1.3. Техногенні елементи і супутні явища в класі сільськогосподарських ландшафтів

До техногенних елементів, що беруть участь в структурі сільськогосподарських ландшафтів, належать терасовані схили. Терасування схилів в тій або іншій формі практикується у всіх землеробських країнах світу. Вперше воно зародилося, мабуть, в країнах Азії і Африки (Індія, Цейлон, Китай, Японія, Ява), потім розповсюдилося на інші райони світу. У Південній Америці терасування схилів практикувалося інками до приходу європейців. У Грузії, Дагестані і Вірменії добре збереглися до наших днів тераси, побудовані в ХІІ ст. У радянські часи терасування схилів з використанням їх під виноградники і сади широко застосовувалося на Кавказі, в гірських районах Середньої Азії, в Криму і Молдові.

Іншим техногенним елементом сільськогосподарських ландшафтів є зрошувальні канали – арики в Середній Азії. Серед зрошуваних полів канали виділяються своїм рельєфом, особливостями мікроклімату, порушеними, зволоженими грунтами, смітний-польовою рослинністю великою кількістю гризунів.

Створення сільськогосподарських ландшафтів викликає до життя ряд небажаних супутніх явищ і ландшафтних комплексів. З відкриттям і інтенсивним пасінням худоби пов'язано виникнення сільськогосподарської (землеробською і пасовищною) водної і вітрової ерозії, що супроводжується інтенсивним змивом і видуванням грунтів, утворенням свіжих промоїн і ярів. Новим антропогенним явищем, невідомим раніше в невинному лісостепі і степу, стали запорошені («чорні») бурі.

Для польових зрошуваних ландшафтів важким супутнім явищем виявляється вторинне засолення грунтів і заболочування. Про засолення зрошуваних земель як народне лихо указується в документах стародавнього Вавілона за 2400–2100 років до н.е. Боротьба з вторинним засоленням зрошуваних грунтів не менш складна і трудомістка, чим з ерозією грунтів.

Питання для самоконтролю

1. Яке сучасне розповсюдження і значення сільськогосподарських ландшафтів?

2. Приведіть класифікацію сільськогосподарських ландшафтів.

3. Техногенні елементи і супутні явища в сільськогосподарських ландшафтах.

Глава 2. Селітебні ландшафти

2.1. Загальне уявлення про селитебні ландшафти

З погляду Мількова Ф.Н., селитебні ландшафти — це антропогенні ландшафти населених місць: міст і сіл, з їх спорудами, вулицями, дорогами, садами і парками.

За ступенем перетворення селітебні ландшафти діляться на два типи: міські і сільські антропогенні ландшафти.

Точних і до того ж універсальних критеріїв для розмежування міста і села не існує. У різних країнах є різні критерії, що розділяють міські і сільські поселення. В усякому разі місто — це щодо великий населений пункт, переважаюча частина жителів якого зайнята несільськогосподарською працею. Але навіть і це таке загальне визначення не відображає всієї специфіки міста. У малих містах багатьох країн нерідко основним заняттям жителів є сільське господарство. Що стосується мінімуму жителів для міста, то він сильно коливається по різних країнах: у Японії — 30 тис. чоловік, в США — 2,5 тис., в Канаді — 1 тис. чоловік. У СНД мінімум жителів для міста встановлюється окремо по кожній державі, наприклад в Росії він складає 12 тис. чоловік, в Грузії і Туркменії — 5 тис. чоловік.

У Україні прийняті наступні категорії міст за чисельністю населення: до 50 000 чоловік – малі, від 50 000 до 100 000 – середні, від 100 000 до 250 000 – великі, від 250 000 до 500 000 і від 500 000 до 1 000 000 – великі, понад 1 000 000 чоловік – найбільші.

У 1949 р. Європейська конференція із статистики, що проходила під егідою ООН в Празі, рекомендувала вважати містом компактне поселення з мінімальною чисельністю населення 2000 чоловік, причому при числі жителів менше 10 000 чоловік частка зайнятого в сільському господарстві населення не перевищує 25% від загальної чисельності.

І в антропогенних ландшафтах малого міста і крупного села деколи важко знайти істотні відмінності. В цілому, проте, міські ландшафти відрізняються значно глибшим перетворенням природного середовища в порівнянні з сільськими ландшафтами.