2.4. Інтегральний критерій соціальної ефективності реалізації концепції соціально-політичного маркетингу

На сьогодні існують наукові праці щодо використання соціально-політичного маркетингу в різних сферах суспільного життя, однак інтегрального підходу в контексті соціологічного дискурсу до аналізу критеріїв його ефективності дотепер не вироблено. Критерії ефективності соціально-політичного маркетингу ми з’ясуємо, виходячи з виявлення його специфіки, котра містить соціальний та політичний складники.

Для подальшого дослідження розглянемо значення поняття «критерій ефективності». У філософії критерій розглядається в межах гносеології та епістемології. Ця категорія визначається як ознака, підстава, міра оцінки чого-небудь. Особливо виділяють критерії істинності знання. Розрізняють логічні (формальні) та емпіричні (експериментальні) критерії істинності. Формальним критерієм істини служать логічні закони: достеменно все, що не містить у собі протиріччя, логічно правильне. Емпіричними критеріями істинності служить відповідність знання експериментальним даним. Питанням про критерії істини, що висуваються різними філософськими школами, займається насамперед теорія пізнання, або гносеологія [265]. У Великій радянській енциклопедії критерій (від грец. kriterion «засіб для судження») дефінується так: це ознака, на підставі якої виробляється оцінка, визначення або класифікація чого-небудь; мірило оцінки.

Поняттям «ефективність» послуговуються різні науки - філософія, економіка, соціологія, педагогіка тощо. Ці сфери його використання свідчать про те, що це загальнонаукова категорія, яка відображає ступінь досягнення мети у функціонуванні об'єкта у відповідних умовах.

Ефективність - явище складне й багатопланове, опосередковане дією багатьох умов та чинників. Поняття «ефективність» поширюється на керовані й самокеровані системи та підсистеми. У ньому знаходить вираження здатність системи добре пристосовуватись до умов навколишнього середовища, користуватися її ресурсами, необхідними для існування і розвитку, ставити перед собою посильні, обґрунтовані цілі та досягати їх.

У цілому, ефективність - досить широке поняття, яке важко піддається однозначному тлумаченню. Відомо, що чим багатше явище, тим більше воно допускає визначень, які розкривають його зміст. Нас цікавить ефективність цілеспрямованих керованих процесів, що протікають у суспільстві. У цьому випадку ефективність розуміється як ступінь відповідності результатів процесу актуальним цілям, котрі задані заздалегідь. Чим більш розвинутий процес, тим вища його дієвість, ефект, тим більше є можливостей скласти наукове уявлення про нього, охоплюючи його від цілі, засобів, взаємодії, основних компонентів аж до результатів, до їх оцінки. Не випадково категорія «ефективність» до останнього часу найчастіше використовувалась у зв'язку з характеристикою виробничих, економічних процесів [223].

Виходячи з цього поняття «критерій ефективності» можна визначити як оцінку відповідності результатів процесу актуальним цілям, тобто критерій ефективності характеризується співвідношенням мети й результату, адекватністю засобів, форми та змісту цілям.

Зважаючи на те, що в науковій літературі трапляються різні визначення соціальної ефективності управління [13], обґрунтованим видається з’ясування тих елементів, які, на думку автора, є найсуттєвішими при визначенні розгляданого поняття.

По-перше, повне досягнення конкретної мети, при цьому найважливіше — обрати кілька завдань, які стануть важелем впливу на підсистеми, щодо яких вони розробляються. При цьому особливого значення набуває потреба розмежування стратегічних цілей та цілей робочих (або проміжних). Ключові результати, що є складними для досягнення, значно більше залежать від непрогнозованих впливів, тому їх деталізація, як правило, недоцільна, хоча водночас неконкретне, загальне визначення стратегічної мети діяльності позбавить процес управлінської діяльності вектора руху. Рівень досягнення робочих цілей (вони мають бути деталізовані) може розглядатись як важливий індикатор ефективності діяльності в досягненні мети стратегічної. При цьому ефективність управління в демократичній, соціальній та правовій державі насамперед пов’язана з підвищенням якості життя людини.

По-друге, управлінська мета має бути реальною та соціально корисною, адже характер мети значною мірою впливає і на ефективність діяльності, оскільки будь-які зусилля можуть виявитися марними, якщо мета за наявних умов є об’єктивно недосяжною або якщо мета реальна, але є соціально шкідливою, тобто такою, що не відповідає загальносвітовій тенденції до прогресивного розвитку суспільства, є антидемократичною.

По-третє, мінімальні витрати ресурсів та управлінської енергії розглядалися в багатьох як управлінських, так і економічних наукових дослідженнях [281]. Цілком справедливо зазначив В.Цвєтков, що «соціально-економічний розвиток можна забезпечити лише при зростаючому використанні управлінських ресурсів» [278, с. 46], тому хибною видається позиція тих учених та практиків державного управління, котрі основний потенціал щодо підвищення ефективності державного управління вбачають у скороченні видатків на функціонування апарату держави. Доцільніше прагнути до випереджального темпу зростання соціального ефекту управління порівняно з ресурсними та енергетичними витратами на його функціонування.

Виходячи з цих положень, ефективність управління можемо визначити як повне досягнення реальної та соціально-корисної конкретної управлінської мети за мінімальних витрат ресурсів та управлінської енергії в оптимальний термін з урахуванням обставин зовнішнього та внутрішнього характеру.

Якщо враховувати соціальний складник соціально-політичного маркетингу, слід визнати, що він є теорію макромаркетингу. Відтак погодимося з Дж.Шит, Д.Гарднер і Д.Гаррет, котрі визначили в якості його сутнісних аспектів наявність взаємовідносин між маркетинговою діяльністю й суспільством. При цьому основне завдання макромаркетингу полягає, на їхню думку, в аналізі суспільних запитів і потреб [129]. Р.Холловей, Р.Хінкок та Дж.Фіск, продовжуючи цю думку, визначають макромаркетинг як вид діяльності суспільства. Отже, на думку вчених, проблеми маркетингової діяльності повинні вивчатися з огляду на інтереси суспільства та соціальних наслідків дії маркетингу на суспільство. М.Цинкоті та І.Ронкайнен вважали, що важливим стає «реалізація концепції державного управління через спільні маркетингові зусилля з боку уряду та бізнесу» [4, с.65]. Іншими словами, визначальною стає інтегральна соціальна спрямованість соціально-державного маркетингу, яка має передбачати прогнозування, проектування й реалізовуватись, виходячи з певної послідовності дій у довгостроковій перспективі через досягнення соціальних цілей і завдань шляхом координації й розподілу ресурсів на ринку послуг. Тобто необхідною є наявність певної стратегії в контексті реалізації соціально-політичного маркетингу в напрямку розвитку соціальної держави.

Продовжуючи думку Е.Саваса, котрий наголошує на тому, що стратегічним механізмом реалізації маркетингу є конкуренція, можна припустити, що вона слугуватиме необхідною умовою підвищення ефективності соціально-політичного маркетингу, оскільки не підштовхнуті конкуренцією суб’єкти соціально-політичного маркетингу зазвичай не прагнуть впроваджувати нові технології, шукати раціональні способи діяльності, здійснювати зміни, працювати краще, наполегливіше й тим самим підвищувати продуктивність. При цьому, відзначає Е.Савас, недостатньо лише забезпечити конкуренцію між приватними та державними компаніями на ринку однакових послуг. Організації повинні стояти перед загрозою втрати замовлень у разі неефективної роботи. Аби уникнути цього, організація змушена буде вживати необхідних заходів для підвищення ефективності своєї діяльності. У будь-якому випадку, вважає Е.Савас, виграє суспільство [299].

Ж.-Ж.Ламбен також виділяє стратегічний складник макромаркетингу: він є чинником економічної демократії, оскільки створює систему, яка стимулює інновації та підприємницьку діяльність, орієнтує інвестиції й виробництво на потреби споживача, прислухається до голосу покупця [129]. Продовжуючи цю думку, Дж.Бурці, К.Рідлі, Г.Саймон акцентували на кінцевій меті соціальних та державних послуг, їх корисності для споживачів.

Таким чином, соціально-політичного маркетинг має передбачати соціальну результативність, котра виступає критерієм соціальної ефективності соціально-політичного маркетингу.

Соціальна результативність соціально-політичного маркетингу характеризує ефективність виконання ним соціальних функцій, а саме оптимальне поєднання горизонтальної та вертикальної інтеграції та ефективність системи надання соціальних послуг. Оцінка соціальної результативності може здійснюватися за такими напрямками: оцінка споживачами задоволеності аспектом – оцінка недоліків – оцінка доступності – наявність незадоволених потреб.

Відтак можемо припустити, що соціально-політичний маркетинг є тим механізмом, який здатний реалізовувати з високою ефективністю свої функції і як складова частина державної концепції управління не лише на рівні підприємства, а й на макрорівні, виконуючи основні завдання зі своєчасного професійного обслуговування громадян та пропозиції якісних послуг на запит населення.

Соціальна ефективність соціально-політичного маркетингу пов’язана з якісним підходом. Т.Боуленд і Д.Силберг визначають поняття «якість» як «сукупність рис та особливостей, що впливають на її здатність задовольнити точно визначені або тільки передбачені потреби» [45, с. 56-62]. Т.Зоун та Р.Грігс вважають, що якість виконання необхідних соціальних послуг обумовлює й такі характеристики, як відданість споживачам і цілям організації, компетентність у плануванні.

Аналізуючи різні авторські точки зору на проблему надання якісних послуг населенню, позначимо кілька особливостей, власне, якісного підходу. «Орієнтація на якість» припускає зміни і в завданнях організації, і в організаційній культурі установи, ключем до якої є такий механізм діяльності органів державного управління та громадських організацій, як соціально-політичний маркетинг. Ж.Шевальє помічає, що концепція якості передбачає зменшити кількість неякісної продукції, пропонованої громадянам, шляхом наближення до гасла «п'яти нулів»: нуль документації, нуль помилок, нуль поломок, нуль порушення термінів, нуль некомпетентності. Для забезпечення якості держава повинна постійно відстежувати реальні потреби клієнтів, активно використовувати канали зворотного зв'язку, послідовно працювати над розробкою нових соціальних послуг [292].

Г.Хейтрі та Д.Фіск дійшли висновку, що «невірно при оцінці продуктивності ігнорувати якісні характеристики «продукції» державного сектора, особливо якщо йдеться про дію певного продукту чи послуги на громадян і суспільство» [299, с. 64]. Тобто слід враховувати соціальний ефект, який можна вважати повним за умов відсутності пасивного типу взаємодії з боку споживачів та відповідності якості послуг, що їх надають виробники, потребам різних соціальних груп та соціальним стандартам. Отже, критерієм ефективності соціально-політичного маркетингу виступає якість надання соціальних послуг.

Термін «соціальна ефективність», на нашу думку, покликаний підкреслити соціальну сутність соціально-політичного маркетингу, гуманізувати образ цього механізму в суспільній свідомості. Цей феномен пов'язується з ефективною соціальною політикою держави, створенням та розподілом суспільних благ. Таке трактування вписане у схему аналізу становлення й розвитку соціальної держави. Критичний підхід до ринкового механізму розподілу, викликаний насамперед необхідністю усувати вади ринку за рахунок соціально-політичного маркетингу та його корекції, актуалізував значення соціальної ефективності як більш справедливого розподілу благ. Соціальна ефективність ґрунтується на методології теорії раціонального вибору та неокласичних передумовах. Соціальна ефективність у такому випадку визначається як різниця між виробленим даною організацією суспільним продуктом і витратами суспільства на її утримання.

Соціальна ефективність — це функція мінімізації трансакційних витрат. Вона безпосередньо пов'язана з ефективною роботою механізму координації соціальних взаємодій. «Соціальна ефективність» полягає у зменшенні на макрорівні соціальної невизначеності, формулюванні чітких «правил гри» та в контролі за їх виконанням. Вона тим вища, чим більший внесок суспільства й держави в нарощування потенціалу соціально-політичного маркетингу. При цьому важливо підкреслити, що йдеться не про кількісне екстенсивне збільшення потужності механізму, а про пошук якісно інших способів його організації. Ключовим способом підвищення потенціалу соціально-політичного маркетингу і, відповідно, соціальної ефективності як результату використання цього потенціалу є створення ефективної системи норм та правил, що прояснюють соціальні взаємодії й обмежують різного роду ризики [281]. В цьому випадку нас цікавить вплив на ефективність державної політики та економіки неекономічних чинників, що визначається через величину трансакційних витрат. Відповідно, чим вища соціальна ефективність, тим менші трансакційні витрати суспільства (витрати обміну). Для сучасних постіндустріальних суспільств питання зростання трансакційних витрат стоїть досить гостро, оскільки їх зростання визначається зростанням складності контрактних відносин, поглибленням розподілу праці, збільшенням кількості інновацій. Отже, наступним критерієм соціальної ефективності виступає трансакційність витрат у контексті соціально-політичного маркетингу.

Оскільки для України характерні певні риси постіндустріального суспільства, яке його теоретики розглядають як альтернативу багато в чому соціально несправедливому сучасному соціальному устрою, можемо погодитися з прихильниками «технологічного детермінізму» (Д.Белл, М.Кан, А.Тоффлер, Дж.Нейсбіт), котрі доходять висновку, що технологічний прогрес людства дозволить ліквідувати соціальну нерівність людей. Технологія настільки підпорядкує собі життя людей, що можна буде говорити і про «технологічну людину», і про «соціальні технології». «Соціальні технології» в такому випадку можуть розумітися як технооптимістична і технократична позиції, які дозволять керувати суспільством на механічному рівні. Зрозуміло, що як будь-який ідеал соціального устрою, так відверто технократичне тлумачення не може бути реалізоване у своєму повному варіанті. Жодне суспільство не може настільки сильно залежати від технологічного складника соціальних відносин. Однак прогрес технологічний неминуче спричиняє за собою прогрес соціальний.

Найбільшу перевагу прихильники інформаційного суспільства віддають варіанту соціального розвитку, при якому швидке технологічне й економічне зростання приведуть до більшої рівності людей. У результаті реалізації правил, які виникають у сучасній інформаційній економіці, без катастрофічних соціальних перетворень як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються, можна буде дійти нової соціальної системи, коли швидке економічне зростання буде поєднуватися з більш справедливим розподілом світового багатства [313]. Це, у свою чергу, приведе до забезпечення прийнятного рівня життя для більшості жителів планети. Прихильники концепції постіндустріального суспільства як однієї з основних характеристик постіндустріального суспільства визначають розвиток третього сектора економіки – сфери послуг, яка має регулюватись таким соціальним механізмом, як соціально-політичного маркетинг. Соціально-політичний маркетинг має сприяти тому, аби соціальні послуги ставали дедалі більш доступними різним прошаркам населення та окремим громадянам. Соціально-політичний маркетинг має, враховуючи вимоги соціальних груп до суспільних відносин, сприяти гармонійному розвиткові людини та суспільства. У такому випадку критерієм соціально-політичного маркетингу виступатиме соціальна справедливість.

У державному управлінні соціальна ефективність розкриває результати функціонування системи, тобто сукупності суб'єкта й керованих об'єктів державного управління, має комплексний характер.

Беручи до уваги зазначене, науковці розрізняють три основних поняття ефективності державного управління:

- загальна соціальна ефективність державного управління;

- ефективність організації та функціонування суб'єктів державного управління;

- ефективність діяльності управлінських органів та посадових осіб [281].

Критерії загальної соціальної ефективності державного управління — це ті, котрі дають можливість бачити і, бажано, вимірювати досягнутий через державне управління рівень задоволення назрілих потреб, інтересів та цілей суспільства, окремої соціальної групи, конкретної особи. На їх основі можна визначити найголовніше: зв'язок державного управління й суспільства та готовність першого до забезпечення динаміки і гармонійності другого. З погляду раціональності й ефективності державного управління важливо, щоб задоволення потреб і вирішення породжених ними проблем проходило стійко, надійно і безповоротно, з належною повнотою і в належний час, з оптимальним використанням суспільних ресурсів.

Критерії загальної соціальної ефективності покликані спрямовувати державне управління на потреби та проблеми суспільства й характеризувати управлінський рівень їх вирішення. Вони логічно мають включати не лише результати суспільного виробництва, а й соціальні наслідки їх споживання; не тільки економічні, а й соціальні, духовно-ідеологічні, психологічні, політичні, історичні, екологічні, демографічні явища, тобто весь спектр явищ, відносин і процесів, необхідних для нормальної життєдіяльності людини.

До критеріїв загальної соціальної ефективності державного управління можна віднести:

1) рівень продуктивності праці, співвіднесений зі світовими параметрами за її відповідними видами;

2) темпи й масштаби приросту національного багатства;

3) рівень життя населення порівняно зі стандартами розвинених країн;

4) упорядкованість, безпеку, сталість та надійність суспільних відносин, їх відтворення з наростаючим позитивним результатом [59].

Наведені узагальнювальні критерії соціальної ефективності державного управління диференціюються за сферами суспільної життєдіяльності.

Для цього служить група критеріїв спеціальної соціальної ефективності державного управління, які розкривають і характеризують якість (рівень) усієї сукупності органів державної влади й місцевого самоврядування в єдності їх цілепокладання, організації та функціонування. Які проблеми вирішують керівні компоненти, яким чином, які витрачають суспільні ресурси — ось питання, на які покликані дати відповідь ці критерії. Таких критеріїв можна виділити п'ять [86].

1. Цілеорієнтованість організації та функціонування державно-управлінської системи, її великих підсистем та інших організаційних структур, що визначається через ступінь відповідності їх управлінських впливів цілям, котрі об'єктивно випливають з їх місця і ролі в суспільстві.

Цілеорієнтованість організації та функціонування керівних систем (підсистем) визначаються шляхом вивчення й оцінювання їх організаційної нормативної та іншої діяльності з погляду її відповідності цільовій спрямованості, встановленій для них. Це дає змогу виключати дублювання, паралелізм як у діяльності самих органів державної влади, так і в розподілі повноважень між ними та органами місцевого самоврядування, а також виявляти ділянки суспільної життєдіяльності, що залишилися поза необхідними управлінськими впливами.

Аналіз цілеорієнтованості керівних компонентів передбачає:

- виявлення об'єктивно зумовлених і суспільно актуальних цілей та їх розгляд у динаміці з урахуванням суспільних потреб та інтересів;

- встановлення виміру цілей за конкретними результатами, тобто за характером і повнотою їх утілення в управлінських рішеннях та діях.

2. Витрати часу на розв’язання управлінських питань та здійснення управлінських операцій. Це час, який витрачається на внутрішню управлінську діяльність, тобто на обробку й проходження управлінської інформації від «входу» до «виходу» в державно-управлінській системі в цілому (в державному апараті), відповідних підсистемах, організаційних структурах та об'єктах управління, тобто до отримання наперед визначеного прогнозованого (у ході реалізації управлінського рішення може бути здійснено коригування кількісних показників цілі) результату.

3. Стиль функціонування державно-управлінської системи, її підсистем та інших організаційних структур. У цьому випадку йдеться про реальну практику управлінської поведінки конкретних посадових осіб.

4. Складність організації суб'єкта державного управління, його підсистем і ланок, що безпосередньо впливає на її внутрішню життєдіяльність (реалізацію внутрішніх функцій) та формування управлінських дій (здійснення зовнішніх функцій).

5. Загальні (сукупні) — економічні, соціальні, технічні, кадрові та ін. — витрати на утримання й забезпечення функціонування державно-управлінської системи, її підсистем та інших організаційних структур. При їх аналізі й оцінюванні слід враховувати взаємозалежність між вартістю управління та соціальними результатами діяльності керованих об'єктів.

Узяті у взаємозв'язку критерії «цілі — час — стиль — складність — витрати» й розглянуті під кутом зору змісту та сили зумовлених ними управлінських дій здатні досить повно характеризувати організацію й функціонування держави як суб'єкта управління суспільними процесами.

Так, державно-політичний складник соціально-політичного маркетингу втілюється в ідеї «підприємницького уряду», запропонованій Д.Осборном і Т.Теблером, які виступають за децентралізацію органів державної влади, наділення громадян новими правами, підпорядкування органів державної влади їх головній місії - наданню соціальних послуг населенню [45]. Керуючись цим підходом, можемо припустити також ряд важливих соціальних змін, які сприятимуть швидкій адаптації соціально-державного маркетингу до змін ринкового середовища, підвищенню його соціальної ефективності. Таким чином, основне завдання соціально-політичного маркетингу полягає у створенні гнучкої системи, здатної враховувати потреби споживачів і бути відкритою для нововведень.

У цьому аспекті методологічно цінною є концепція «чуйної бюрократії», яка виходить із таких завдань: залучення громадської думки до цілей і стратегій змін у державному управлінні, інформування громадян про їх права та послуги, що надаються, оцінка очікувань громадян та їх готовності до співпраці з державними службовцями. Важливий і той факт, що громадянське суспільство є невід'ємним цільовим компонентом згаданої «соціально орієнтованої концепції» держави, оскільки саме завдяки участі громадян у державне управління привносяться такі якісні характеристики, як соціальна цінність, обґрунтованість, цілеспрямованість, законність, оперативне обслуговування населення, управлінський професіоналізм і правова компетентність [223].

Ця концепція спрямована передусім на об'єктивне пізнання потреби й можливості людей брати участь у державному будівництві, підтримувати органи влади й тих, хто персоніфікує цю владу.

Механізм соціально-політичного маркетингу сприяє, як нам здається, орієнтації мислення і практичних дій держави на інтереси та потреби населення. При цьому система державного управління може стати більш відкритою, більш гнучкою й орієнтованою на досягнення вищого рівня порозуміння між громадянами та органами державної влади.

Сфера соціально-політичного маркетингу передбачає не лише надання «попитових» послуг, але й пізнання нагальних соціальних потреб населення. Отже, соціально-політичний маркетинг містить у собі ґрунтовну особистісну складову. Соціально-політичний маркетинг виступає як самостійна концепція і особлива соціальна технологія, а також як ефективний соціальний інструмент узгодження різних суспільних інтересів, що забезпечує особистісний підхід в управлінській діяльності органів державної влади. Такий підхід має реалізовуватися через соціальні відносини, котрі виражатимуть рівень зобов’язань суб’єктів соціально-політичного маркетингу у сфері надання соціальних послуг, розширення системи соціальних гарантій. Мається на увазі перш за все наявність соціальної відповідальності, яка виступає критерієм ефективності соціально-політичного маркетингу.

Але пріоритетним критерієм ефективності соціально-політичного маркетингу необхідно вважати розвиток людини як мету розвитку суспільства. З цього виходить, що найважливішими його завданнями виступають створення культури соціальної взаємодії, зменшення ступеня державного патерналізму у вирішенні будь-яких соціальних питань, поступова зміна прямого втручання держави механізмами координації й самоорганізації різного рівня. Рівноправна взаємодія держави, економічних структур і структур громадянського суспільства здатна створити необхідні умови для розвитку людини, зростання її добробуту, поліпшення здоров’я, підвищення освіти й самореалізації як суб’єкта суспільного розвитку.

Таким чином, ми можемо визначити такі основні критерії соціальної ефективності соціально-політичного маркетингу:

1) критерій соціальної результативності або соціальної стабільності: прогнозування позитивного соціального ефекту, загальний зміст якого полягає в розвитку соціальної держави, зростанні добробуту населення та якості життя, у формуванні сталих соціальних відносин, у дієвості соціальної політики держави;

2) критерій якості соціальних послуг пов'язаний із розвиненістю соціальної інфраструктури, доступності системи соціального обслуговування, професіоналізмом у наданні соціальних послуг;

3) критерій трансакційності витрат: оптимізація витрат на забезпечення функціонування системи соціально-політичного маркетингу й витрат часу на вирішення управлінських питань; створення ефективної системи норм і правил, що прояснюють соціальні взаємодії;

4) критерій соціальної справедливості відтворює методологічну основу соціально-політичного маркетингу в політичній сфері (права і свободи), економічній (справедлива оплата праці за єдиним принципом, порівняно невисокий рівень диференціації прибутків населення) та соціальній (забезпечення для всіх членів суспільства соціальних гарантій, передбачених конституціями й законами) сферах;

5) критерій соціальної відповідальності, пов'язаний з ефективністю діяльності суб’єктів соціально-політичного маркетингу (на об’єктивному рівні як система і на суб’єктивному - як діяльність посадових осіб, політичної еліти).

Аналіз та розробка концепції соціально-політичного маркетингу дозволяє зробити певні висновки.

1. Напрямок розбудови соціальної держави в Україні виступає найважливішим пріоритетом її розвитку, і саме від обраної моделі соціальної держави (де критерієм є ступінь втручання держави в соціально-економічні процеси, розподіл та перерозподіл суспільних благ, відповідальність людини й держави) залежить входження української держави в європейський і світовий цивілізаційний вимір. Визначення ролі держави в соціальному забезпеченні та соціальному захисті громадян дозволяє обґрунтувати зміст і спрямованість соціальної політики держави, на основі якої можливе формулювання стратегії соціально-політичного маркетингу як управлінської технології прогнозування й регулювання суспільних процесів, вдосконалення соціального обслуговування.

2. Соціальні стандарти визначають спрямованість розвитку держави в напрямку її соціальності й виступають регуляторним критерієм соціальної політики. Тому система ефективних соціальних стандартів дозволяє виділити певні кроки до становлення моделі соціальної держави, що, на нашу думку, виступає пріоритетом для сучасної України в напрямку її соціального розвитку. Для цього необхідна не тільки конституційно-правова основа, але й розроблена технологія управління соціальними процесами, якою виступає соціально-політичний маркетинг. І якщо сутнісним принципом соціально-політичного маркетингу є соціальна справедливість, то змістовим наповненням і стратегією – виважена спрямованість соціальної політики, котра б відповідала певній моделі соціальної держави. На сьогодні найбільш поширеними моделями є ліберальна і соціал-демократична, що ґрунтуються саме на певній спрямованості соціальної політики, тому показники цих моделей можуть бути орієнтирами для формування соціальної політики в Україні. Це дозволить накреслити стратегію соціально-політичного маркетингу як управлінської технології у впровадженні таких орієнтирів із застосуванням саме маркетингових методів. Усе це можливо завдяки ефективній взаємодії держави, ринку й розвиненого громадянського суспільства. Доцільно створювати певні ідеальні моделі маркетингових механізмів державного управління на основі міжнародного досвіду, що можуть бути використані як концептуальна модель для інноваційного розвитку управління в соціальній сфері. При цьому найбільш складною й актуальною проблемою наукових досліджень є наповнення означених моделей конкретним управлінським змістом з урахуванням соціокультурних характеристик об’єкта управління й визначення основних напрямів реалізації концепції соціально-політичного маркетингу в соціальній сфері.

3. Соціально-політичний маркетинг виступає як управлінська технологія в соціальній сфері і його впровадження стосується насамперед напрямів, котрі пов’язані з реалізацією соціальної політики. Її спрямованість визначає як ідеологічну, так і практичну стратегію соціально-політичного маркетингу. Аналіз ролі соціально-політичного маркетингу в різних сферах реалізації соціальної політики (соціальне обслуговування, соціальна інфраструктура, соціальне страхування, соціальна робота, соціальна реклама, соціальні програми) дозволяє говорити про те, що саме соціально-політичний маркетинг виступає ефективною технологією управління на рівні всього суспільства й держави, окремих територій, державних установ та організацій, освітніх організацій та установ, комерційних організацій та підприємств, інститутів громадянського суспільства.

4. Організація реалізації соціально-політичного маркетингу в технологічному аспекті, незважаючи на рівень застосування, можна подати в такій послідовності: «етап збору інформації і постановки проблем – науково-методологічний етап – організаційно-управлінський етап – етап практичної реалізації – етап оцінки результативності». Особливого значення набуває прогнозування результативності соціально-політичного маркетингу, що пов’язано з розробкою та обґрунтуванням інтегрального критерію соціальної ефективності соціально-політичного маркетингу, який визначається системою критеріїв: соціальна результативність (соціальна стабільність), якість соціальних послуг, трансакційність витрат, соціальна справедливість і соціальна відповідальність суб’єктів соціально-політичного маркетингу. Пріоритетним критерієм ефективності соціально-політичного маркетингу є розвиток і самореалізація людини як мети розвитку суспільства.

Рис. 2.3 Інтегральний критерій соціальної ефективності реалізації соціально-політичного маркетингу