69. Юридична помилка та її види.

Помилкою в кримінальному праві називають непра­вильну уяву особи про юридичні та фактичні особливо­сті, обставини і наслідки вчинюваних нею дій.

Кримінально-правова практика знає багато різних поми­лок. Всі вони поділяються на дві групи:

1) юридичні помилки - це неправильні уяви про зло­чинність чи незлочинність вчинюваних дій або неправильні уяви про характер чи міру покарання за злочин;

2) фактичні помилки — це неправильні уяви про факти­чні особливості чи фактичні наслідки своїх дій.

Помилкою в кримінальному праві називають непра­вильну уяву особи про юридичні та фактичні особливо­сті, обставини і наслідки вчинюваних нею дій.

Кримінально-правова практика знає багато різних поми­лок. Всі вони поділяються на дві групи:

1) юридичні помилки - це неправильні уяви про зло­чинність чи незлочинність вчинюваних дій або неправильні уяви про характер чи міру покарання за злочин;

2) фактичні помилки — це неправильні уяви про факти­чні особливості чи фактичні наслідки своїх дій.

Юридична помилка має декілька видів:

1) Суб'єкт вважає суспільне небезпечними і караними ті дії які для кримінального закону є байдужими (уявний злочин). Оскільки такі дії не є суспільне небезпечними, кримінальним законом не передбачені, то вони не € злочином і кримінальної відповідальності не тягнуть.

2) Суб'єкт, вчиняючи злочин, вважає, що ці його дії не злочинні. Оскільки кримінальний закон виходить із презумп­ції знання всіма громадянами держави кримінального зако­ну, то така помилка не впливає на вину. Лише у виключних випадках, коли буде встановлено, що ця особа не могла, не мала можливості ознайомитись з кримінальним законом і тому не могла усвідомлювати злочинний характер своїх дій, така помилка може виключати вину.

3) Помилка суб'єкта відносно виду і розміру покарання, кваліфікації його діяння та інші неправильні уяви про юри­дичні властивості вчиненого ним злочину юридичного зна­чення не мають.

70. Фактична помилка та її види.

Помилкою в кримінальному праві називають непра­вильну уяву особи про юридичні та фактичні особливо­сті, обставини і наслідки вчинюваних нею дій.

Кримінально-правова практика знає багато різних поми­лок. Всі вони поділяються на дві групи:

1) юридичні помилки - це неправильні уяви про зло­чинність чи незлочинність вчинюваних дій або неправильні уяви про характер чи міру покарання за злочин;

2) фактичні помилки — це неправильні уяви про факти­чні особливості чи фактичні наслідки своїх дій.

Фактична помилка теж має декілька видів:

1) Помилка в об'єкті посягання. Інколи при вчиненні злочину суб'єкт помиляється в об'єкті посягання, внаслідок чого його дії незалежно від його волі спрямовуються на інший об'єкт кримінально-правової охорони. Така помилка трапляється тоді, коли винна особа, помиляючись, посягає на інші, а не на ті суспільні відносини, які охоплювались її умислом, і опріч волі заподіює шкоду в сфері інших суспі­льних відносин. При цьому помилка в об'єкті посягання можлива лише на рівні родового, видового і безпосередньо­го об'єктів. На рівні загального об'єкта злочину помилка неможлива, оскільки будь-який злочин посягає на суспільні відносини, тобто загальний об'єкт один і помилитися в ньому неможливо. Помилка ж забороненості чи незаборо-неності посягання відноситься до юридичної помилки. По­милка в родовому об'єкті посягання полягає в тому, що суб'єкт вважає свої дії спрямованими на одні суспільні від­носини, а насправді посягає на інші суспільні відносини. Такі помилки трапляються при вчиненні злочинів проти власності, проти особи і деякі інші. Наприклад, викрадаючи майно державної організації, винний вважає, що викрадає майно, яке належить громадянинові, посягаючи на життя приватної особи, вважає, що посягає на життя працівника міліції і т. ін.

У деяких випадках обстановка вчинення злочину і особ­ливості майна не дають підстав для висновку про його на­лежність. За таких обставин винний рівною мірою допускає, що воно належить державі чи громадянинові. При та­кому прямому невизначеному (альтернативному) умислі злочин кваліфікується як посягання на той родовий об'єкт, якому практично була заподіяна шкода, оскільки винний рівною мірою бажав настання будь-якої шкоди, тобто запо­діяння шкоди кожному із двох можливих родових об'єктів охоплювалось його умислом.

Таким же чином впливає на визнання вини та кваліфіка­цію злочину і помилка в інших родових об'єктах, наприклад, при посяганні на честь, гідність, життя представників влади, робітників правоохоронних органів, якщо потерпілий таким не є, а лише видає себе за вказаних осіб, або якщо винний не знає завідомо про те, що посягає на таких осіб.

При помилці в родовому об'єкті посяган­ня, можна скласти загальні правила цієї кваліфікації:

1. Якщо допускалася помилка в родовому об'єкті пося­гання, злочин кваліфікується як замах на заподіяння шкоди тому об'єктові, який охоплювався умислом винної особи.

2. Якщо обстановка вчинення злочину не давала можли­вості винній особі визначити родову належність об'єкта посягання, то злочин належить кваліфікувати як посягання на той об'єкт злочину, якому фактично була заподіяна шкода чи утворювалась загроза заподіяння шкоди.

2) Помилка в предметі злочину трапляється при ви­краданнях, самоуправстві, незаконній підприємницькій дія­льності, незаконному полюванні і деяких інших злочинах. Взагалі помилка в предметі злочину юридичного значення немає. Для підстав кримінальної відповідальності і кваліфі­кації не має значення, що винна особа помилково викрала радіолу замість телевізора, купила завідомо крадене міне­ральне добриво замість цементу, придбала героїн замість анаші тощо.

Така помилка в предметі злочину юридичного значення не має, бо з приводу кожного такого предмета існують од­накові суспільні відносини, які є об'єктом посягання. Тому вчинення заборонених кримінальним законом дій відносно різних предметів одного роду не змінює юридичної сутнос­ті злочину в тих випадках, коли винна особа помилилась і придбала, збула чи викрала інший предмет цього роду. На­приклад, різні речі, що належать до майна, валютних цін­ностей, зброї, наркотиків тощо. Отже, помилка в предметах злочину одного роду юридичного значення немає, бо зло­чинний вплив на однорідні предмети немає суспільних осо­бливостей, він чинить певні зміни в сфері одних і тих самих суспільних відносин і тому охоплюється одними і тими ж самими кримінально-правовими нормами.

Юридичне значення має помилка в предметах різнорід­них, які за їх особливими властивостями і ознаками відне­сені законом до різних груп: а) майно, б) валютні цінності, в) ліс, г) зброя, д) наркотики, е) документи, є) порнографіч­ні предмети тощо. Вчинення помилково заборонених кри­мінальним законом дій відносно предмета, що належить до іншого роду, ніж гадав винний, утворює лише замах на злочин, бо злочинний вплив на цей предмет не може запо­діяти шкоду в сфері тих суспільних відносин, які існують з приводу уявного предмета. Якщо, наприклад, винний гадає, Що викрадає у громадянина мисливську рушницю, а в дійсності викрав вогнепальну зброю іншого роду, то скоєне утворює замах на викрадання чужого майна (ст. 15 КК і 185 КК), оскільки крадіжка мисливської рушниці у грома­дянина є посягання на відносини власності, а не на громад­ську безпеку, на яку спрямовано посягання на заволодіння

іншою вогнепальною зброєю (ст. 262 КК).

Таким чином, злочинний вплив на предмет іншого роду, ніж помилково гадав винний, кваліфікується як замах на гаданий предмет. Помилка винного відносно предметів од­ного роду на вину і кваліфікацію злочину не впливає.

3) Особливим видом помилки в предметі злочину є по­сягання на відсутній предмет. Такі посягання завжди утво­рюють замах на злочин. Наприклад, викрадання майна на незначну суму при умислі на викрадання майна у великих розмірах.

4) Помилка в потерпілому має таке саме юридичне

значення як і помилка в предметі злочину. При наявності особливих ознак потерпілого (державні діячі, представники влади, вагітні, неповнолітні, новонароджені і т. ін.) та по­милки винного в потерпілому злочин кваліфікується з ура­хуванням умислу суб'єкта. Якщо винний, помиляючись, цих особливостей потерпілого не враховував, то злочин не може кваліфікуватися за тими нормами кримінального за­кону, якими вони передбачені. В таких випадках застосо­вуються загальні норми, які цих особливостей потерпілого не враховують. Наприклад, посягання на життя державного діяча або працівника міліції, якщо винний завідомо не знає, що потерпілий є саме такою особою, кваліфікується як зло­чин проти особи. Не може наставати відповідальність за ст. 155 КК чи 304 КК, якщо особа сумлінно помилилася відносно віку потерпілої чи втягнутого до злочинної діяль­ності.

Виділення деякими авторами помилки в розвитку при­чинного зв'язку чи відхилення дії безпідставне, бо при уважному дослідженні з'ясовується, що вони є лише різ­ною назвою помилки в об'єкті чи предметі злочину.