- •Передмова
- •Розділ I. Ландшафтна екологія в системі наук
- •Глава 1. Сутність ландшафту і ландшафтознавство
- •1.1. Особливості сучасного періоду взаємовідносин між людиною і природою
- •1.2. Поняття географічного ландшафту: визначення, компоненти
- •1.3. Природні геосистеми. Чинники (ознаки) природного середовища
- •1.4. Ландшафт в структурі сучасної екології (за Реймерсом)
- •1.5. Сутність ландшафтознавство: визначення, предмет, компоненти
- •1.6. Антропогенне ландшафтознавство, його місце в системі наук про Землю
- •1.7. Етапи історичного розвитку антропогенного ландшафтознавства
- •1.8. Ландшафтна екологія та її гносеологічне коріння
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 2. Класифікація ландшафтів
- •2.1. Антропогенний ландшафт: поняття, місце в загальній класифікації
- •2.2. Класифікація антропогенних ландшафтів по ключовим ознакам
- •Класифікація антропогенних ландшафтів по їх змісту
- •Класифікація антропогенних комплексів
- •Класифікація антропогенних комплексів по їх генезису
- •Класифікація антропогенних комплексів
- •V. Класифікація антропогенних комплексів за тривалістю їх існування і ступенем саморегулювання
- •VI. Класифікація антропогенних комплексів
- •2.3. Райони співвідношення природно-антропогенних комплексів
- •2.4. Про принцип природно-антропогенної сумісності
- •2.5. Антропогенні парагенетичні ландшафтні комплекси
- •2.6. Про межу між антропогенними неоландшафтами і техногенними комплексами
- •Глава 1. Сільськогосподарські ландшафти
- •1.2. Класифікація сільськогосподарських ландшафтів
- •1.3. Техногенні елементи і супутні явища в класі сільськогосподарських ландшафтів
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 2. Селітебні ландшафти
- •2.1. Загальне уявлення про селитебні ландшафти
- •2.2. Підклас «Міські ландшафти»
- •2.3. Класифікація міських ландшафтів
- •2.4. Підклас «Сільські селітебні ландшафти»
- •2.5. Ландшафтна архітектура
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 3. Промислові ландшафти
- •3.1. Антропогенний пресинг як чинник руйнування і знищення природних ландшафтів
- •3.2. Типи промислових ландшафтів
- •3.3. Основні напрями рекультивації промислових ландшафтів
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 4. Лісові антропогенні ландшафти
- •4.1. Поняття лісу
- •4.2. Структурні елементи лісу як біогеоценозу
- •4.3. Система лісотаксаційних ознак
- •4.4. Таксономія класу лісових ландшафтів
- •4.5. Ландшафтно-типологічна класифікація лісів г.Ф. Морозова
- •4.6. Лісові ландшафти в аспекті типології в.М. Сукачова
- •4.7. Лісові антропогенні ландшафти в типології п.С. Погребняка
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 5. Водні антропогенні ландшафти
- •5.1. Водні антропогенні ландшафти та їх класифікація
- •5.2. Підклас «Водосховища»
- •5.3. Класифікація водосховищ
- •5.4. Зони впливу на навколишнє середовище
- •5.5. Підклас «Ставки»
- •5.6. Антропогенні явища в природних водних об'єктах
- •Питання для самоконтролю
- •1.2. Ландшафти і фізико-географічне районування України
- •1.3. Ландшафтна характеристика Донбасу
- •1.4. Основні типи територій, що охороняються
- •Розділ 2. Динамічні, історичні і прогнозні аспекти ландшафтної екології
- •2.1. Стійкість антропогенних ландшафтів
- •2.2. Еволюція екосистем
- •2.3. Стадії розвитку і сукцессii антропогенних ландшафтів
- •2.4. Питання глобального і регіонального в антропогенному ландшафтознавстві
- •Питання для самоконтролю
- •Висновок
- •Рекомендована література
- •Кусков а.Є., Ткаченко т.М. Ландшафтна екологія
- •83015, М. Донецьк-15, вул. Челюскінців, 163а
Розділ 2. Динамічні, історичні і прогнозні аспекти ландшафтної екології
2.1. Стійкість антропогенних ландшафтів
Перш ніж говорити про стійкість ландшафтів, слід розібратися з самим поняттям «стійкість». Вичерпна розшифровка цього поняття приведена у Великій радянській енциклопедії (БСЭ, т. 27, з. 131): стійкість - «здатність матеріальної [системи ]протистояти дії сил, прагнучих вивести... її із стану рівноваги».
Поняття «стійкість», запозичене з техніки, поширене на ландшафти в останні десятиліття. Це пов'язано з різко збільшеним інтересом до проблем збереження властивостей ландшафтів як ресурсовідтворюваючих систем. Проблемі стійкості ландшафтів за останні п'ятдесят років присвячена велика кількість робіт (Ісаченко, 1974; Грін, Утехин, 1976; Хильці, 1976; Одум, 1975; Міланова, Рябчиків, 1979 і ін.).
Під стійкістю ландшафту розуміють його властивість до саморегулювання своїх параметрів в межах, що не перевищують певних критичних величин, тобто властивість зберігати структуру і функціонування під впливом природних і антропогенних дій. Зняття навантаження приведе до повернення геосистеми практично в початковий стан за рахунок процесів саморегуляції. Динамічні зміни в ландшафті базуються на властивості стійкості. Лісова геосистема стійка до лісових пожеж, вирубок, але не стійка до підтоплення при створенні водосховищ. Ландшафти тундри, лісотундри, хвойні ліси - найменше стійкі.
Стійкість ландшафтної системи залежить від стійкості компонентів, що складають її. Найбільш чутливими компонентами до всякого роду антропогенним порушенням є биотические, в першу чергу рослинний покрив, тобто можна сказати, що стійкість ландшафту – це функція адаптивних властивостей біоти. Крім того, стійкість ландшафту значною мірою залежить від стійкості сусідніх ландшафтів, з якими відбувається постійний обмін речовиною і енергією під впливом гравітаційного перенесення, випаровування, розселення організмів тощо.
Виявляється тісний зв'язок стійкості ландшафту з тривалістю і інтенсивністю антропогенної дії. Якщо інтенсивність експлуатації природного ландшафту порівнюється з його адаптивними здібностями, які визначають стійкість, то остання втрачається. Велике практичне значення має визначення величин, в межах яких можливе існування стійкого ландшафту (запас живильних речовин в ґрунтах, продуктивність біомаси, кліматичні параметри і інші показники).
Доцільно розрізняти стійкість природних і антропогенних ландшафтів. Під стійкістю природних і напівприродних ландшафтів розуміється їх здатність зберігати під впливом зовнішніх (природних і антропогенних) дій свою структуру. Зняття навантаження в цьому випадку приведе до повернення ландшафту в практично колишній стан за рахунок його саморегулювання.
Стійкість природних геосистем завжди розглядається щодо якої-небудь зовнішньої дії. Причому стійкість різних геосистем до одного і тому ж виду навантаження різна. Наприклад, при дії мідно-нікелевого виробництва порушення ландшафтів в північній тайзі в два рази вище, ніж в південній тайзі.
Відносно стійкі антропогенні ландшафти можуть бути створені тоді, коли вони або еквівалентні результатним, або напрям антропогенної дії співпадає з ходом природних процесів (Ісаченко, 1965). Господарська експлуатація нестійких ландшафтів повинна проводитися з урахуванням можливості їх руйнування, тому розробка заходів щодо охорони природи повинна ґрунтуватися на запобіганні і уповільненні процесів, що руйнують ландшафт.
Навантаження на ландшафт викликають два основні типи змін - оборотні і необоротні. Оборотні зміни не приводять до корінного перетворення структури ландшафту. Вона може відновитися (мал. 16).
Початковий природний ландшафт |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
Темнохвойна (ялинова тайга) |
|
Лісозаготівлі (суцільні рубки) |
|
Високотравна лісосіка (иван-чай, вейник) |
|
Чагарники чагарників і дрібнолісся |
|
Вторинний удрiбно-листяний ліс |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
Умовно корінна темнохвойная (ялинова) тайга |
|
Вторинний удрiбнолистяний ліс |
|
|
Мал. 16. Оборотні антропогенні зміни ландшафтів
При сильних навантаженнях, коли геосистема не може відновитися за рахунок природних процесів саморегуляції і самоочищення, відбуваються необоротні деструктивні зміни. Прикладом необоротних процесів є знищення субекваторіального лісу вогняною для підсічки системою землеробства, внаслідок чого йде руйнування ґрунтів, верхнього шару кори вивітрювання, формування трав'янисто-чагарникової кам'яної пустелі, при подальших навантаженнях - піщано-йолової горбистої пустелі (рис. 17).
Початковий природний ландшафт |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Субекваторіальні мусонні ліси на плато з могутніми ґрунтами і корою вивітрювання |
|
Вогняна для Підсічки система землеробства |
|
Пахот- ні угіддя |
|
Ерозія ґрунтів, деградація земель |
|
Знищення ґрунтів і рихлих відкладень кори вивітрювання |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оголення кори вивітрювання |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 17. Необоротні деструктивні зміни ландшафтів |
|
Травяністо-кустарні-ковая кам'яна пустеля |
|||||||
|
|
|
|
||||||
|
Руйнування грунту і дефляція пісків |
||||||||
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
Піщано-еолова горбиста пустеля |
Піщана пустеля за рахунок процесів саморегулювання ніколи не зможе відновитися до мусонного лісу.
Стійкістю антропогенних ландшафтів (природно-технічних геосистем) найчастіше називають здатність їх, випробовуючи зовнішні дії, продовжувати виконувати соціально-економічні функції (ресурсовідтворення, средовідтворення) в заданих межах. Стійкість таких систем забезпечується поєднанням процесів управління і саморегуляції.
Стійкість ландшафтів оцінюється шляхом з'ясування стійкості властивостей компонентів, а також просторових і тимчасових аспектів структури ландшафтів.
«Стійкість» разом з поняттями зміна, структура, інваріант складає понятійне «ядро» теорії охорони ландшафту. Мета всіх природоохоронних заходів - зберегти при змінах ландшафту його здатність стійко виконувати соціально-економічні функції.
Техногенні навантаження на ландшафт мають свої нормативи (межі), перевищення яких неприпустимо, оскільки веде до руйнування геосистеми. Допустимі навантаження визначені по багатьом видам господарської діяльності і для більшості геосистем. Зокрема, при проектах районного планування територій враховують навантаження на рiзнi геосистемi (табл. 6).
Таблиця 6. Нормативи екологічно допустимих навантажень на ландшафт (для проектів районного планування)
Природні геосистемi |
Навантаження, люд/га (цілорічні) |
Ліси: |
|
темнохвойні |
2,5 |
дрібнолистяні (осика, береза) |
4,5 |
широколистяні |
8,0 |
Лісові луги |
24,0 |
Лісопарки з переважанням: |
|
хвойних порід |
до 15 |
дрібнолистяних порід |
до 20 |
широколистяних порід |
до 25 |
Парк міський |
30 - 200 |
Пляж |
до 1000 |
Акваторія |
до 500 |