9. Наука кримінально-процесуального права. Кримінальний процес як навчальна дисципліна

Наука кримінально-процесуального права є частиною юридичної науки. Вона розробляє теорію кримінального процесу, вивчає чинне кримінально-процесуальне право в цілому. Його інститути і норми, практику їх застосування правоохоронними органами. Історичний шлях розвитку кримінального процесу, як у нашій державі, так і в зарубіжних країнах. Метою цієї науки є пізнання соціальної та правової суті і призначення кримінального процесу в сучасному суспільстві; запозичення досвіду законодавчого регулювання окремих процесуальних інститутів іноземних держав; надання допомоги суддям, слідчим, прокурорам і адвокатам у правильному розумінні, тлумаченні і застосуванні . норм кримінального процесу, а також усім громадянам у захисті своїх прав і законних інтересів; розробка науково обґрунтованих рекомендацій щодо подальшого розвитку кримінально-процесуального законодавства.

У науці кримінально-процесуального права застосовуються такі методи: загальний діалектико-матеріалістичний; загальнонауковий, який включає (аналіз, синтез, індукцію й дедукцію, аналогію, порівняння, системно-структурний підхід, перехід від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного тощо), спеціальний (моделювання, математичний, кібернетичний та ін.) і специфічно - правовий (формально-логічний, порівняльно-правовий, історичний, конкретно-соціологічний).

Кримінальний процес, як навчальна дисципліна, будується на базі науки кримінально-процесуального права і практики його застосування судами,« органами досудового розслідування, прокуратури й адвокатами.

Метою викладання кримінального процесу є розкриття його соціальної і правової суті, значення для захисту прав і свобод громадян, їх правового виховання, для зміцнення законності, охорони інтересів суспільства.

У результаті вивчення цієї дисципліни слухачі повинні засвоїти теорію кримінально-процесуального права, знати кримінально-процесуальне законодавство і практику його застосування судами, органами досудового > розслідування, прокурорами і адвокатами, уміти правильно тлумачити і застосовувати норми права тощо.

Кримінальний процес складається з двох частин: загальної і особливої. У загальній частині розглядаються такі основні вихідні положення, як поняття, завдання, джерела і принципи кримінального процесу, процесуальне становище учасників кримінально-процесуальної діяльності, теорія доказів і запобіжні заходи.

В особливій частині вивчається рух кримінальної справи на всіх стадіях кримінального процесу.

10. Співвідношення кримінального процесу з Іншими галузями права і суміжними науками

Кримінальний процес, як вид державної діяльності, галузь права, як наука і навчальна дисципліна, тісно пов'язаний з іншими галузями права, видами державної діяльності, науками і навчальними дисциплінами і взаємодіє з ними. Він поєднується насамперед з конституційним правом. У Конституції закріплена більшість принципів кримінального процесу, основні права і свободи громадян, судова система. У кримінальному процесі це реалізується.

У законодавстві про судоустрій, прокурорський нагляд і адвокатуру встановлюються основні принципи організації й діяльності суду, прокуратури, органів розслідування, адвокатури. Кримінальний процес визначає порядок діяльності цих органів щодо порушення, досудового розслідування, судового розгляду і вирішення кримінальних справ, а також участі адвокатів у цій діяльності.

Дуже тісно пов'язаний кримінальний процес з кримінальним правом. Норми кримінального права приводяться в дію і застосовуються органами досудового розслідування, прокурорами і судами до осіб, які вчинили злочини, тільки у межах кримінального процесу. В свою чергу, основні питання предмета доказування у кримінальній справі визначаються складом того чи іншого злочину, сформульованому у кримінальному праві.

Зв'язок кримінального процесу із законодавством про виконання покарань зумовлений передусім тим, що вид і міра покарання, вид виправно-трудової установи визначаються вироком суду, і з моменту звернення вироку до виконання починають діяти норми законодавства про виконання покарань. Але в ході виконання покарання виникає низка питань, які повинен вирішити суд у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством. Всі організаційні, тактичні, методичні і психологічні прийоми розслідування злочинів, які розробляються криміналістикою і судовою психологією, застосовуються тільки у межах кримінального процесу і не можуть суперечити нормам кримінально-процесуального права, правилам і прийомам розслідування злочинів, провадженню слідчих дій, що закріплені в ньому.

Вивчаючи особу злочинця, причини та умови вчинення злочинів, кримінологія ґрунтується і на нормах кримінально-процесуального права, аналізі діяльності органів досудового розслідування, прокуратури і суду у конкретних справах, на вивченні цих справ. Жодна з розроблених кримінологією рекомендацій не може бути реалізована на практиці, якщо вона суперечить кримінально-процесуальному закону, бо це призвело б до порушення законності державними органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю і громадськістю, яка їм сприяє.

У кримінальному процесі широко використовуються також досягнення судової медицини і судової психіатрії, зокрема при проведенні освідування, огляді трупа, призначенні судово-медичної і судово-психіатричної експертиз. Але правові основи призначення і проведення цих експертиз, оформлення і використання їх результатів, участі судових медиків у проведенні слідчих і судових дій містяться у нормах кримінально-процесуального права.