4. Задоволеність діяльністю соціальних організацій та інститутів.

Цей параметр пов'язаний із виявленням рівня довіри населення до різних соціальних інститутів та організацій. У ролі таких соціальних інститутів було виділено: некомерційні організації (релігійні, громадські), фінансово-промислові утворення, різні гілки влади різних рівнів (законодавча, виконавча, судова), засоби масової інформації, політичні партії та рухи. На сземі 3.16 наведено оцінку довіри в цілому по вибірці (позитивна оцінка – повністю довіряють і скоріше довіряють; негативна оцінка – повністю не довіряють, скоріш не довіряють; нейтральна оцінка – важко відповісти).

Рис. 3.16 Оцінка довіри до соціальних організацій та інститутів

(У цілому за вибіркою)

Як видно з діаграми, переважають негативні оцінки довіри майже до всіх соціальних інститутів (тільки довіра до церкви досить висока). Але слід зауважити, що значно нижчий рейтинг довіри мають владні інститути, причому найбільше — судова гілка влади та уряд України. Дещо оптимістично виглядає рейтинг міської влади. Найвищий ступінь недовіри, за оцінкою респондентів, мають політичні партії як суб’єкти соціально-політичного маркетингу.

Рис. 3.17 Оцінка довіри до соціальних організацій та інститутів залежно від вікових груп

Отже, політичні партії не мають широкої підтримки, і це ускладнює процеси прийняття рішень щодо впровадження певної моделі соціальної політики (особливо неоліберального напряму). Але слід відзначити важливість для аналізу сприйняття соціально-політичних процесів в українському суспільстві саме нейтральну позицію невизначеності респондентів, група яких складає потенційних прихильників. Серед виділених соціальних інститутів найбільшої уваги заслуговує (незважаючи на дещо негативну оцінку) рейтинг невизначеної позиції опитаних щодо громадських організацій та об’єднань (40% усіх опитаних не визначилися з власною позицією), а отже, саме громадські організації як одні з суб’єктів соціально-політичного маркетингу можуть виступати стратегічним ресурсом упровадження соціально-політичних перетворень в українському суспільстві.

Цікавим для аналізу є порівняння за ступенем довіри (позитивна оцінка) серед різних вікових груп (див. рис. 3.17). Як бачимо, найнижчий показник довіри спостерігається серед молоді і людей від 30 до 39 років. До політичних партій більш позитивне ставлення літніх людей: це можна пояснити прихильністю згаданої вікової групи до соціалістичних (комуністичних) ціннісних політико-ідеологічних орієнтацій, що їх представляють ліві українські релевантні партії. Серед молоді виявилася більшість тих, хто має позитивне ставлення до фінансово-промислових установ (банки, корпорації, промислові групи). Це свідчить про вплив ліберальних, орієнтованих на ринкову економіку цінностей. Зазначимо, що саме молодь надає високу оцінку довіри до громадських організацій, що теж вказує на наявність і значимість ліберальних цінностей (розвинене громадянське суспільство як одна з головних суспільних цінностей сучасних західних демократій і держав добробуту). До виконавчої влади різних рівнів більш позитивно ставляться люди віком від 50 років (особливо це спостерігається в рейтингу обласної й міської влади).

Рис. 3.18 Проблемні сфери української держави