В державотворчому процесі

Таким чином, для підвищення ефективності використання соціально-політичного маркетингу в державотворчому процесі в Україні постає необхідність удосконалення діяльності основних суб’єктів соціально-політичного маркетингу на різних рівнях: законодавчому, ціннісному, праксеологічному та інтерактивному (рівень ефективної взаємодії).

Особливого значення набуває напрям розвитку громадянського суспільства через створення та вдосконалення нормативно-правової й законодавчої бази стосовно діяльності громадських організацій та об’єднань і запровадження системи громадянської освіти для молоді з метою формування громадянських компетенцій. Саме громадські об’єднання та організації можуть виступати впливовим чинником формування моделі соціальної політики.

Головними принципами у взаємодії між людиною й державою у сфері соціальної політики можна назвати законність, політичний плюралізм, соціальну справедливість, демократизм, гуманізм. Гуманістичний підхід у трактуванні змісту соціальної політики набуває особливої ваги, оскільки реалізація відповідних заходів на практиці вимагає формування установок та цінностей індивіда як компетентного, активного, свідомого учасника політичного процесу. Взаємозв’язок розвитку громадянського суспільства та особистості, як зауважує Ю.Корнілов, є необхідною передумовою та підґрунтям демократичних реконструкцій в усіх сферах суспільного життя [118]. Тобто необхідною є взаємодія громадянського суспільства, людини і держави як суб’єктів соціальної політики задля створення й забезпечення необхідних умов та гарантій розвитку всіх соціальних суб’єктів. Насамперед це стосується людини − головного соціального суб’єкта як громадянського суспільства, так і соціальної правової держави.

Висновки

Комплексний і структурний аналіз суб’єкт-об’єктної системи соціально-політичного маркетингу довів, що в умовах глобалізації й трансформації сутнісних принципів сучасних соціальних держав він виступає ефективним механізмом модернізації соціально-політичної сфери суспільства, заснованого на знаннях. Соціально-політичний маркетинг може бути реалізований на рівні конкретних політичних заходів, на рівні державотворчого процесу, впровадження ефективної моделі соціальної політики й на рівні розвитку соціальної держави в умовах становлення глобальної інформаційної цивілізації.

Соціально-політичний маркетинг у контексті модернізації перехідного суспільства та розбудови соціальної держави є суспільним видом діяльності, пов'язаним із процесами реалізації державної економічної й соціальної політики, спрямованих на задоволення потреб різноманітних соціальних груп та суб'єктів виробництва і споживання. З одного боку, розвиток глобальних ринкових відносин вимагає застосування прийнятих в усьому світі маркетингових методів управління розвитком країни. З іншого — інтереси суспільства, їх збалансованість і ступінь задоволення багато в чому визначаються діяльністю її соціально-політичних інститутів та органів управління, особливо в контексті формування рис соціальності держави, що визначає соціально-політичний маркетинг як технологію управління суспільними процесами, філософсько-методологічною основою котрої виступає принцип соціальної справедливості, пов’язаний із розподілом та перерозподілом благ, регулюванням ринково-господарських стосунків, забезпеченням основних політичних, економічних та соціальних прав і свобод, соціальним захистом населення, який передбачає застосування технології соціально-політичного маркетингу.

Розбудова соціальної держави в Україні в умовах глобалізації пов’язується з використанням концепції соціально-політичного маркетингу, що вимагає конкретних етапів застосування маркетингового підходу в управлінні соціально-політичними процесами: створення системи науково-дослідних центрів для проведення маркетингових досліджень соціально-політичного розвитку України; розробка концепції розвитку української соціальної держави з урахуванням національних інтересів та викликів глобальної соціально-економічної системи; запровадження маркетингових технологій у просуванні конкретних ідей розвитку в різних сферах соціальної політики й державного управління.

Основними суб’єктами соціально-політичного маркетингу є політичні партії та рухи, інституції громадянського суспільства й фінансово-промислове лобі, яке впливає на прийняття політичних рішень та ініціатив, а взаємодія цих секторів суспільства створює умови для розробки і впровадження на законодавчому рівні й на рівні органів державного управління конкретної моделі соціальної політики, спрямованість якої визначає стратегію реалізації соціально-політичного маркетингу. Процес його організації складається з етапів науково-дослідної, теоретико-методологічної, організаційно-управлінської й практичної діяльності суб’єктів соціально-політичного маркетингу.

Застосовані методи компаративістського і структурно-функціонального аналізу соціальної політики і реалізації соціально-політичного маркетингу в різних моделях соціальних держав (на основі класифікації моделі соціальної політики – ліберальної, корпоративістської і соціал-демократичної) дали можливість говорити про значний вплив глобалізаційних процесів на функціонування традиційних форм соціально-політичного сектора сучасних суспільств. Це позначається на функціонуванні сучасних соціальних держав, які змінюють пріоритети в соціальній політиці: значне посилення лібералізації соціального забезпечення у традиційних англосаксонських державах добробуту (неолібералізм як соціоекономічна основа); збільшення приватного сектора в соціальній сфері (соціальне забезпечення, освіта охорона здоров’я тощо) у державах з корпоративістською та соціал-демократичною моделлю соціальної політики; посилення впливу некомерційного і громадського сектора в наданні соціальних послуг; перехід від універсалізму в соціальному забезпеченні до системи адресної соціальної допомоги. Цьому сприяє перегляд і посилення впливу, з одного боку, ліберально-демократичних і неоконсервативних ідеологій та неоліберальної економічної системи, а з іншого — постмодерністських політико-ідеологічних орієнтацій у глобальному середовищі. Усе це визначає ідеологічне підґрунтя і напрями реалізації соціально-політичного маркетингу.

Проведений аналіз ідеологічних характеристик партій дав підстави оцінити тип партійної системи в Україні як систему поміркованого плюралізму, в якій переважають політичні партії слабкої ідеологічної артикуляції, однак присутніми є політичні партії сильної артикуляції й значною є ідеологічна дистанція між крайніми екстремумами політичного спектра. Більшість політичних партій позиціонуються як прагматичні, зорієнтовані на розв’язання конкретних суспільних проблем. Серед українських політичних інституцій як суб’єктів соціально-політичного маркетингу переважають ліберально-демократичні та соціал-демократичні ціннісні політико-ідеологічні орієнтації, досить стійкими залишаються ідеологічні імперативи комуністичної й соціалістичної спрямованості, причому переважають погляди на формування моделі соціальної політики соціал-демократичного та корпоративістського типу. Проте немає має певної визначеності й консолідації серед суб’єктів соціально-політичного маркетингу щодо впровадження конкретної моделі соціальної політики, не зважаючи на виклики глобалізаційних процесів.

Основними чинниками оптимізації, раціоналізації й підвищення ефективності державного управлінського впливу в соціальній сфері завдяки запровадженню соціально-політичного маркетингу як технології оптимізації взаємодій у полі відносин «влада-народ» є такі: ефективний інформаційно-комунікаційний менеджмент (систематичне інформування про зміни в соціальній політиці держави, створення позитивного іміджу органів державного управління соціальної сфери, розвиток державних служб, які працюють з населенням); ефективна й налагоджена взаємодія органів державного управління, бізнес-структур та місцевої громади і громадських організацій у розробці та впровадженні конкретної моделі соціальної політики і практичної реалізації концепції соціально-політичного маркетингу; систематична дослідницька діяльність з сегментування соціального простору й формування специфічних диференційованих та концентрованих форм маркетингової взаємодії; розробка соціальних моделей реалізації державних програм у межах окремих територій на основі принципів соціального партнерства.

Загальна модель функціонування соціально-політичного маркетингу в Україні в умовах глобалізації побудована з урахуванням специфіки перехідного періоду українського суспільства. Так, суб’єкти соціально-політичного маркетингу впливають на прийняття рішень як на законодавчому, так і на виконавчому рівні, де визначальними силами впливу виступають політичні суб’єкти (партії, депутатські фракції, коаліції, опозиція, профспілкові організації), громадські інституції (суспільно-добровільні об’єднання громадян, громадські організації тощо), а також фінансово-промислові групи, котрі лобіюють власні інтереси через певні політичні сили або владу. Сучасні глобалізаційні тенденції посилюють вплив на формування соціальної політики в Україні наднаціональних політичних (Європейський союз, СНД тощо) та економічних структур (Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Світова організація торгівлі, транснаціональні корпорації і фінансові групи), що в системі взаємодії з національними суб’єктами й державною владою впливають на запровадження моделі соціальної політики, наближеної до ліберального типу. Для досягнення більшої прозорості діяльності й соціальної відповідальності цих суб’єктів соціально-політичного маркетингу необхідно створювати умови для розвитку громадянського суспільства в країні, а також для ефективного функціонування соціальної інфраструктури інститутів громадянського суспільства. Важливою умовою може стати вдосконалення законодавчої бази для продуктивної діяльності інститутів громадянського суспільства, котрі б представляли та обстоювали інтереси соціальних груп.

До напрямків підвищення ефективності використання соціально-політичного маркетингу в державотворчому процесі належать такі: 1) визнання принципів демократичного консенсусу самоорганізації діяльності політичних партій як суб'єктів соціальної політики; утвердження в роботі механізму зворотного зв'язку, функціонування якого є найважливішою умовою ефективного процесу виявлення особливостей соціального розвитку суспільства; інституції громадянського суспільства; 2) створення та вдосконалення нормативно-правової й законодавчої бази щодо діяльності громадських організацій та об’єднань; 3) запровадження системи громадянської освіти для молоді з метою формування громадянських компетенцій; 4) залучення незалежних експертів до розробки моделі соціальної політики й стратегії соціально-політичного маркетингу; 5) контроль за реалізацією пріоритетних напрямів соціальної політики; бізнес-структури; 6) упровадження й реалізація принципу соціальної відповідальності бізнесу; 7) розробка механізмів зменшення злиття великих національних фінансово-промислових груп з владними структурами; впровадження демократичних принципів лобіювання інтересів великого капіталу в органах законодавчої влади; 8) надання бізнесовим структурам організаційно-методичної допомоги у плануванні й реалізації конкретних соціальних проектів та програм, реалізації корпоративних систем соціальної відповідальності.

Окреслені напрямки визначаються через оптимізацію взаємодії суб’єктів соціально-політичного маркетингу — політичних партій та об’єднань. Це сприятиме підвищенню ефективності діяльності органів державного управління й законодавчої влади, що передбачає такі наслідки: формування моделі соціальної політики на законодавчому рівні; систематична дослідницька діяльність з сегментування соціального простору й формування специфічних диференційованих і концентрованих форм маркетингової взаємодії; мобілізація інтелектуальних можливостей фахівців регіональних структур органів державного управління, професіоналів та представників зацікавленої громадськості у формуванні й реалізації дослідницьких програм; розробка соціальних моделей реалізації державних програм у межах окремих територій на основі принципів соціального партнерства.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що здійснено ґрунтовне теоретичне та емпіричне дослідження соціально-політичного маркетингу як технології розробки та впровадження ефективної моделі соціальної політики набуває ваги й актуальності в умовах глобалізаційних процесів у світовому масштабі та лібералізації соціально-економічної сфери суспільства, поглиблюючи міждисциплінарні знання в галузі політології, маркетингу, менеджменту і глобалістики.

Ця новизна конкретизується такими положеннями:

- обґрунтовано концепцію соціально-політичного маркетингу як технології для просування пріоритетної та ефективної моделі соціально-політичного й соціально-економічного розвитку держави;

- доведено, що стратегію соціально-політичного маркетингу визначає спрямованість (модель) соціальної політики держави, котра виступає як полісуб’єктний суспільний феномен. Її суб’єктами можуть виступати державні установи, органи місцевого самоврядування, політичні партії та рухи, недержавні об’єднання, комерційні структури та бізнес, профспілки, громадяни;

- визначено концептуальні основи суб’єкт-об’єктної системи соціально-політичного маркетингу, де в суб’єктами можна визнати державні, недержавні та бізнесові інститути. Це не звужує соціально-політичний маркетинг тільки до діяльності політичних сил, партій, об’єднань, а, навпаки, дозволяє розглядати соціально-політичний маркетинг на макрорівні як технологію розвитку соціальної держави через участь трьох основних секторів суспільства – держави, ринку і громадянського суспільства;

- обґрунтовано систему критеріїв соціальної ефективності реалізації концепції соціально-політичного маркетингу, які засновані на впровадженні принципів соціальної справедливості, стабільності й відповідальності;

- подальшого обґрунтування набула ідея посилення ролі інститутів громадянського суспільства у формуванні соціально-політичної й соціально-економічної стратегії розвитку української держави, а отже, потужним ресурсом у реалізації соціально-політичного маркетингу може виступити розвиток громадянського суспільства через посилення його впливу на соціальні процеси (створення нормативно-законодавчих умов, формування цінностей свободи та соціальної відповідальності, прагнення до самореалізації й відчуття соціальної справедливості);

- систематизовано основні механізми реалізації концепції соціально-політичного маркетингу: фундаментальні науково-дослідні заходи (дослідження громадської думки, розробка теоретико-методологічної моделі соціальної політики тощо); інформаційно-маркетингова стратегія суб’єктів соціально-політичного маркетингу; розвиток громадянського суспільства через освіту й формування в масовій свідомості цінностей відповідальності за саморозвиток і самореалізацію особистості;

- розроблено загальну модель функціонування соціально-політичного маркетингу в Україні в умовах глобалізації. Його суб’єктами є як держава, національні політичні інституції, бізнес-структури і громадянське суспільство, так і наднаціональні політичні та економічні інститути, організації, бізнес-структури;

- запропоновано напрямки підвищення ефективності використання соціально-політичного маркетингу в державотворчому процесі через удосконалення діяльності основних суб’єктів соціально-політичного маркетингу на різних рівнях: законодавчому, ціннісному, праксеологічному та інтерактивному (рівень ефективної взаємодії).

Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні концепції соціально-політичного маркетингу як технології управління соціальними процесами й у наданні характеристики суб’єкт-об’єктної системи соціально-політичного маркетингу; обґрунтовано тезу про вплив глобалізації на розвиток сучасних соціальних держав у напрямку неоліберальної доктрини і превалювання економістських тенденцій у соціальній політиці та соціальному забезпеченні, що сприяє пошуку новітніх технологій прийняття управлінських рішень, зокрема використання механізмів соціально-політичного маркетингу.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його висновки мають цінність для подальшого дослідження механізмів реалізації концепції соціально-політичного маркетингу в розбудові соціальної держави та розробці ефективної моделі державної соціальної політики. Результати можуть бути застосовані в реформуванні й модернізації системи управління соціально-політичними процесами в українському суспільстві засобами політології, соціології, теорії управління, політичного маркетингу і менеджменту. Вони можуть бути використані на різних рівнях державної служби, у законодавстві, економіці, правознавстві, соціології, політології, а також у соціально-політичного маркетингу (політичними партіями та об’єднаннями, інституціями громадянського суспільства, представниками бізнес-структур). Результати дослідження можуть слугувати ідеологічними й методологічними імперативами у висвітленні сучасних проблем реформування соціальної сфери, напрямків національної соціальної політики. Їх можна застосовувати під час розробки правової, законодавчої й соціально-економічної бази реформування та модернізації соціально-політичної сфери українського суспільства, а також для визначення пріоритетних напрямків державної соціальної політики в умовах становлення соціальної держави в Україні та впливу глобалізаційних процесів.

Таким чином, соціально-політичний маркетинг як технологія управління соціальними процесами набуває актуальності для українського суспільства й передбачає розробку та впровадження ефективної моделі соціальної політики в сучасних умовах глобалізованого світу.