- •1. Кпу: поняття, предмет, завдання, система
- •2. Кримінально-правова політика
- •3. Наука
- •4. Кримінальне законодавство України та його система
- •5. Поняття Закон про кримінальну відповідальність, його ознаки та значення.
- •6. Структура кримінального закону та кку
- •7. Кримінально-правові норми та їх види
- •8. Диспозиція
- •9. Санкція
- •10. Тлумачення кримінального закону: види та прийоми
- •11. Територіальний принцип дії кримінального закону України.
- •12. Принцип громадянства в кримінальному праві України.
- •13. Космополітичний (універсальний) принцип.
- •14. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •15. Порядок прийняття та вступу кримінального закону в силу
- •17. Зворотна сила кримінального закону
- •18. Правові наслідки засудження за межами України
- •19. Статті 10. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину
- •20, 22. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочину.
- •23. Поняття складу злочину, його види.
- •24. Склад злочину та його елементи
- •25. Співвідношення поняття злочину та складу злочину
- •26. Квалифікація злочинів
- •27. Конкуренція норм в кримінальному праві України
- •28. Імплементація норм міжнародного права в кримінальне законодавство України
- •29. Елементи та ознаки складу злочину
- •30. Обов’язкові та факультативні ознаки складу злочину
- •31. Поняття та класифікація об'єктів злочину.
- •32, 33, 34. Загальний, родовий, безпосередній об’єкт складу злочину та його значення
- •35. Багатооб’єктні злочини
- •36. Поняття основного, додаткового, факультативного об’єктів злочину та їх співвідношення
- •37. Предмет злочину
- •38. Поняття та ознаки об'єктивної сторони злочину.
- •39. Суспільно-небезпечне діянні
- •40. Непереборна сила, непереборний фізичний примус, психічний примус, та їх значення в Кримінальному праві України.
- •41. Злочинні наслідки та їх види
- •42. Причинний зв'язок
- •43. Факультативні ознаки об`єктивної сторони складу злочину
- •50. Суб'єкт злочину та його ознаки.
- •51. Осудність і неосудність в кримінальному праві України, критерії неосудності.
- •52. Фізіологічне та патологічне сп'яніння
- •53. Вік кримінальної відповідальності
- •54 Спеціальний суб'єкт злочину
- •55. Зменшена (обмежена) осудність
- •56.Суб'єктивна сторона складу злочину та її ознаки. 14
- •57.Форми вини та її види.
- •58.Умисел та його види.
- •59. Співвідношення прямого та непрямого умислу
- •61. Види умислу
- •62. Необережність та її види.
- •63. Змішана форма вини
- •64. Інтелектуальні і вольові ознаки умислу.
- •65. Злочинна самовпевненість та її відмінність від непрямого умислу.
- •66. Злочинна недбалість та її критерії.
- •67. Казус в кримінальному праві
- •68. Поняття та види помилок в кримінальному праві.
- •69. Юридична помилка та її види.
- •70. Фактична помилка та її види.
- •71. Кримінальна відповідальність в кримінальному праві України та її підстави.
- •72. Підстави кримінальної відповідальності
- •73. Поняття стадій вчинення злочину та їх види
- •74. Готування до злочину
- •75. Замах на злочин, його поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки
- •76. Попередня злочинна діяльність, її правове значення.
- •77. Закінчений злочин
- •78. Поняття виявлення умислу на вчинення злочину і його значення для попередження злочинів
- •79. Добровільна відмова від вчинення злочину та її відмінність від діяльного каяття.
- •80. Співучасть у злочині
- •81. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті
- •82. Види співучасників
- •83. Ексцес виконавця та його види
- •84. Особливості добровільної відмови співучасників від доведення злочину до кінця
- •85. Спеціальні питання відповідальності за співучасть.
- •86.Форми співучасті.
- •87. Відповідальність за невдале підбурювання і пособництво
- •88. Підстави та межі кв при співучасті
- •89.Поняття і види причетності до злочину.
- •90. Приховування злочину та його види
- •91. Недонесення про злочин
- •92. Потурання злочину
85. Спеціальні питання відповідальності за співучасть.
Співучасть (сіп.26 КК) - це умисна спільна участь декількох
суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.
29.Спеціальні питання співучасті.
До них належать: Співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом. Провокація злочину. Ексцес виконавця. Безнаслідкова співучасть. Невдале підбурювання чи пособництво. Добровільна відмова співучасників.
1. Співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом.
Виходячи з цих положень, можна сформулювати кілька висновків: виконавцем злочину зі спеціальним суб’єктом може бути лише особа, що володіє ознаками спеціального суб’єкта; якщо ж злочин зі спеціальним суб’єктом характеризується тим, що частина його об’єктивної сторони може бути виконана особою, що таким (спеціальним) суб’єктом не є, останній підлягає відповідальності як співвиконавець, за статтею, яка передбачає злочин зі спеціальним суб’єктом; особи, що не мають ознак спеціального суб’єкта, можуть виступати як організатори, підбурювачі, посібники того злочину, виконавцем якого є спеціальний суб’єкт; ці співучасники несуть відповідальність за певною частиною ст. 27 і тією статтею КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем, – спеціальним суб’єктом.
2. Провокація злочину. Провокацією злочину визнається ситуація, коли особа підбурює (провокує) виконавця чи інших співучасників на вчинення злочину з метою його наступного викриття. Звідси провокація злочину розглядається як співучасть у тому злочині, що спровокований, оскільки розбіжності в мотивах у провокатора й інших співучасників не мають значення для притягнення їх до відповідальності.
3. Ексцес виконавця.
Ексцес виконавця має місце там, де виконавцем вчинені такі злочинні дії, що не охоплювалися ні прямим, ні непрямим умислом інших співучасників, виходили за межі угоди, що відбулася між ними. Отже, ексцес виконавця має місце там, де інші співучасники не передбачали, не бажали і свідомо не допускали виконавцем цих злочинних дій. Розрізняють два види ексцесу: кількісний і якісний. 1) Кількісний ексцес має місце там, де виконавець, почавши вчинювати злочин, який був обумовлений з іншими співучасниками, вчинює дії однорідного характеру, але більш тяжкі. У цих випадках виконавець несе відповідальність за той більш тяжкий злочин, що він вчинив. 2) Якісний ексцес має місце там, де виконавець вчинює неоднорідний, зовсім інший, ніж був узгоджений співучасниками, злочин на додаток до того, що був узгоджений ними. При такому ексцесі виконавець відповідає за правилами реальної сукупності злочинів: за злочин, що був узгоджений зі співучасниками, і за той, що був наслідком його ексцесу.
4. Безнаслідкова співучасть має місце там, де виконавцю не вдалося вчинити закінчений злочин і він вчинив лише готування чи замах, на яких його злочинну діяльність було припинено (перервано).Відповідно до ч. 4 ст. 29 у таких ситуаціях виконавець несе відповідальність за незакінчений злочин – за готування до злочину чи замах на злочин. Інші ж співучасники відповідають за співучасть у готуванні до злочину чи співучасть у замаху на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій було припинено (перервано) злочинну діяльність виконавця.
5. Невдале підбурювання чи пособництво має місце там, де можливий (передбачуваний, потенційний) виконавець, особа, якій пропонують спільно вчинити злочин, відхиляє цю пропозицію, що може виходити від підбурювача, пособника чи, навіть, організатора Внаслідок цього тут не може бути мови про співучасть. Тому відповідальність за правилами про співучасть тут виключається, отже, ст. 27 застосована бути не може.
6. Добровільна відмова співучасників.
Це означає, що при добровільній відмові співучасників злочин не повинний бути доведений до кінця при усвідомленні співучасниками фактичної можливості його завершення. Інші співучасники при добровільній відмові виконавця несуть відповідальність за готування до злочину чи замах на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій добровільно відмовився від доведення злочину до кінця виконавець. відмова можлива на стадії готування до злочину і незакін-ченого замаху. можлива добровільна відмова співвиконавця і при закінченому замаху, коли він сам чи за допомогою інших запобігає настанню наслідків злочину. Якщо ж співучасник намагався запобігти злочину, який він повинен був вчинити, але це йому не вдалося (виконавець все-таки довів злочин до кінця), то такі дії співучасника розглядаються як діяльне каяття й оцінюються як обставина, що пом’якшує покарання.