133. Поняття і підстави закриття кримінальної справи

Закриття кримінальної справи - це юридичний акт, в силу якого припиняється досудове слідство та процесуальне провадження у кримінальній справі, вирішується доля зібраних у кримінальній справі речових доказів та майна, на яке був накладений арешт, відміняються обрані запобіжні заходи, а правовідносини учасників процесу після оскарження прийнятого рішення переводяться у сферу цивільних правовідносин.

Однією із форм закінчення досудового слідства є закриття кримінальної справи. Прийняття такого рішення слідчим означає вирішення кримінальної справи по суті на стадії досудового розслідування.

Підстави для закриття кримінальної справи передбачені у ст. 213 КПК України. Це зокрема:

1) обставини, що виключають провадження і справі (ст. 6 КПК);

2) недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п. 2 ст. 213 КПК).

Обставини, перелічені у ст. 6 КПК, є одночасно підставами для відмови у порушенні кримінальної справи. Це можливе за відсутності події злочину; відсутності складу злочину; внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з помилуванням окремих осіб; якщо особа, на час вчинення суспільно-небезпечного діяння не досягла одинадцятирічного віку; за примирення обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які порушуються не інакше, як за скаргою потерпілого, крім випадків, передбачених у ч.ч.2, 4 ст.27 КПК; за відсутності скарги потерпілого, якщо справу можна порушити не інакше, як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і за відсутності скарги потерпілого (ч. 3 ст. 27 КПК); щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження у справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами; щодо особи, про яку є вирок суду, який набрав законної сили з того ж обвинувачення, або ухвала чи постанова суду про закриття справи на тій же підставі; щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи з того ж обвинувачення за наявності нескасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи за тим же фактом.

Залежно від наслідків, які настають для особи, щодо якої закривається кримінальна справа, всі підстави, вказані у ст. 213 КПК, можна поділити на реабілітуючі і нереабілітуючі.

Реабілітуючі - це такі підстави, за якими особа визнається винуватою у вчиненні злочину, повністю реабілітованою, тобто поновлено її репутацію. До них належать: відсутність події злочину (п. 1 ч.1 ст. 6 КПК); відсутність складу злочину (п. 2 ч. 1 ст.6 КПК); недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п. 2 ст. 213 КПК).

Всі інші підстави - нереабілітуючі, тобто такі, за якими при закритті справи виходять з того, що винуватість особи у вчиненні злочину підтверджена зібраними у справі доказами, але через передбачені законом обставини вона звільняється від кримінальної відповідальності.

Закриття кримінальної справи з реабілітуючих підстав означає визнання особи невинуватою у вчиненні злочину поновлення її доброго імені, добропорядності і репутації. Слідчий прокурор зобов'язані роз'яснити такій особі порядок відновленні її порушених прав і застосування необхідних заходів д0 відшкодування майнової і моральної шкоди, яка завдана особі внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого затримання, застосування заходів процесуального примусу (ст. 531КПК). Підстави і порядок відшкодування шкоди визначені Законом України від І грудня 1994р. "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".

За недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину справа закривається у тому разі, коли: зібрані докази підтверджують вчинення злочину, винесено постанову про притягнення конкретної особи як обвинуваченого, але в результаті подальшого розслідування з'ясувалося, що наявних доказів недостатньо для формулювання щодо цієї особи обвинувачення у вчиненні злочину в обвинувальному висновку, а можливості для подальшого збирання доказів вичерпані або отримані докази виключають вчинення злочину обвинуваченим. Якщо не доведено участі обвинуваченого у вчиненні злочину і невідомо, хто вчинив злочин, справа закривається лише щодо цього обвинуваченого, а провадження у справі в цілому зупиняється на підставі п. З ч. 2 ст. 206 КПК.

Закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами означає визнання особи винуватою у вчиненні злочину і звільнення її від кримінального покарання. Така особа не має права вимагати відшкодування матеріальної і моральної шкоди, яка була заподіяна їй під час розслідування.