3. Структура етичних кодексів

         Етичний кодекс включає принципи, цінності, моральні стандарти і правила поведінки, які служать керівництвом до прийняття рішень, веденню переговорів і інших форм діяльності, заснованих на повазі прав всіх учасників. Він містить уявлення про місію компанії, її основні засади (кредо), а також може містити розгорнутий виклад і розбір типових ситуацій.

         Як правило, корпоративний етичний кодекс складається з двох основних частин:

1.       коротка ідеологічна частина, що включає в себе місію і кредо компанії. Місія організації – формулювання основної мети компанії: чого вона хоче досягти в самому широкому сенсі. Компанія, як правило, починає свою діяльність з визначення чіткої місії. У формулюванні місії на першому місці мають стояти інтереси, очікування і цінності споживачів, причому не тільки в даний час, але і в перспективі. Кредо –  або декларативний варіант етичного кодексу або його ідеологічна частина, в якій відсутній докладна регламентація поведінки співробітників. Кредо декларує базові цінності компанії. Наприклад, кредо компанії Johnson & Johnson включає чотири розгорнутих цінності: відповідальність перед покупцями, службовцями, громадськістю та акціонерами. Без кредо немає справжнього кодексу. Кредо – дух корпорації, який цілком зримо і вагомо втілюється в нормах і правилах корпоративної етики, професійного покликання і відповідальності, в правилах «чесної гри» тощо;

2.       розгорнута нормативна частина, яка описує конкретні, загальні для всіх співробітників норми поведінки, зобов'язання компанії перед працівниками, соціальну та дисциплінарну відповідальність, особливості поводження з внутрішньокорпоративної інформацією. Тут же регламентується поведінка співробітників в окремих ситуаціях, наприклад при спілкуванні з клієнтами, партнерами, а також наводяться стандарти техніки безпеки, екології та багато іншого.

 

4. Розгорнутий варіант етичного кодексу

         З 80-х рр. XX ст. поширення отримав також розгорнутий варіант кодексу з докладною регламентацією поведінки співробітників (Procter & Gamble, Coca-Cola, Oracle, British Petroleum та ін.). У розгорнутому кодексі фіксується конкретна регламентація поведінки співробітників в окремих областях: політика по відношенню до замовників, до споживачів, державі, недопущення конфлікту інтересів, правила безпеки праці. Наприклад, «Кодекс ділової поведінки Coca-Cola» – це докладний документ, який не тільки знайомить працівника з цінностями та принципами компанії, але також пояснює їх на прикладах, розгляді типових ситуацій, які можуть виникнути і які можуть неоднозначно трактуватися співробітниками. Наприклад, у розділі «Використання робочого часу, устаткування та активів Компанії» наводяться такі ситуації: «співробітник використовував робочий час і робочий комп'ютер, щоб скласти і надрукувати запрошення на весілля. Дії співробітника можна оцінити як не відповідають кодексу компанії, так як він неналежним чином використовував активи компанії»; або: «менеджер регулярно просив свого секретаря виконувати особисті доручення (забрати речі з хімчистки або купити подарунки друзям менеджера). Дії даного менеджера є прямим порушенням кодексу, так як він неналежним чином використовував належить компанії робочий час секретаря».

         Сьогодні в деяких західних корпораціях кодекс приймає форму так званої настільної книги співробітника, в якій зібрані всі правила, політика компанії. Найчастіше ця книга починається з формулювання місії та філософії компанії, тобто обгрунтування основних цілей її існування. Потім в настільну книгу збирається вся основна інформація, яка повинна допомогти співробітникові зорієнтуватися в діяльності компанії. Вказуються, наприклад, основні телефони і контактні особи, з ким можна обговорювати питання заробітної плати, навчання, розвитку, компенсацій, поговорити про оформлення документів. Більш того, в цій книзі прописуються компенсації і пільги за різними позиціями, надаються різні форми і зразки заяв – про прийом на роботу, на відпустку, трудовий контракт тощо. Найчастіше в цій же книзі прописується вся історія розвитку компанії. По суті кодес стає настільною книгою співробітника – путівником по компанії, що відображає її корпоративну культуру, і чим більше компанія, тим більш ефективно і логічно користуватися таким інструментом.

         Настільна книга співробітника може існувати в компаніях в різному вигляді, в друкарському варіанті або електронному, у деяких компаніях настільна книга ведеться на корпоративному сайті компанії. У корпораціях, де до створення корпоративної культури підходять усвідомлено, враховують специфіку діяльності компанії, її історію, такий інструмент, як корпоративний етичний кодекс, працює.

         Але кодекс може бути і формальним. Сьогодні стрімко поширюється набагато більш легкий підхід, коли компанія, створюючи кодекс, віддає данину моді. Кодекси пишуться або за шаблоном, або за замовленням консалтинговими фірмами, що не особливо вникали в особливості корпоративної культури даної організації. У результаті цей інструмент «корпоративної етики» не працює.