Методичні рекомендації до практичного заняття

Фізіологічно обґрунтована оцінка важкості різних видів праці та відповідна їх класифікація мають важливе значення, зокрема:

- для оптимізації трудових навантажень і нормування праці різних категорій працівників;

- оптимізації умов праці;

- організації оплати праці та об’єктивного встановлення пільг і компенсацій;

- регламентації режимів праці і відпочинку;

- скорочення і ліквідації важкої ручної праці.

Вивчення проблеми важкості праці ґрунтується на методологічному положенні, згідно з яким величина і структура навантажень та умови виробничого середовища зумовлюють певне трудове напруження та функціональні зрушення в організмі працівника.

Незважаючи на різні комбінації факторів трудового процесу та виробничого середовища в конкретних умовах, ступінь сукупного їх впливу на працездатність і здоров'я людини, її життєдіяльність і відтворення робочої сили характеризує важкість праці.

Виходячи з цього, інтегральним критерієм важкості праці є функціональний стан організму працівника (нормальний, граничний і патологічний), який формується при всіх видах діяльності.

Тому для вивчення другого питання необхідно розібратися в суті цих станів і методах їх оцінки на основі дослідження динаміки показників фізіологічних функцій в кінці роботи порівняно з доробочим періодом.

Практичне значення має засвоєння методики оцінки важкості праці в конкретних умовах виробництва.

Це так звана методика інтегральної бальної оцінки на основі використання Карти умов праці на робочому місці.

У Карті міститься детальний перелік са­нітарно-гігієнічних елементів виробничого середовища та факто­рів трудового процесу, фактичні значення яких встановлюються шляхом безпосередніх вимірювань і спостережень за допомогою відповідної апаратури та розрахунків.

Порівняння фактичних показників з даними таблиці критеріїв є основою для присвоєння кожному з них відповідного бала (від 1 до 6). На основі відповідних формул і розрахунків встановлюється категорія важкості праці.

Першій категорії важ­кості відповідає інтегральний показник до 18 балів; другій — від 19 до 33; третій — від 34 до 45; четвертій — від 46 до 53; п"ятій — від 54 до 59; шостій — від 59,1 до 60 балів.

При використанні показників важкості праці на практиці необхідно виходити з того, що в окремих випадках можна підвищувати важкість на одну категорію, якщо на працівника одночасно діють два або більше несприятливих елементи з оцінкою 4; 5 і 6 балів протягом більш як 90 % часу робочої зміни. Зниження важкості на одну категорію дозволяється за умови, коли на робочому місці всі елементи, крім одного, сприятливі, а дія цього несприятливого елемента триває менше 80 % часу робочої зміни. Разом з тим, для жінок та молоді віком від 14 до 17 років Міністерство охорони здоров'я України наказами № 241 і 256 встановило граничні норми підіймання і перенесення важких речей.

Останнє питання теми присвячене вивченню взаємозв’язку інтенсивності і важкості праці.

Складність цієї проблеми зумовлюється тим, що інтенсивність праці, з одного боку, розглядається як соціально-економічна категорія, нерозривно пов'язана з ефективністю використання робочої сили. З другого боку, інтенсивність розглядається як напруження психофізіологічних функцій організму працівника і вимірюється кількістю затраченої енергії.

Тому необхідно розібратися в методології підходу до з'ясування суті інтенсивності праці. А вона полягає в тому, що інтенсивність праці слід пов'язувати лише з тими затратами енергії, які безпосередньо втілюються в результатах праці. Значить, найбільша інтенсивність праці має місце на фазі стійкого стану.

При цьому затрати енергії на одиницю продукції найменші. Але не всі витрати енергії працівника пов'язані з корисним ефектом.

Саме останнє і характеризує відмінність між важкістю і інтенсивністю праці, тобто важкість визначається всіма затратами енергії працівника (продуктивними і непродуктивними), а інтенсивність — тільки продуктивними.

Оскільки найважливішими факторами інтенсивності праці є темп роботи і час зайнятості працівника активною роботою протягом зміни, то практичне значення має визначення коефіцієнта інтенсивності праці, який впливає на фактичну важкість праці, збільшуючи її категорію.

В практичних умовах трудової діяльності необхідно забезпечити такі умови, за яких ефективне підвищення інтенсивності і продуктивності праці поєднувалося б з розвитком професійної витривалості і збереженням здоров’я працівників.