Комплаєнс-контроль

         У діяльності фінансових компаній все більшого значення набуває комплаенс-контроль (від англ. Сотрliапсе – згода, відповідність). Корпоративний етичний кодекс є головним документом, на який спирається комплаенс-контроль.

         Комплаєнс-контроль – новий напрямок професійної діяльності, завданням якого є перевірка дотримання правових і моральних норм, а також мінімізація репутаційних ризиків, що виникають у зв'язку з порушенням цих норм. Функція комплаєнс визначається як «незалежна функція, яка виявляє, оцінює, дає відповідні поради, відстежує і готує звіти щодо ризику комплаенс, що визначається як ризик юридичних або регулятивних санкцій, фінансових збитків, шкоди репутації, які можуть бути звернені на банк в результаті недотримання ним законодавства, регулювання, кодексу поведінки і стандартів доброї практики».

         Можуть бути розроблені додаткові регламентуючі документи, якщо кодекс не включає наступних положень: «Політика прийняття і дарування подарунків»; «Політика повідомлення про порушення»; «Політика про хабарництво та корупцію»; «Політика щодо протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом і фінансуванню тероризму»; «Політика про конфіденційність даних»; «Політика про конфлікт інтересів».

         Головне, щоб комплаенс-контроль цього підрозділу не підкорявся безпосередньо раді директорів. Він повинен бути незалежним.

         Отже, можна сказати, що етичний кодекс і підтримуючі його інструменти є опорою морально відповідальної організації.

 

Тема 6. Роль етики в підвищенні ефективності організації

1.     Організаційна культура як фактор підвищення ефективності.

2.     Етичні компоненти організаційної культури.

3.     Рівні організаційного порядку.

4.     Етичні аспекти діяльності менеджера.

5.     Зростаюча роль емоційного інтелекту в сучасному менеджменті.

 

 

1. Організаційна культура як фактор підвищення ефективності

         Головні завдання ділової етики пов'язані з розвитком цивілізованого бізнесу, підвищенням його ефективності. Первинним осередком суспільства є організація, саме вона справляє визначальний вплив на поведінку індивідів. Від рівня культури, прийнятих моральних стандартів, рівня організованості цього соціуму залежить порядок у суспільстві.

         Організація – складний організм. У ньому переплітаються і уживаються інтереси особистості і групи, сувора дисципліна і вільна творчість, нормативні вимоги і неформальні ініціативи. У кожної організації є свій вигляд, культура, традиції і репутація. Вони впевнено розвиваються, коли мають обгрунтовану стратегію і ефективно використовують ресурси. Вони перебудовуються, коли перестають відповідати обраним цілям. Вони гзникають, коли виявляються нездатними виконувати свої завдання. Організація – соціальний організм, який усвідомлено структурований і спрямований на досягнення мети. Дане визначення застосовне до всіх комерційним і некомерційним організаціям. Невеликих нетрадиційних і некомерційних організацій значно більше, ніж великих, всім відомих корпорацій. Однак ці маленькі фірми настільки ж важливі для суспільства, як і гіганти індустрії. Організація – це саморегулююча система на всіх етапах свого життєвого циклу. Кожна організація стоїть перед необхідністю формування власного вигляду – визначення своїх цілей і цінностей, стратегії якості виробленої продукції і послуг, цивілізованих правил поведінки і моральних принципів працівників, підтримки високої репутації в діловому світі. Все це, іменоване організаційною культурою, є завданням, без вирішення якої не можна домогтися ефективної роботи.

         Організаційна культура включає переконання людей, їх взаємини між собою і з зовнішнім середовищем. При сприятливому морально-психологічним кліматі співробітники вірять, що її керівники дійсно довіряють людям. Успіх організації криється у відносинах зі співробітниками. Відходять у минуле такі цінності, як жорстка дисципліна, послух, ієрархія, кар'єра, влада, централізація, результат за всяку ціну. На зміну їм приходять інші: самовизначення, участь, колектив, орієнтація на потреби клієнтів, розкриття особистості, творчість, децентралізація, компетентність.

         У культурі виражається ставлення організації до людини як особистості, до проблеми якості продукції, що випускається, до фінансів і виробничим обставинам, до відкритості та достовірності ділової інформації. Це відношення втілюється в комплексі правил, традицій, ритуалів і символів, які постійно доповнюються й удосконалюються. Культура організації сприяє формуванню репутації.

         Добре ім'я компанії має матеріальне вираження, визначаючи ступінь її надійності, якість випускається нею продукції, добропорядність, які, в свою чергу, створюють нормальну ринкову середу, сприяючи успішній роботі організації та підвищення її ефективності.

         Сьогодні все більше утверджується підхід, згідно з яким культура - це не те, що організація має, а те, чим вона є, тобто культура і є організація. Чим вище її рівень, тим більш узгодженою та ефективною є діяльність організації.

         Організаційна культура – це комплекс поділюваних усіма її членами поведінкових норм і цінностей, які складаються в організації в процесі її існування і передаються новим членам. Це також соціально-психологічний феномен, що забезпечує корпоративну ідентичність, цілеспрямованість, злагоджену роботу команди, який значно підвищує не тільки економічну ефективність діяльності, але і ступінь благополуччя і суб'єктивної задоволеності працівників.