- •1. Кпу: поняття, предмет, завдання, система
- •2. Кримінально-правова політика
- •3. Наука
- •4. Кримінальне законодавство України та його система
- •5. Поняття Закон про кримінальну відповідальність, його ознаки та значення.
- •6. Структура кримінального закону та кку
- •7. Кримінально-правові норми та їх види
- •8. Диспозиція
- •9. Санкція
- •10. Тлумачення кримінального закону: види та прийоми
- •11. Територіальний принцип дії кримінального закону України.
- •12. Принцип громадянства в кримінальному праві України.
- •13. Космополітичний (універсальний) принцип.
- •14. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •15. Порядок прийняття та вступу кримінального закону в силу
- •17. Зворотна сила кримінального закону
- •18. Правові наслідки засудження за межами України
- •19. Статті 10. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину
- •20, 22. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочину.
- •23. Поняття складу злочину, його види.
- •24. Склад злочину та його елементи
- •25. Співвідношення поняття злочину та складу злочину
- •26. Квалифікація злочинів
- •27. Конкуренція норм в кримінальному праві України
- •28. Імплементація норм міжнародного права в кримінальне законодавство України
- •29. Елементи та ознаки складу злочину
- •30. Обов’язкові та факультативні ознаки складу злочину
- •31. Поняття та класифікація об'єктів злочину.
- •32, 33, 34. Загальний, родовий, безпосередній об’єкт складу злочину та його значення
- •35. Багатооб’єктні злочини
- •36. Поняття основного, додаткового, факультативного об’єктів злочину та їх співвідношення
- •37. Предмет злочину
- •38. Поняття та ознаки об'єктивної сторони злочину.
- •39. Суспільно-небезпечне діянні
- •40. Непереборна сила, непереборний фізичний примус, психічний примус, та їх значення в Кримінальному праві України.
- •41. Злочинні наслідки та їх види
- •42. Причинний зв'язок
- •43. Факультативні ознаки об`єктивної сторони складу злочину
- •50. Суб'єкт злочину та його ознаки.
- •51. Осудність і неосудність в кримінальному праві України, критерії неосудності.
- •52. Фізіологічне та патологічне сп'яніння
- •53. Вік кримінальної відповідальності
- •54 Спеціальний суб'єкт злочину
- •55. Зменшена (обмежена) осудність
- •56.Суб'єктивна сторона складу злочину та її ознаки. 14
- •57.Форми вини та її види.
- •58.Умисел та його види.
- •59. Співвідношення прямого та непрямого умислу
- •61. Види умислу
- •62. Необережність та її види.
- •63. Змішана форма вини
- •64. Інтелектуальні і вольові ознаки умислу.
- •65. Злочинна самовпевненість та її відмінність від непрямого умислу.
- •66. Злочинна недбалість та її критерії.
- •67. Казус в кримінальному праві
- •68. Поняття та види помилок в кримінальному праві.
- •69. Юридична помилка та її види.
- •70. Фактична помилка та її види.
- •71. Кримінальна відповідальність в кримінальному праві України та її підстави.
- •72. Підстави кримінальної відповідальності
- •73. Поняття стадій вчинення злочину та їх види
- •74. Готування до злочину
- •75. Замах на злочин, його поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки
- •76. Попередня злочинна діяльність, її правове значення.
- •77. Закінчений злочин
- •78. Поняття виявлення умислу на вчинення злочину і його значення для попередження злочинів
- •79. Добровільна відмова від вчинення злочину та її відмінність від діяльного каяття.
- •80. Співучасть у злочині
- •81. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті
- •82. Види співучасників
- •83. Ексцес виконавця та його види
- •84. Особливості добровільної відмови співучасників від доведення злочину до кінця
- •85. Спеціальні питання відповідальності за співучасть.
- •86.Форми співучасті.
- •87. Відповідальність за невдале підбурювання і пособництво
- •88. Підстави та межі кв при співучасті
- •89.Поняття і види причетності до злочину.
- •90. Приховування злочину та його види
- •91. Недонесення про злочин
- •92. Потурання злочину
65. Злочинна самовпевненість та її відмінність від непрямого умислу.
Злочинна самовпевненість характеризується тим, що особа, яка чинить злочин, передбачає можливість настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховує на їх відвернення.
Інтелектуальний момент злочинної самовпевненості - це передбачення можливості настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння. Передбачення - це уява про майбутнє, прогноз, який поєднує:
1) передбачення можливості настання злочинних наслідків;
2) передбачення конкретних ознак злочину - місця, часу, обставин, які можуть відвернути злочинні наслідки;
3) передбачення розвитку абстрактного причинного зв'язку. Особливості передбачення при злочинній самовпевненості в тому, що воно має абстрактний характер. Воно для винної особи чуже, не його. Суб'єкт бачить події ніби збоку, розуміючи, що дії, які він чинить, в інших умовах, за подібних обставин, у інших людей, іноді призводять до злочинних наслідків. Але сьогодні, тут, у нього таке не трапиться. І не трапиться, злочинні наслідки не настануть тому, що суб'єкт розраховує відвернути їх. Важливо те, що такий розрахунок у суб'єкта не пустопорожній, не безпідставний.
Суб'єкт враховує певні сили, обставини, умови:
1) свої фізичні сили, вміння, навички;
2) властивості машин, механізмів, приладів;
3) поведінку потерпілих, наприклад, керуючи автомобілем, водій перевищує швидкість руху, розраховуючи на свій досвід, надійний стан автомобіля, на чисту суху дорогу, але цього всього виявляється недостатньо.
Вольовий момент самовпевненості - це легковажний розрахунок на те, що можливі наслідки суб'єкт зможе відвернути, не допустити їх настання. Суб'єкт розраховує на реальні, дійсні сили, обставини, які за інших умов спроможні відвернути певні наслідки. Але за цих обставин вони, як з'ясовується, недостатні. В цих конкретних умовах ці чинники або не діють, або не спроможні змінити хід подій.
Вина особи при злочинній самовпевненості саме у тому і полягає, що її розрахунок був дуже слабкий і не забезпечив відвернення суспільне небезпечної шкоди. У цьому суспільне державний докір особі і звідси виходить негативна оцінка державою (судом) її поведінки. Отже, особа при злочинній самовпевненості недооцінює шкодоносності своїх дій з одного боку, а з іншого - переоцінює ті чинники, які, на її думку, здатні відвернути шкоду. Така легковажна оцінка цих обставин діяння і є докірливою, винною.
Від непрямого умислу злочинна самовпевненість відрізняється передбаченням і вольовим моментом.
1. При умислі суб'єкт передбачає наслідки своїх дій конкретно і реально, з якими він погоджується, а при самовпевненості - абстрактно, як взагалі лише можливі, але які цього разу у нього не настануть.
2. Вольовий момент непрямого умислу - це допущення настання наслідків і байдуже до них ставлення. Вольовий же момент самовпевненості у тому, що суб'єкт не погоджується з їх настанням, вони для нього абстрактні, і він сподівається їх не допустити, відвернути.
3. При злочинній самовпевненості суб'єкт сподівається не допустити настання злочинних наслідків і розраховує на реальні сили - на свою фізичну силу, вміння, досвід, на стан машин, приладів і т. ін.
При побічному умислі суб'єкт передбачає настання наслідків і, навіть не бажаючи їх настання, сподівається лише на «може бути», що вони не настануть, тобто на випадкову вдачу, на вдалий для нього збіг обставин, тобто на ніщо. Там, де суб'єкт діє, розраховуючи на ніщо, - він чинить злочин навмисно, а не необережно.