. Ці розриви відображають невідповідність між фактичними видатками та видатками за повної зайнятості.
Рис. 6.3. Рецесійний розрив (а) та інфляційний розрив (б)
Якщо фактичні сукупні видатки менші, ніж видатки за повної зайнятості, фактичний рівноважний ВВП менший за природний. У національній економіці простежується спад виробництва, зростає безробіття і виникає рецесійний розрив (на рис. 6.3. це відстань по вертикалі між лініями Е1 і Е2).
Рецесійний розрив – це величина, на яку мають зрости сукупні видатки, аби підвищити рівень ВВП до рівноважного за повної зайнятості. Розрив називають рецесійним, оскільки він здійснює в економіці рецесію, скорочення виробництва відносно потенційного рівня.
Графічно рецесійний розрив є вертикальним відрізком, на який має переміститися вгору лінія сукупних видатків, щоб рівноважний ВВП підвищився до рівня природного (рис. 6.3.а).
Для забезпечення повної зайнятості й подолання рецесійного розриву потрібно збільшити сукупні видатки, щоб перемістити економічну рівновагу з точки Т1 у точку Т2. При цьому приріст рівноважного доходу ∆Y дорівнює:
∆Y = величина рецесійного × мультиплікатор
розриву видатків.
Якщо сукупні видатки перевищують ті, що забезпечують повну зайнятість, фактичний ВВП більший за природний. У національній економіці починають зростати ціни – має місце інфляційний розрив.
Інфляційний розрив – це величина, на яку мають скоротитися сукупні видатки, щоб зменшити рівноважний ВВП до рівня повної зайнятості. Розрив називають інфляційним, оскільки він викликає в економіці інфляційний надлишок ВВП.
Графічно інфляційний розрив є вертикальним відрізком, на який має переміститися вниз лінія сукупних видатків, аби рівноважний ВВП знизився до рівня природного (рис. 6.3.б). Для подолання інфляційного розриву потрібно зменшити сукупні видатки, щоб перемістити економічну рівновагу з точки Т1 у точку Т2.
При цьому скорочення рівноважного доходу дорівнює:
∆Y = величина інфляційного × мультиплікатор
розриву видатків.
Питання для самоконтролю:
Розкрийте суть витратних моделей економічної рівноваги.
Коли досягається рівноважний ВВП за моделі „видатки – випуск?
Коли досягається рівновага в економіці за моделі „витікання – ін’єкції;
Дайте визначення мультиплікатора витрат.
Що являє собою інфляційний розрив?
Що являє собою рецесійний розрив?
Тести:
1. Якщо сукупні витрати більші за дохід, то:
а) виробництво матиме тенденцію до зростання;
б) виробництво виявлятиме тенденцію до спаду;
в) відбувається непланове зростання інвестицій в товарні запаси;
г) в економіці має місце рівновага.
2. Кейнсіанська модель "витрати - випуск":
а) є динамічною моделлю;
б) передбачає фіксований рівень цін;
в) припускає гнучкі ціни;
г) на вертикальній осі відкладається рівень цін.
3. У моделі "вилучення - ін'єкції" інвестиції розглядаються як:
а) вилучення витрат;
б) ін’єкції витрат;
в) вилучення доходу;
г) доповнення податків.
4. Рецесійний розрив - це величина, на яку:
а) сукупні планові витрати менші за потенційний ВВП;
б) сукупні планові витрати перевищують потенційний ВВП;
в) сукупні планові витрати менші за потенційні витрати;
г) сукупні планові витрати перевищують потенційні витрати.
5. Інфляційний розрив викликає:
а) скорочення виробництва відносно потенційного рівня;
б) піднесення виробництва відносно потенційного рівня;
в) спад рівня цін;
г) втрати економіки в обсязі ВВП.
6. Рівновага в економіці досягається, якщо:
а) І + І = S.
б) І = 0.
в) І = S.
г) Y = E + І.
7. Якщо сукупні планові витрати перевищують сукупні фактичні витрати, то:
а) відбувається незаплановане зростання інвестицій в товарні запаси;
б) відбувається незаплановане зменшення інвестицій в товарні запаси;
в) виробництво виявляє тенденцію до спаду;
г) виробництво перебуває у стані рівноваги.
8. Простий мультиплікатор видатків перебуває в:
а) оберненій залежності від C.
б) оберненій залежності від S.
в) прямій залежності від C.
г) прямій залежності від S.