2. Управлінські чесноти менеджера у сучасному підприємництві.

         За класичним розумінням людини вона має дві сили, які складають її «людський капітал»: розум і волю. Отож, гідне людини управління не виключає, з одного боку, раціональності співпрацівників, оскільки через це могла б втратитись їх творчість, а творчість є чимось споконвічно властивим для людини.

         Звісно, не достатньо мати лише кращу інформацію про цілі і завдання підприємництва. Філософська етика вчить, що одне тільки усвідомлення того, що є добро, не спонукає до дій. Добро потрібно також розглядати як мету, потрібно хотіти діяти добре. Таким чином, для керівного працівника це означає, з іншого боку, що він повинен переконати і зацікавити людину. Досвід показує, що для такої мотивації керуючому працівнику не достатньо лише займати високу посаду. Переконливим є лише такий керівник, чия «посадова влада» доповнюється його авторитетом бездоганної особистості, тому що авторитет діє знизу, позаяк він ґрунтується на довірі.

         По суті, керуючий працівник є затребуваним всією своєю особистістю. Як писав англійський  науковець Марк Сімонс: «Не економічна система потребує етики, а ті люди, які роблять економіку». Поставлено високу планку, але, безсумнівно, що це зобов’язує керівника. Тим не менш напрошується питання: Хто допоможе насправді зробити стрибок? Удосконалені техніки керування або скоріш духовна і життєва позиція? Здається, це вона вказує шлях. Проте одне є безсумнівним: «Ніхто не стрибає через планку без тренування».

Тренування для лідера: чесноти

         Знову і знову отримуємо однаковий досвід: професійну етику, котру трактують як нагально необхідну, не можна відділити від загальної етики особи. Навіть якщо під час виконання роботи або при керуванні справами або людьми висуваються наперед специфічні питання – у плані етики розмежування приватної та професійної сфери неможливе.

         Отож, коли у подальшому, навіть якщо лише у вигляді ключових слів, розрізняти чесноти, які характеризують зразкову особистість, та специфічні чесноти керування, то це відбувається лише з методологічних міркувань. Але що стосується чесноти, то спочатку потрібно покінчити з її невірним тлумаченням: Протягом довгого часу «чеснотливій людині» хибно приписували вчинки, що відірвані від життя. Можливо, що відповідальним за це є надто формалізоване вчення етики. Насправді ж, «чеснотою» є щось інше. За класичним визначенням вона є легкістю, яку набуто для добрих вчинків. Її можна порівняти з основним капіталом підприємства: він поступово накопичується від хорошої підприємницької діяльності, і коли він вже є, то він дійсно дає можливість успішно вести надалі справи. Отже, за цією аналогією можна стверджувати, що чеснота робить людину сильною. У методичному плані ми ставимо собі наступні два запитання:

1. Які якості має зразкова особистість?

         На це запитання можна відповісти дуже коротко: лідер має харизму. Це слово є поняттям з християнської теології, котре означає „(Божественний) дар” і було уведено Максом Вебером у соціологію стосовно лідера. Отож, лідером є така людина, яка має особливий дар. В американській літературі зустрічаємось з поняттям харизми, розкладеним на п’ять складових частин:

1.     Впевненість у собі: лідер вірить у себе. Він впевнений, що може досягати своєї мети.

2.     Власне призначення: лідер у своїй діяльності не дозволяє «опитуванням думки» чинити на нього тиск, а ворожим обставинам - паралізувати його діяльність. Він знає, чого він хоче і непохитно йде до своєї мети.

3.     Знання людей: лідер добре знає своїх співпрацівників. Він знає, що у них на серці і де їх межа. Він вміє відрізняти вимоги від завищених вимог.

4.     Дружні помисли: лідер поважає своїх співпрацівників, а вони – його. Це сприяє тому, що співпрацівники не рідко перевершують самих себе.

5.     Безконфліктність: лідер не опутаний власними психологічними проблемами. Він не виносить назовні ніякої внутрішньої боротьби і ніяких конфліктів, які паралізують його діяльність. Він є чистим з самим собою.