1. Класифікація антропогенних ландшафтів по їх змісту

Вона враховує відмінності в найбільш важливих структурних частинах антропогенних комплексів:

1. Сільськогосподарські комплекси (оброблені поля, культурні луги і т.п.).

2. Лісові комплекси (вторинний ліс, штучні посадки лісу).

3. Водні комплекси (ставки, водосховища).

4. Промислові комплекси (включаючи дорожні).

5. Селітебні комплекси - ландшафти населених пунктів, від дрібних сіл до найбільших міст.

Ця класифікація антропогенних комплексів представляється найбільш важливою. Кожний з цих видів антропогенних комплексів має свої специфічні особливості і тому вимагає розробки особливих прийомів і методів для свого вивчення. Все антропогенне ландшафтознавство можна тому підрозділити на п'ять основних розділів: сільськогосподарське, лісокультурне, водогосподарське, промислове і селітебне ландшафтознавство.

2. Класифікація антропогенних комплексів

по глибині дії людини на природу

Хоча всі антропогенні ландшафти і створені людиною, проте глибина дії на природу в різних їх типах неоднакова. Абсолютно необхідним представляється розрізняти:

1.Антропогенні неоландшафти - наново створені людиною, комплекси, що раніше не існували в природі. До їх числа відносяться курган в степу, ставок в балці, польдер на місці морського мілководдя, кар'єрно - відвальні комплекси і багато інших.

2.Змінені (перетворені) антропогенні ландшафти, що характеризуються тим, що пряма перетворююча дія з боку людини в них випробували окремі компоненти, найчастіше рослинність. Зміненим (перетвореним) ландшафтом є, наприклад, березовий гай на місці діброви або полинно- типчакове пасовище на місці ковилового степу.

У змінених ландшафтах хоч і спостерігається антропогенна перебудова рослинності, але вона не виходить за рамки одного типу (дубовий ліс – березовий ліс; ковиловий степ – полинно-типчаковий степ). Якщо ж в результаті діяльності людини в ландшафтному комплексі міняється один тип рослинності на іншій, то ми маємо право говорити про виникнення антропогенного неоландшафтного комплексу. Приклади їх: полезахисні лісові смуги в Кам'яному степу, низинне болото або белоусники (пустки) на місці вирубаної тайги.

3. Класифікація антропогенних комплексів по їх генезису

Антропогенні комплекси мають різний генезис, пов'язаний з тим або іншим видом діяльності людини. Так, можна розрізняти наступні генетичні групи антропогенних ландшафтів:

1.Техногенні ландшафти – комплекси, виникнення яких пов'язане з різними видами будівництва – промисловим, міським, дорожнім, водогосподарським і т.д. Техногенні ландшафти відрізняються великою різноманітністю. До них в рівній мірі відносяться і кар'єри з відвалами, і водосховища із ставками, і земляні оборонні вали.

2.Підсечні, або екстирпативні (від латин., ekstirpo – викорчовувати, очищати від пнів і коріння), ландшафти – комплекси, в своєму виникненні пов'язані з вирубкою лісів (поле, луг, спустошуй, селище на місці вирубаного лісу).

3.Пашенні, або араціонні (від латин. aro – орати), ландшафти – антропогенні комплекси, відкриття території, що сформувалися в результаті (степової цілини, лугів). До їх числа належать польові ландшафти і різного роду покладу.

4.Пірогенні ландшафти – комплекси, обумовлені випалюванням лісів, степів і інших корінних типів рослинності з метою використання земель під ріллю або поліпшення травостоя. Пірогенний чинник визначає структуру багатьох лісових, степових лісостепових і саванних районів земної кулі. Вогонь, за А. Я. Гордягиним (1900), головна причина безлісових різнотравно–лугових степів і, отже, винуватець існування самого лісостепового ландшафту. Явно антропогенне походження мають більшість типів саван, за винятком вологих (Шмітхюзен, 1966; Вальтер, 1968). Про безлісі трав'янисті патани нагір'я Цейлону О. Спейг (1957, с. 767) пише, що, «ймовірно, їх утворення багато в чому пояснюється періодичним випалюванням рослинності людиною».

5. Пасовищно–дигресійні (пасквально–дигресійні, за Р.Н.Висоцьким) ландшафти – комплекси, що виникли в місцях непомірного випасання худоби. Такі скотопрогони, покриті споришем і подорожником; схили балок в Чорноземному центрі з розрідженим типчаковим і полиновим травостоєм або пригноблюваним рідколіссям на місці колись густої діброви. Чітких розмежувальних критеріїв між природними ландшафтами, що випробували ті або інші зміни під впливом пасіння, і антропогенними пасовищно–дигресіонними ландшафтами немає. Для степів, наприклад, встановлено п'ять стадій пасовищної дигресії: 1) недостатнього випасу, 2) помірного випасу (ковилова стадія), 4) тонконогового збою, 5) вигону. Тонконогові збої (з переважанням тонконога – Koeleria gracilis) позбавлені основних компонентів злакових степів – ковилу і значною мірою типчака, а по своїй фітоценологічній структурі і зміні фаз розвитку протягом вегетативного періоду вони «дуже нагадують угрупування з переважанням багаторічних і однорічних ефемерів предгірних рівнин Середньої Азії в межах зони пустель (Лавренко, 1940).

Степ у стадії тонконогового збою, як і вигідна, ми відносимо до антропогенних пасовищно–дігресіонним ландшафтів. Разом з рослинністю в таких ландшафтах міняються і грунт (ущільнення), і тваринний світ. Розширення площі «скотосбоєв» - причина різкого збільшення за останні півтора сторіччя чисельності ховраха (Киріков, 1966). Різкі зміни на «скотосбоях» зазнає фауна безхребетних: падає роль спеціалізованих фітофагов (листоїдів, гусені метеликів тощо), зростає чисельність видів і особин саранових, частіше починають зустрічатися земляні бджоли (Andrenidae). У степовій зоні США на надмірно переобтяженому бізоновому пасовищі чисельність саранових виявилася вищою в 9 разів, клопів в 6, цикад і мурашок в 4 – 5 разів в порівнянні з контрольними ділянками (Тішлер, 1971).