Суспільство як соціальна система та соціальна стратифікація
ЛЕКЦІЯ 10. Соціальні рухи та соціальні процеси
Поняття про соціальні рухи.
Стадії соціальних рухів
Класифікація суспільних рухів.
Соціальні процеси та їх ознаки.
Класифікація соціальних процесів
Мета: роз’яснити поняття соціальних рухів; охарактеризувати стадії соціальних рухів; подати класифікацію соціальних рухів; представити ознаки соціальних процесів та дати їм визначення; детермінувати соціальні процеси за різними ознаками.
1.
Джерелами соціальних змін є соціальні рухи, спричинені незадоволеністю людей життям, певними його аспектами.
Соціальні рухи – сукупність колективних дій великої кількості людей, спрямовані а підтримку певних соціальних процесів і змін або на протидію їм.
Соціальні рухи спричиняються:
активізація структурних змін у суспільстві;
соціальна дезорганізація;
культурні течії.
Учасниками соціальних рухів є індивіди, які об’єдналися для досягення цілей.
Чинниками, які спонукали індивіда до участі у соціальних рухах є:
соціальна ізоляція;
мобільність;
маргінальність;
втрата сімейних зв’язків;
зміна соціального статусу;
особиста невлаштованість.
Соціальні рухи не мають своєї організації, офіційного членства з фіксованими правилами і нормами поведінки, закріпленими статусними ролями. Якщо соціальний рух досягає певної формальної впорядкованості, дотриманні встановлених норм і правил поведінки, він перетворюється на організацію.
2.
У своєму розвитку соціальні рухи долають чітко виділені стадії:
1. Стадія виникнення (стурбованості). Домінують соціальна невдоволеність певними аспектами життя, почуття соціальної несправедливості, невпевненості. Криза традиційної ідеології, відчуття страху, нестабільності свого становища, невпевненості в ефективності нововведень формують у людей соціальну стурбованість.
2. Стадія об’єднання (збудження). Люди групуються для обговорення конкретних соціальних проблем. З’являються агітатори, висуваються лідери. Рух може формувати союзи з іншими близькими рухами та організаціями, популяризувати ідеї. Ця стаді має, як правило, незначний проміжок часу, завершуючись або переходом у фазу формалізації, або втратою у людей будь-якої зацікавленості до руху.
3. Стадія формалізації і бюрократизації. Цієї фази досягають не всі рухи. Формалізація та бюрократизація підвищують ефективність діяльності руху. Ідеологія руху стає визначеною і зрозумілою. Формалізація перетворює маси на дисциплінованих учасників руху. На цій стадії формуються традиції, символіка. кодекси.
4. Стадія розпаду і зникнення соціальних рухів. Під впливом внутрішніх і зовнішніх причин, після досягнення своїх завдань або зникнення причин, що зумовили появу руху, він розпадається або ж перетворюється на соціальний інститут чи організацію. Іноді рух розпадається на автономні, часто конфліктуючі між собою утворення.
3.
Оскільки соціальні групи є динамічними, їх непросто класифікувати.
Класифікація суспільних рухів
Експресивні рухи. Виникають внаслідок перебування людей в обмеженій соціальний системі. Реальна дійсність для учасника руху не є привабливою. У наш час ці рухи виявляються в молодіжному середовищі (хіпі, рокери, байкери), коли їх учасники прагнуть створити свою субкультуру, відділившись від офіційного суспільства.
Утопічні рухи. Вони виникають з метою побудувати досконале людське суспільство. Їх учасники не прагнуть особистого щастя і матеріального благополуччя. Ідеологія утопічних рухів ґрунтується на концепції доброї, альтруїстичної людини.
Реформаторські рухи. Породжуються вони через намагання змінити суспільство або його окремі структури. Реформатори можуть зустрітися з опором владних структур. Тому активний реформаторський рух можливий тільки у демократичному суспільстві.
Революційні рухи. Розвиваються в атмосфері загального соціального невдоволення, прагнуть зруйнувати існуючу соціальні систему і встановити новий соціальний порядок.
Іноді важко класифікувати соціальний рух як реформаторський чи революційний, оскільки в обох можуть брати участь як реформатори, так і революціонери.
Рухи опору. Вони акумулюють зусилля певних груп людей на блокування можливих або викорінення уже здійснених змін. Супроводжують революційні та реформаторські рухи.
Отже, соціальні рухи спрямовані на стимулювання, розвиток соціальних процесів, або на їх стримування.
4.
Соціальний процес – послідовна зміна станів у соціальних системах і підсистемах, соціальних інститутах та організаціях, соціальні зміни в динаміці.
Соціальний процес є сукупністю односпрямованих соціальних дій, які можна виокремити з сукупності інших. Реалізується він як взаємодія людей або явищ, що відбуваються в організації. Здійснюється він під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, має стійкий порядок взаємодії своїх компонентів, тривалий у часі й спрямований до певного стану об’єкта.
Найважливішими ознаками соціальних процесів є:
їх загальність;
зв’язок із суб’єктом, який здійснює процес.
Загальність: ніщо не може здійснюватися у суспільстві поза соціальним процесом.
Зв’язок із суб’єктом, який здійснює процес: усі перетворення в суспільстві, в його елементах, зміни особистості є причиною і наслідком соціальних процесів як історичної практики людей.
5.
Аналіз соціальних процесів тісно пов’язаний з проблемою їх класифікації. Основними критеріями є їх прямі властивості - форми розвитку. Вони поділяються на:
спрямовані процеси: мають певну мету або тенденцію у своєму розвитку, наприклад, процес створення єдиного європейського освітнього і наукового простору (Болонський процес);
неспрямовані процеси: випадкові, хаотичні, непередбачувані – дії збудженого натовпу, емоційні сімейні конфлікти;
зворотні процеси: призводять до змін у системі, але потім відбувається повернення до попереднього її стану – гіперінфляція;
незворотні процеси: характеризуються незворотністю дій – старіння людини;
висхідні процеси: передбачають розвиток системи – прогрес суспільства;
низхідні процеси: характеризуються негативними, регресивними змінами в системі;
циклічні процеси: періодичні повторення основного змісту певних фаз розвитку системи – процес економічного піднесення в країні змінюється спадом, потім настає чергове оздоровлення економіки.
Найбільш поширеними формами соціальних процесів є:
Пристосування – прийняття індивідом чи групою культурних норм, цінностей та еталонів нового середовища, якщо норми й цінності, засвоєні у попередньому середовищі, не задовольняють потреби, не створюють прийнятної поведінки.
Співробітництво – соціальний процес, який полягає в узгодженні індивідів, груп для досягнення загальної мети незалежно від її характеру.
Суперництво – соціальний процес, що полягає у зіткненні протилежних інтересів індивідів, груп або прагнення до задоволення однакових інтересів за допомогою засобів, якими інші групи чи індивіди хочуть реалізувати власні інтереси.
Конфлікт – соціальний процес, у якому індивід чи група прагнуть досягнення власних цілей (задоволення потреб, реалізації інтересів ) шляхом усунення, знищення чи підпорядкування собі іншого індивіда або групи з близькими чи ідентичними цілями.