- •Передмова
- •Розділ I. Ландшафтна екологія в системі наук
- •Глава 1. Сутність ландшафту і ландшафтознавство
- •1.1. Особливості сучасного періоду взаємовідносин між людиною і природою
- •1.2. Поняття географічного ландшафту: визначення, компоненти
- •1.3. Природні геосистеми. Чинники (ознаки) природного середовища
- •1.4. Ландшафт в структурі сучасної екології (за Реймерсом)
- •1.5. Сутність ландшафтознавство: визначення, предмет, компоненти
- •1.6. Антропогенне ландшафтознавство, його місце в системі наук про Землю
- •1.7. Етапи історичного розвитку антропогенного ландшафтознавства
- •1.8. Ландшафтна екологія та її гносеологічне коріння
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 2. Класифікація ландшафтів
- •2.1. Антропогенний ландшафт: поняття, місце в загальній класифікації
- •2.2. Класифікація антропогенних ландшафтів по ключовим ознакам
- •Класифікація антропогенних ландшафтів по їх змісту
- •Класифікація антропогенних комплексів
- •Класифікація антропогенних комплексів по їх генезису
- •Класифікація антропогенних комплексів
- •V. Класифікація антропогенних комплексів за тривалістю їх існування і ступенем саморегулювання
- •VI. Класифікація антропогенних комплексів
- •2.3. Райони співвідношення природно-антропогенних комплексів
- •2.4. Про принцип природно-антропогенної сумісності
- •2.5. Антропогенні парагенетичні ландшафтні комплекси
- •2.6. Про межу між антропогенними неоландшафтами і техногенними комплексами
- •Глава 1. Сільськогосподарські ландшафти
- •1.2. Класифікація сільськогосподарських ландшафтів
- •1.3. Техногенні елементи і супутні явища в класі сільськогосподарських ландшафтів
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 2. Селітебні ландшафти
- •2.1. Загальне уявлення про селитебні ландшафти
- •2.2. Підклас «Міські ландшафти»
- •2.3. Класифікація міських ландшафтів
- •2.4. Підклас «Сільські селітебні ландшафти»
- •2.5. Ландшафтна архітектура
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 3. Промислові ландшафти
- •3.1. Антропогенний пресинг як чинник руйнування і знищення природних ландшафтів
- •3.2. Типи промислових ландшафтів
- •3.3. Основні напрями рекультивації промислових ландшафтів
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 4. Лісові антропогенні ландшафти
- •4.1. Поняття лісу
- •4.2. Структурні елементи лісу як біогеоценозу
- •4.3. Система лісотаксаційних ознак
- •4.4. Таксономія класу лісових ландшафтів
- •4.5. Ландшафтно-типологічна класифікація лісів г.Ф. Морозова
- •4.6. Лісові ландшафти в аспекті типології в.М. Сукачова
- •4.7. Лісові антропогенні ландшафти в типології п.С. Погребняка
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 5. Водні антропогенні ландшафти
- •5.1. Водні антропогенні ландшафти та їх класифікація
- •5.2. Підклас «Водосховища»
- •5.3. Класифікація водосховищ
- •5.4. Зони впливу на навколишнє середовище
- •5.5. Підклас «Ставки»
- •5.6. Антропогенні явища в природних водних об'єктах
- •Питання для самоконтролю
- •1.2. Ландшафти і фізико-географічне районування України
- •1.3. Ландшафтна характеристика Донбасу
- •1.4. Основні типи територій, що охороняються
- •Розділ 2. Динамічні, історичні і прогнозні аспекти ландшафтної екології
- •2.1. Стійкість антропогенних ландшафтів
- •2.2. Еволюція екосистем
- •2.3. Стадії розвитку і сукцессii антропогенних ландшафтів
- •2.4. Питання глобального і регіонального в антропогенному ландшафтознавстві
- •Питання для самоконтролю
- •Висновок
- •Рекомендована література
- •Кусков а.Є., Ткаченко т.М. Ландшафтна екологія
- •83015, М. Донецьк-15, вул. Челюскінців, 163а
4.4. Таксономія класу лісових ландшафтів
Для характеристики тайгових лісів застосовують класифікацію типів лісу акад. В. Н. Сукачева (наприклад, сосняк-кисличник), а в лісах середньої смуги і України — шкалу типів лісу акад. П.С. Погребняка (наприклад, А1— сухий бір).
Застосування лісової типології дозволяє виділяти в натурі насадження з певними біолого-лісоводственними особливостями з метою проведення в них необхідних лісогосподарських заходів (по лісовідновленню, рубкам догляду за лісом і т. д.).
У класі лісових антропогенних ландшафтів розрізняються два підкласи:
лісові первинно-похідні натуралізовані;
лісокультурні.
До перших відносяться так звані вторинні або похідні ліси, що виникають на місці вирубок або гару антропогенного походження (наприклад, березняки і осичняки на місці вирубаних корінних ялинників).
До других - штучні посадки.
Ліс завжди грав виняткову роль в житті людини. Тому одночасно з його винищуванням дуже рано виникла проблема створення штучних посадок лісу – лісових культур. У Росії не дивлячись на її відносне багатство лісами, перші досліди закладки лісових культур відносяться до віддаленого минулого – першої половини XVIII в.
У 1843 р. В.Є. Графф на Приазовській височині приступив до створення Велико-Анадольського лісництва. Зараз тут на місці голого степу розкинувся на площі понад 2500 га віковий дубовий і ясеневий ліс. У Веліко-анадольськом лісу збереглися дуби, посаджені В.Є. Граффом в середині минулого століття.
Всі лісокультурні ландшафти належать до типу багаторічних, частково регульованих антропогенних комплексів. При вдалому виборі порід, насіння, типу посадки і необхідній лісотехніці вони можуть існувати багато десятків років і навіть не одне сторіччя. При цьому посадка з часом набуває тих рис структури в чагарниковому, трав'яному і наземному покриві, а також грунтах, які властиві природному типу лісу в аналогічних умовах.
Задовго до появи перших ландшафтних робіт у лісоводів виник особливий напрям у вивченні лісів, яке по праву може бути названо ландшафтно-типологічним. У центрі лісової типології стоїть поняття типу лісу, або типу насадження12, введеного в літературу Д.М. Кравчинським (1883).
4.5. Ландшафтно-типологічна класифікація лісів г.Ф. Морозова
Для характеристики насадження і умов місця зростання широко використовують в лісоводстві класи бонитету. По класах бонитету можна скласти уявлення про ступінь добротності умов місця зростання. Проте класи бонитету встановлюють за двома кількісними показниками — висотою і віком насадження. Вони є умовною кількісною оцінкою, що не відображає всю внутрішню ситуацію лісу, його життєстійкість і стан ґрунту, природне відновлення, відношення лісу до застійно-сирого зволоження або до сухості ґрунту, вплив підлісних чагарників і надґрунтових трав і інші багатообразні сторони життя лісу. Так, сосна на болотяних ґрунтах з прошарками з супіску утворює деревостой IV класу бонитету. На сухих піщаних покриваннях горбами сосна також утворює насадження IV класу бонитету. По продуктивності насадження однакові, а причина низької продуктивності різна. У першому випадку низька продуктивність сосни пояснюється заболоченістю ґрунту, недоліком кисню в ґрунті, необхідного для нормальної життєдіяльності кореневих закінчень, а в другому, навпаки, недостатньою кількістю вологи в ґрунті. Оскільки ці два насадження однакові по класу бонитету і різноякісні за умовами життя, до них потрібні абсолютно різні лісогосподарські заходи, направлені на підвищення їх продуктивності. Таким чином, для характеристики лісу і проектування заходів щодо експлуатації і поліпшення лісів мало знати клас бонитету, необхідне таке поняття, яке разом з класом бонитету включало б дійсну оцінку лісу і умов його зростання. Таким поняттям є тип лісу. Головне завдання при визначенні типу лісу полягає в тому, щоб серед різноманітної строкатості рослинного покрову помітити істотні лісові властивості насаджень або їх типові риси, у зв'язку з кліматом, рельєфом місцевості, геологічними умовами, ґрунтом і що підстилає її материнською гірською породою.
Під типом лісу Г. Ф. Морозов розумів таку групу або сукупність насаджень, яка, розрізняючись за зовнішніми ознаками, схожа за умовами місця зростання або ґрунтами - ґрунтовими умовами. У визначенні типу лісу дано поняття, яке підказує про необхідність при оцінці лісу одночасно дивитися і на ліс і на зайнятий ним ґрунт. При цьому стає можливим встановити ступінь відповідності між потребами деревних порід і умовами середовища. Такий єдиний погляд на ліс часто підкреслюється такими народними термінами, як ялинник, суборь, согра і т.д. Ці народні назви типів лісу сполучають в собі основні ознаки складу лісу і середовища. Під ялинником, писав Г.Ф. Морозов, на відміну від согри треба розуміти такі місця, де немає надмірного зволоження, де хороший дренаж, де розвивається тому один лише підзолистий процес і немає глеевого горизонту, разом з тим ґрунтові води тут видалені на таку глибину, що коріння ними не користується; субстрат глинистий або суглинний, з добре обкресленими горизонтами.
В умовах лісостепу Г.Ф. Морозов виділив наступні типи насаджень: сухий бір — сосняки, що виростають на сухих піщаних ґрунтах з лишайниковим надґрунтовим покривом; низинний, або свіжий, бір — сосняки між дюнних покривань горбами; бори пристепові — сосняки на супісках і дрібних суглинках, високій продуктивності, з підліском і другим ярусом.
У лісостепу по правих нагірних берегах річок на суглинних чорнозімовідних ґрунтах виділені наступні типи лісу: діброва з ясеном на підвищених місцях; діброва з меншою участю ясена на сірих лісових суглинках, де дуб росте гірше; діброва на солонцевих ґрунтах, де дуб росте погано.
Типи насаджень Г. Ф. Морозов рекомендував виділяти в межах окремих лісових масивів. Наприклад, діброва на лужних солонцях — це тип насадження, який входить до складу крупніших одиниць типу лісового масиву, а саме складає частину нагірної острівної діброви центрального району лісостепу. Крупні лісові масиви, за Р. Ф. Морозовим, повинні бути у складі лісорослинних підобластей і областей, а підобласті і області складають найкрупніші класифікаційні одиниці — лісорослинні підзони і зони. Тундра, тайга, лісостеп, степ і пустеля — це лісорослинні зони. У лісостепу виділено три області: Задніпров'я, центральний район і Заволжя.
Всі типи насаджень Г.Ф. Морозов розділяв на постійні і тимчасові. Постійними типами насаджень він вважав ті, які якнайповніше відповідають умовам середовища, а тимчасовими ті, які з'являлися на місці постійних.
До постійних типів лісу Г. Ф. Морозовим віднесені сосняки на піщаних ґрунтах, ялинники на опідзолених суглинках, діброви на лісових ґрунтах і на слабоопідзолених суглинках і т.д.
До тимчасових типів відносяться осичняки, березняки, що з'явилися після рубки соснових, ялинових і дубових насаджень.
Вчення про типи насаджень Г.Ф. Морозова послужило початком для розвитку окремих типологічних напрямів в лісоводстві.