Суспільство як соціальна система та соціальна стратифікація Семінарське заняття

Тема: Характеристика суспільства як системи

Мета: усвідомити суть понять «суспільство», «система», «соціальна система»; знати основні типи суспільства, та їх характерні ознаки; зрозуміти сутність і специфіку соціальних зв’язків у соціальній системі; скласти уявлення про соціальні групи, соціальні спільноти, соціальні інститути; усвідомити їх основні характеристики та ідентифікаційні ознаки.

1. Визначити поняття «суспільство» та його ознаки. Погляди соціологів щодо розуміння поняття «суспільство» (ст. 141-143) (ст. 145).

2. Типології суспільства (ст. 143-144)

3. Характеристика понять «система», «соціальна система» (ст. 146-144)

4. Роль соціальних зв’язків у соціальній системі (ст. 146-147)

5. Соціальні групи та соціальні спільноти як елементи соціальної системи (ст. 152)

6. Соціальні інститути як елементи соціальної системи (ст. 153)

Суспільство як соціальна система та соціальна стратифікація

ЛЕКЦІЯ 4. Соціальна сфера життєдіяльності суспільства

1. Поняття про життєдіяльність суспільства (суспільне життя)

2. Основні сфери суспільного життя

3. Соціальна сфера суспільного життя та її показники

4. Соціальні стандарти

5. Функції соціальної сфери

Мета: дати роз’яснення поняттю життєдіяльності суспільства (суспільне життя); окреслити основні сфери суспільного життя, та наголосити на їх особливостях і проявах; представити показники соціальної сфери; розтлумачити поняття про мінімальні соціальні стандарти; назвати функції соціальної сфери суспільства.

1.

Суспільство є живим організмом, що перебуває у постійному розвитку. Ознакою суспільного життя є єдність матеріального і духовного, стихійного і свідомого начал. Суспільне життя не є чимось раз і назавжди завершеним. Формування суспільної системи відбувається разом із еволюцією суспільних відносин.

Суспільне життя - реальний процес існування, розвитку і взаємодії осіб, соціальних спільнот, інститутів, що відбувається в конкретно-історичних умовах і характеризується певною системою форм діяльності.

2.

Суспільне життя є цілісністю, яка формується із окремих складових. Основними сферами суспільного життя є:

• Економічна сфера. Охоплює матеріальне виробництво, розподіл, обмін, споживання, відносини власності, економічну і технічну базу, науково-технічний прогрес, технологічну революцію.

• Політична сфера. Полягає в управлінні відносинами між людьми у суспільстві, що можуть виявлятися у таких формах, як революція, реформа, війна, класова боротьба, соціальне партнерство, консенсус.

• Духовна сфера. Це ідеї, теорії, погляди, уявлення, вірування, почуття, настрої, індивіду вальне і суспільне усвідомлення життя, дія засобів масової інформації.

• Культурна сфера. Продукування культурних цінностей, передавання їх наступним поколінням.

• Соціальна сфера. Це діяльність, пов’язана із відтворенням населення, його кількісних та якісних характеристик. Ця сфера є однією з найважливіших для суспільства. Вона є простором для реалізації соціальної функції суспільства.

3.

Суспільна сфера - цілісна підсистема суспільства, стійка галузь діяльності людей з відтворення свого життя, простір реалізації їх інтересів, потреб, цілей і цінностей.

Соціальна сфера, маючи своїм результатом людину, соціальні групи, пронизує всі інші сфери, бо в кожній з них діють люди, соціальні спільноти. Умовою її розвитку є функціонування інших сфер, оскільки у них продукуються матеріальні, духовні блага та цінності, реалізуються функції політичного управління суспільством. При цьому суспільна сфера є відносно самостійною, має власні закономірності розвитку, функції та структуру.

Показниками соціальної сфери є:

• Рівень життя - ступінь задоволення матеріальних і культурних потреб людини. Компонентами його є:

  • розмір реальних доходів;

  • рівень споживання матеріальних благ і послуг (задоволення потреб у їжі, одязі, житлі, засобах пересування);

  • рівень освіти;

  • рівень дозвілля.

• Якість життя якісний показник задоволення матеріальних і культурних потреб людей:

  • зручність житла;

  • якість продуктів харчування;

  • можливість і ефективність користування послугами.

• Соціальна інфраструктура - умови, що забезпечують ефективну життєдіяльність людей в основних сферах суспільства, підтримання працездатності, здоров’я, освіти, соціального захисту, духовних потреб, дозвілля. Її характеризують кількість закладів, організацій, що забезпечують освіту, медичне, побутове, транспортне обслуговування, обсяг послуг. Рівень розвитку соціальної інфраструктури свідчить про задоволення потреб населення.

4.

Основними мінімальними соціальними стандартами є:

• Соціальний мінімум - задоволення потреб на достатньому для нормального способу життя рівні;

• Прожитковий мінімум - задоволення потреб на рівні, необхідному для виживання людини в суспільстві як соціальної істоти (продукти харчування, мінімальний набір предметів гардеробу, першої необхідності, санітарії, ліки, товари господарського призначення, нормативи житлово-комунальних, транспортних і культурних послуг). Індивід, чий сукупний дохід нижче прожиткового мінімуму, відноситься до категорії малозабезпечених.

• Фізіологічний мінімум - сукупність засобів існування, достатніх для виживання людини як біологічної істоти.

5.

Сутність і роль соціальної сфери виявляється у функціях, які вона реалізує. Головною з них є соціальне відтворення, життєзабезпечення різних груп населення. Ця функція є результатом реалізації підфункцій соціальної сфери:

• Соціорегулятивної - регламентує основні показники соціальної діяльності і відносин суб’єктів;

• Соціоадаптивної - сприяє узгодженості дій індивідів;

• Соціопродуктивної - надає змогу задовольняти потреби людини, необхідні для відтворення суспільства;

• Соціокультурної - узгодженість ціннісних орієнтацій й інтересів різних суб’єктів;

• Соціодинамічної - підвищення якості життя населення;

• Соціозахисної - соціальні гарантії та права, соціальна допомога та підтримка.

Отже, соціальна сфера охоплює специфічні соціальні зв’язки і відносини, соціальні інститути, елементи інфраструктури, які безпосередньо забезпечують життєдіяльність і розвиток людини. Вона покликана забезпечити достатній рівень добробуту, доступність основних життєвих благ для більшості населення; створити можливості соціальної мобільності; гарантувати необхідний рівень соціального захисту, можливість участі населення в управлінні підприємствами і державою; розвиток соціальної, трудової та підприємницької активності; забезпечувати свободу вибору, широкі можливості в реалізації людиною своїх здібностей.