Суспільство як соціальна система та соціальна стратифікація
ЛЕКЦІЯ 12. Особистість у системі соціальних зв’язків
Поняття про особистість.
Характерні риси особистості.
Соціалізація особистості.
Соціальний статус і соціальна роль особистості
Мета: подати пояснення особистості як продукту соціальної системи; представити та описати характерні риси особистості; означити явище соціалізації особистості; дати роз’яснення поняттям соціального статусу і соціальної ролі особистості;
1.
Людина є базовим елементом соціальних систем і суспільства, головною ланкою соціального устрою. Відчуваючи на собі вплив існуючих соціальних структур і взаємозв’язків, людина одночасно є осередком змін у них.
Соціологія розглядає особистість як суб’єкт соціальної взаємодії, аналізує її суто соціальні характеристики .
Особистість - усталений комплекс якостей людини, набутих під впливом відповідної культури суспільства, конкретних соціальних груп і спільнот, до яких вона належить і до життєдіяльності яких залучена.
З ХХ ст. людину почали розглядати як складну сукупність природного і культурного: її діяльність підпорядкована напівсвідомим соціально-ціннісним координатам, які і обумовлюють її реакції у повсякденному житті.
2.
Характерними рисами особистості є самосвідомість, ціннісні орієнтири, соціальні відносини, автономність, потреби. інтереси, мотиви. Спонукальним чинником особистості є потреби.
Потреби - внутрішні стимули активності особистості, які забезпечують її самозбереження.
Потреби відображають об’єктивні залежність людини від зовнішнього світу, соціального середовища. Американський психолог Абрахам Маслоу виокремив базові (постійні) і похідні (змінювані) потреби; базові потреби від розмістив ієрархічно:
Фізіологічні - продовження роду, потреби у їжі, одязі, диханні, гігієні і т.д.;
Екзистенційні - безпека існування, впевненість у майбутньому, стабільності;
Соціальні - спілкування, належність до соціальної групи, увага до себе;
Престижні - повага інших, оцінка особистісних якостей, статус у суспільстві;
Духовні - самовираження через творчість.
Узгодження соціальної поведінки особистості із соціальними нормами груп, спільнот, суспільства відбувається завдяки цінностям.
Цінність - суспільне ставлення особистості, яке переносить її потреби та інтереси на матеріальні та духовні явища, надає їм визначальних соціальних ознак.
Індивід оцінює явища крізь призму існуючих у суспільстві ціннісних критерії, уявлень про справедливе, прекрасне, корисне.
Сукупність індивідуальних і загальних, особистих, групових цінностей формує систему ціннісних орієнтацій особистості, якими вона керується у житті.
Ціннісні орієнтації особистості - соціальні цінності, які спрямовують діяльність і соціальну поведінку особистості.
Ціннісні орієнтири діють як певні соціальні настанови, які відображають її можливості діяти відповідно до об’єкта дії.
Мотиви - усвідомлена потреба особистості, як суб’єкта діяльності, у досягненні певних цілей.
Серед мотивів виокремлюють матеріальні, духовні, економічні, соціальні, ідеологічні, релігійні та інш.
3.
У своєму повсякденному житті особистість набуває актуальних соціальних характеристик, що допомагає їй інтегруватися в широкі соціальні спільноти. Соціологія називає цей процес соціалізацією.
Соціалізація - процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних нормі цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.
Соціалізація є складним і не односпрямованим процесом. З одного боку на людину впливають агенти соціалізації - сім’я, сусіди, вчителі, колеги, преса, соціальні інститути; з іншого боку - людина вільна у виборі засобів впливу. Соціалізація здійснюється протягом усього життя.
У поясненні механізмів соціалізації цікаву концепцію запропонував З. Фрейд, виокремивши такі з них:
імітація - свідомі спроби копіювати і наслідувати поведінку інших;
ідентифікація - засвоєння поведінки батьків, соціальних цінностей і норм як власних;
почуття сорому і провини - негативні механізми соціалізації, що забороняють і придушують деякі моделі поведінки.
Загалом соціалізація особистості є формою привласнення нею актуальних в усіх сферах суспільного життя суспільних відносин. Індивід соціалізується, включаючись у різноманітні форми соціальної діяльності, засвоюючи характерні для них соціальні ролі. Тому соціалізація особистості є сходженням від індивідуального до соціального.
Соціалізація є постійним процесом, що відбувається протягом всього життя людини. Вона дає змогу людині впевнено почуватися у суспільстві, соціальному житті. Водночас соціалізація є важливим чинником стабільності, нормального функціонування суспільства.
4.
У сучасному розумінні «соціальний статус» означає узагальнену характеристику становища індивіда у суспільстві: професію, кваліфікацію, освіту, характер виконуваної праці, посаду, матеріальне становище, наявність влади, партійну і профспілкову належність, ділові відносини, належність до етнічних груп, релігійність, вік, сімейне становище, родинні зв’язки. Все це називається статусним набором особистості.
Соціальний статус особистості - позиція особистості в соціальній системі, пов’язана з належністю до певної соціальної групи, спільноти, сукупність її соціальних ролей та якість і ступінь їх виконання.
Соціальні статуси поділяються на привласнені - отримані незалежно від суб’єкта, найчастіше від народження (раса, стать, національність) і досягнуті - надбані зусиллями індивіда (сімейне становище, професійно-кваліфікаційний рівень).
Людина в суспільному житті виконує кілька соціальний ролей, які утворюють рольовий набір.
Соціальна роль - типова поведінка людини, пов’язана з її соціальним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища.
Соціальні ролі можуть бути закріплені формально (законом чи правовим актом) або мати неформальний характер (моральні норми поведінки в певному суспільстві).