1.8. Ландшафтна екологія та її гносеологічне коріння

Ландшафтна екологія - молода наука, що переживає етап бурхливого розвитку.

Термін ландшафтна екологія введений К. Троллем в 1939 р., щоб відобразити доцільність об'єднання двох підходів - «горизонтального», полягаючого у вивченні просторової взаємодії природних явищ (головним чином за матеріалами аерофотознімання), і «вертикального», такого, що полягає у вивченні взаємин між явищами экотопа, екосистеми. З того часу поняття цієї науки значно розширилося, але довгий час не було прийнято загальновизнаного визначення.

На Першому міжнародному конгресі з ландшафтної екології в м. Вельдховене (Нідерланди, квітень 1981 р.) голландський учений І. Зонефельд спробував шляхом опиту двадцяти учених - ландшафтних екологів скласти загальну картину цього терміну, проте думки учених розходилися. Проте, виділилися наступні основні групи визначень ландшафтної екології:

1 - наука, що вивчає взаємодії в ландшафті («ландшафтна екологія - екологія на рівні ландшафту»);

2 - холістична наука, предметом якої є територіальні одиниці як цілісні системи і основним науковим підходом до їх вивчення є не аналіз, а синтез;

3 - використання екологічних концепцій на практиці в реальному антропизованому ландшафті («ландшафтна екологія = прикладна екологія»).

Разом з терміном «ландшафтна екологія» існує також термін «геоекологія». У англомовних країнах користуються найчастіше першим, в Німеччині, Швейцарії - обома, що також характерний і для літератури слов’яноязичних країн. Фактично обидва ці терміни фіксують одну науку (К.Троль використовував їх як рівноцінні; як синоніми подані вони і в тлумачному словнику термінів «Охорона ландшафтів», підготовленому міжнародним колективом географів східноєвропейських країн.). Проте термін «ландшафтна екологія» отримав більше визнання і розповсюдження. Зафіксований в назвах міжнародних організацій і постійних конференцій. До того ж він конкретніший і достатньо точно відповідає змісту науки, визначення якої було приведене раніше.

В даний час термін використовується для позначення робочих напрямів:

1. вивчення ландшафтів шляхом аналізу екологічних відносин між рослинністю і середовищем

2. вивчення структури і функціонування природних комплексів на топологічному рівні

3. вивчення взаємодії складових частин природного комплексу і дії суспільства на природну складову ландшафтів шляхом аналізу балансів речовини і енергії.

Ландшафтна екологія - це наукова дисципліна, що вивчає пристосування організмів до географічного середовища, формування біоценотичних комплексів різних ландшафтних зон і їх підрозділів, біологічні особливості цих комплексів, їх зворотний вплив на місце існування організмів.

Ландшафтна екологія - один з найбільш ранніх і традиційних напрямів в екології. Виникнувши на початку століття, вона почала розвиватися на матеріалі, накопиченому рядом інших, попередніх дисциплін. Тому можна сказати, що гносеологічне коріння її знаходяться у фізичній географії, кліматології, гідрології, петрографії, геохімії, геоботаніці, зоогеографії і ін.

Кліматологія - наука про клімат, закономірності формування, класифікацію, розподіли його типів на Землі в цілому і в окремих регіонах, про зміни під впливом різних чинників, в т.ч. господарської діяльності людини. Кліматологія визначає можливі шляхи впливу на клімат з метою підвищення ефективності використання кліматичних ресурсів.

Гідрологія - наука, що вивчає гідросферу, її особливості і процеси, що відбуваються в ній, а також круговорот води на землі.

Геохімія - наука, що вивчає розповсюдження і розподіл хімічних елементів в земній корі і процеси їх міграції в гідросфері, літосфері. Атмосфері, а також природних системах.

В результаті міграції відбувається, з одного боку, концентрація. З іншої - розсіяння хімічних елементів, земна кора набуває неоднорідного хімічного складу. Виникають родовища корисних копалини. Найважливішими чинниками міграції елементів у верхніх частинах земної кори є життєдіяльність рослин і тварин, а також антропогенна дія на природу.

Геоботаніка - наука про рослинний покрив Землі, розповсюдження і закономірності розміщення в нім різних фитоценозов.

Геоботаніка вивчає також склад фитоценозів, їх старіння, особливості фітоценотичного середовища, механізми авторегуляції і розвитку, а також їх продуктивність, використання і способи перетворення. Окремі розділи геоботаніки вивчають основні типи рослинності (лісознавство, луківництво, болотоведення і ін.).

Зоогеографія - розділ біогеографії, що вивчає закономірності розповсюдження і розподілу на земній кулі екологічних угрупувань тварин як в даний час, так і у минулому. Зоогеографія тісно пов'язана із зоологією, ботанікою, геологією, географією, тобто є комплексною наукою.

Петрографія - наука про гірські породи. Вона досліджує аспекти мінерального рівня організації речовини: мінеральний і хімічний склад, будова. Розповсюдження, умови залягання, закономірності освіти і зміни гірських порід; розробляє їх класифікацію і номенклатуру. Об'єктом дослідження петрографії є гірські породи різного походження.