Завдання до самостійної роботи

1. Складіть глосарій основних визначень і понять теми .

2. Запропонуйте напрями раціоналізації трудових процесів у трудовій діяльності людини.

Питання для самоконтролю

1. Що Ви розумієте під фізіологічною системою? Наведіть приклади фізіологічних систем. Що лежить в основі відмінностей між фізіологіч­ними системами?

2. Назвіть відділи головного мозку та їх відмінності.

3. Перелічіть та дайте стислу характеристику основних принципів діяльності нервової системи.

4. Які види рефлексів ви знаєте? Охарактеризуйте їх.

5. Що таке домінанта? Яке вона має значення у трудовій діяльності людини?

6. Виділіть основні функції ЦНС та обґрунтуйте їх значення.

8. Визначте функції рухового апарату та їх значення для людини.

9. У чому виявляються особливості використання різних рухових ланок при виконані рухів?

10. У чому полягає зміст фізіологічного закону середніх навантажень?

11. Які існують психофізіологічні вимоги до раціоналізації трудових процесів?

12. Чи є взаємозв’язок між м’язовою силою та м’язовою витривалістю? Обґрунтуйте відповідь.

Бібліографічний список до теми

1; 5; 11; 14; 22; 23

Тема 4. Фізіологічні реакції організму людини на трудові навантаження та умови праці

Мета: - сформувати знання про адаптацію та фізіологічні резерви організму людини, його біохімічні процеси;

- визначити та вивчити закономірності функціонування дихальної та серцево-судинної систем організму, особливості відновлювальних процесів.

План вивчення теми

1. Поняття про адаптацію та фізіологічні резерви організму людини.

2. Біохімічні процеси та енергетика трудової діяльності.

3. Закономірності функціонування дихальної системи людини в процесі праці.

4. Особливості реакції серцево-судинної системи працівника на трудові навантаження.

5. Терморегуляція організму людини в процесі праці.

6. Особливості відновлювальних процесів в організмі працівника після роботи.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчення даної теми ґрунтується на методологічному положенні про те, що організм людини і зовнішнє середовище становлять єдине ціле. Водночас необхідно пам'ятати, що організм має своє внутрішнє середовище, яке значно відрізняється від зовнішнього. Характерною особливістю внутрішнього середовища є його відносна постійність як необхідна умова життєдіяльності. Якщо зо­внішні умови, в тому числі виробничі, змінюються і ускладню­ють життєдіяльність, то організм використовує спеціальні механізми пристосування (адаптації) до них. Необхідно також розібратися в суті і механізмах адаптації, основними з яких є: зміни порогів чутливості аналізаторів; перехід фізіологічних систем на вищі рівні функціонування та підвищення їх лабільності; розширення діапазону фізіологічних резервів; мобілізація енергетичних ресурсів і захисних сил. Стосовно трудової діяльності необхідно пам'ятати, що фізіологічні резерви включаються послідовно і використовуються залежно від вимог і умов роботи. Вони реалізуються за­вдяки посиленню обмінних процесів, роботи органів дихання і серцево-судинної системи, перерозподілу крові, розширення механізмів терморегуляції, психічній регуляції. Слід пам'ятати, що в процесі праці людина ніколи не працює на рівні максимальних фізіологічних резервів.

При вивченні питання «Біохімічні процеси та енергетика трудової діяльності» необхідно розібратися в механізмах впливу цих елементів на організм і працездатність людини та заходах щодо забезпечення оптималь­них умов праці на виробництві. Показником діяльності організму людини є рівень затрат енергії, який зумовлюється умовами праці та трудовими навантаженнями. Джерелом енергії є обмін речовин, який характеризується складни­ми біохімічними реакціями. Вивільнювана внаслідок цих реакцій енергія використовується на синтез різних речовин та роботу орга­нів і систем організму (основний обмін), на виконання професійної роботи (робочі калорії) та різні види позавиробничої діяльності. Оскільки найбільш інтенсивним чинником, що призводить до поси­лення обміну речовин, є праця, зокрема динамічна робота, то добові витрати енергії працівників різних професій значно відрізняються. Показник витрат енергії при виконанні різних робіт використовує­ться для оцінки їх важкості. Проте слід пам'ятати, що ця методика адекватно не відбиває важкість розумової і сенсорно-напруженої роботи, а тому застосування її обмежується фізичними роботами. Практичне значення має питання про гранично можливу величину затрат енергії при тривалій роботі. З цією метою слід ознайомитися з класифікацією робіт за потужністю, ви­ходячи з якої можна зробити висновок, що найефективнішим є середній, помірний рівень потужності роботи, названий енерге­тичним оптимумом. Виконувана робота, що вимагає збільшення енергетичного обміну в організмі працівника, ставить відповідні вимоги до сис­теми дихання, яка підтримує оптимальний рівень окислювально-відновлювальних процесів.

Саме тому питання «Закономірності функціонування дихальної системи людини в процесі праці» вимагає ретельного вивчення. У процесі вивчення даного матеріалу необхідно засвоїти, як змінюються основні показники, що характеризують роботу ор­ганів дихання залежно від м'язових навантажень. Слід звернути увагу, що за показниками легеневої вентиляції та споживання кис­ню, які корелюють із затратами енергії, виділяють шість груп важ­кості роботи. Разом з тим, необхідно пам'ятати, що роботи одна­кової важкості можуть по-різному впливати на організм різних працівників. Це зумовлюється різними індивідуальними значен­нями показника максимального споживання кисню (МСК), який характеризує аеробну продуктивність організму. За умов, коли по­треба в кисні для виконання конкретної роботи перевищує факти­чне його споживання, виникає так званий кисневий борг, величина якого характеризує анаеробну продуктивність організму. Кисне­вий борг виникає при надзвичайно важких роботах, тривалість яких незначна. Тривалі ж роботи протягом робочої зміни можуть виконуватися з витратами на рівні 25—30 % МСК.

Збільшення енергозатрат та посилення окислювальних процесів в організмі працюючої людини відбивається на діяльності серцево-судинної системи. Опрацювавши матеріал, необхідно засвоїти, які функції виконує серцево-судинна система, які показники її характеризують та як вони змінюються під впливом тру­дових навантажень. Важливо пам'ятати, що частота пульсу під час роботи залежить від її важкості. Це стосується як фізичної, так і розумової та сенсорно-напруженої праці. Для оцінювання динаміки показників серцево-судинної сис­теми працівника під час виконання роботи використовуються відповідні розрахунки

Посилення енерговитрат і обміну речовин під час виконання роботи призводить до збільшення теплоутворення в організмі працівника. Саме це необхідно враховувати при вивченні п’ятого питання. Оскільки температура тіла людини є фізіологічною константою, то постійність її забезпечується двома процесами —-теплоутворенням і тепловіддачею. Необхідно розібратися в суті та механізмах цих процесів, наслідках впливу високих темпера­тур виробничого середовища на організм працюючих.

Останнє питання теми має практичне значення, зокрема для проектування режимів праці і відпочинку, має врахування закономірностей відновлювальних процесів в організмі працівника. Слід звернути увагу на сутність відновлювальних процесів, залежність їх від величини зрушень у фізіологічних системах під час роботи, фазність та різну тривалість відновлення окремих функцій.