1. Вступ

В останні роки службова кінологія активно розвивається і всього в данних силових структурах України утримується більше десяти тисяч собак службових та мисливських порід. Собак спеціальних порід залучають до охорони державного кордону, несення патрульно-постової служби, рятувальних та оперативно-розшукових робіт. Численність службових собак з року в рік збільшується, як наслідок, набуває актуальності проблема розповсюдження гельмінтозів серед них. Практично немає жодної тварини, яка була б вільною від тієї чи іншої інвазії. Цьому сприяють збільшення популяції безпритульних тварин та їх інтенсивна міграція з інших регіонів.

Доречно зазначити, що проблема гельмінтозної інвазії не є специфічною для певного виду тварин, а враховуючи тісний взаємозв’язок усіх живих організмів у природі та механізм циркуляції й поширення гельмінтів, вона може набувати соціального характеру. Зокрема, з 82 видів гельмінтів, що паразитують у собак та зареєстровані на території країн СНД, 32 види здатні паразитувати у людському організмі, а 26 – в організмі сільськогосподарських тварин. Тому гельмінтози цього виду тварин викликають особливу зацікавленість не лише спеціалістів ветеринарної медицини, а значною мірой медичних працівників, як джерело зооантропонозів.

Гельмінти викликають в організмі хазяїна функціональні зміни в органах, в яких вони локалізуються, загальні розлади обмінних процесів і нейрогуморальної регуляції. Продукти обміну гельмінтів спричиняють розвиток алергічних реакцій. До того ж паразити на різних стадіях життєвого циклу призводять до числених механічних пошкоджень цілісності тканин і органів хазяїна, що відчиняє «ворота» для умовно патогенних мікроорганізмів та подальшого розвитку інфекційних хвороб. До того ж, враховуючи, що більшість гельмінтозів у собак перебігає хронічно, а деякі – безсимптомно, є потреба своєчасного проведення діагностичних досліджень, лікувальних та профілактичних заходів.

Успіх боротьби з гельмінтозами дрібних домашніх тварин багато в чому залежить від наукового обгрунтування комплексу заходів, які можуть бути здійснені тільки на основі детального вивчення і врахування всіх аспектів взаємовідносин в системі «паразит-хозяїн». Разом з тим у відносинах «гельмінт-собака» на життєдіяльність паразитів суттєво впливає ряд факторів: пора року, вік, порода, фізіологічні особливості інвазованої тварини, стан її імунної системи тощо.

Основним методом боротьби з гельмінтозами тварин є фармакотерапія антигельмінтними препаратами. Проте, більшість з них в терапевтичних дозах є імуносупрессорами. Гельмінти, в свою чергу, також зумовлюють стан супресії організму. Тому проблема визначення ефективності використання антгельмінтиків, оптимізації їх доз та застосування імуномодуляторів для посилення імуногенезу у дегельмінтизованих тварин залишається актуальною. А розробка комплексних заходів боротьби з гельмінтозами є важливим завданням, розв’язання якого обумовить ефективність терапії інвазованих тварин.

Мета та завдання дослідження. Метою досліджень було: вивчення закономірностей поширення основних гельмінтозів собак в умовах КЦ ГУ МВС України в Донецькій області; експериментальне обґрунтування вибору протигельмінтозних препаратів в комбінації із імуностимулятором та розробка комплексних лікувально-профілактичних заходів боротьби з основними гельмінтозами службових собак.

Для досягнення меті перед намі булі поставлені наступні задачі:

• провести моніторингові дослідження для з’ясування поширення кишкових гельмінтозів службових собак в умовах КЦ ГУ МВС України в Донецькій області;

• вивчити особливості прояву найбільш поширених гельмінтозів службових собак;

• провести порівняльну оцінку ефективності сучасних антгельмінтних препаратів широкого спектру дії - альбендазолу та прателу - на кишкові гельмінтози собак;

• провести вивчення ефективності імуномодулятору Катозал в комплексних схемах дегельмінтизації тварин;

• розробити пропозиції виробництву оптимальних схем комплексного застосування антигельмінтних препаратів та імуномодуляторів для лікування гельмінтозів собак в умовах Кінологічного Центру з урахуванням результатів власних досліджень та даних літератури.