58.Умисел та його види.

Вина (ст,23 КК) - це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Вина є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони і дозволяє визначити ставлення злочинця до основної ознаки злочину - суспільної небезпеки.

В теорії та практиці кримінального права виділяють такі форми вини:

- умисну (cm. 24 КК);

- необережну (cm. 25 КК);

- змішану (складну, подвійну).

Умисел. Згідно з законом злочин визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала сус­пільне небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільне небезпечні наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 24 КК).

Закон виділяє елементи (моменти) умислу:

1. Інтелектуальний - усвідомленість особою суспіль­ної небезпечності діяння і передбачення його суспільне не­безпечних наслідків.

2. Вольовий - бажання чи свідоме допущення настання суспільне небезпечних наслідків.

Умисел поділяється на такі види:

- прямий умисел;

- непрямий умисел.

Прямий умисел - має місце в тих випадках, коли особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння чи бездіяльності, передбачала суспільно небезпечні наслідки (інтелектуальний момент в понятті прямого умислу) і бажала їх настання (вольовий момент).

Непрямий умисел - характеризується тим, що особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і свідомо допускала настання цих наслідків.

Формула прямого умислу - усвідомлює, передбачає, бажає. Усвідомлювання особою суспільної небезпечності вчинюваного діяння означає, що вона:

1) усвідомлює суспільну цінність блага, на заподіяння шкоди якому спрямовані її дії;

2) усвідомлює тяжкість заподіюваної шкоди;

3) усвідомлює практичні ознаки вчинюваного злочину (предмет, потерпілого, місце, час, співучасників);

4) усвідомлює забороненість цього діяння кримінальним законом (не конкретну норму, а взагалі);

5) якщо злочин чиниться бездіяльністю, особа усвідом­лює свій обов'язок діяти, відвернути настання суспільне небезпечної шкоди.

Передбачення особою настання суспільне небезпечних наслідків своїх дій чи бездіяльності означає:

1) уяву про майбутні зміни, викликані діями особи чи її бездіяльністю, у виді суспільне небезпечних наслідків;

2) уяву конкретної шкоди, заподіяної своїми діями,- на­стання смерті потерпілого, знищення майна, спричинення тілесних ушкоджень і т. ін.

3) завбачення розвитку причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і наслідками.

З прямим умислом діяння вчиняються лише тоді, коли суб'єкт бажає заподіяти шкоду об'єкту, тобто тим су­спільним відносинам, які охороняються кримінальним за­коном. В усіх інших випадках він діє з непрямим умислом, необережно або невинно.

Формула непрямого (побічного) умислу - усвідомлює, передбачає, допускає. Інтелектуальний момент побічного (евентуаль­ного) умислу однаковий з інтелектуальним моментом пря­мого умислу і характеризується тими самими ознаками:

1) усвідомленням особою суспільної небезпечності своїх дій чи бездіяльності;

2) передбаченням особою настання суспільне небезпеч­них наслідків своїх дій чи бездіяльності, які повністю спів­падають з аналогічними ознаками психічного стану при прямому умислі.

Прямий і побічний умисли відрізняються лише за озна­ками вольового моменту. Вольовий момент прямого умис­лу утворює лише бажання винною особою тих наслідків, яких вона прагне досягти вчиненням злочину.

Вольовий момент побічного умислу більш багатий на ознаки. Всю вольову сферу психічної діяльності, крім ба­жання, закон відносить до вольової сфери побічного умис­лу - це байдужість, почуття обов'язку, небажання і т. ін.