Суспільство як соціальна система та соціальна стратифікація Семінарське заняття

Тема: Моделі соціальної структури суспільства:

У. Уотсона, н.М.Римашевської

Мета: усвідомити суть понять «суспільство», «система», «соціальна система»; знати основні типи суспільства, та їх характерні ознаки; зрозуміти сутність і специфіку соціальних зв’язків у соціальній системі; скласти уявлення про соціальні групи, соціальні спільноти, соціальні інститути; усвідомити їх основні характеристики та ідентифікаційні ознаки.

Суспільство як соціальна система та соціальна стратифікація

ЛЕКЦІЯ 7. Соціальна мобільність

1. Поняття про соціальну мобільність

2. Горизонтальна і вертикальна соціальні мобільність

3. Індивідуальна та групова соціальна мобільність

4. Особливості соціальної мобільності

5. Поняття міграції та соціальної ексклюзії

Мета: дати роз’яснення поняттю соціальної мобільності; розтлумачити види соціальної мобільності: горизонтальна, вертикальна (просування вгору і деградація), індивідуальна, групова; представити поняття соціальної стратифікації, визначити типи соціальної стратифікації та дати їм тлумачення; охарактеризувати особливості соціальної мобільності, давши визначення закритим ти відкритим суспільствам і їх ознакам; дати пояснення міграції та соціальної ексклюзії як різновидам соціальної мобільності.

1.

Соціальна структура суспільства весь час перебуває у розвитку, оскільки індивіди і соціальні групи постійно змінюють свої позиції у ній. Усі ці переміщення характеризують процес мобільності.

Соціальна мобільність (лат. mobilis - рухливий, енергійний) - міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність до соціальних переміщень.

Соціальна мобільність означає переміщення індивідів між трудовими колективами, соціальними групами, верствами та категоріями населення.

2.

Переміщення індивідів може відбуватися у горизонтальному і вертикальному напрямах.

До горизонтальної соціальної мобільності належать переміщення в географічному просторі, перехід із групи в групу без змін соціального статусу (зміна місця проживання, перехід індивіда з однієї сім’ї в іншу).

З вертикальною соціальною мобільністю пов’язують переміщення суб’єкта з одного соціального прошарку в інший, вгору чи донизу в ієрархізованій соціальній диференціації. Залежно від напрямку переміщення розрізняють два типи вертикальної мобільності:

• просування вгору (соціальне підвищення);

• деградація (соціальне зниження).

Мобільність у формі підвищення означає проникнення індивіда з нижчої соціальної верстви у вищу або створення індивідами нової групи і проникнення всієї групи у вищі верстви.

3.

За кількісними критеріями розрізняють індивідуальну і групову мобільність.

За індивідуальної мобільності переміщення індивіда по вертикалі або по горизонталі відбувається незалежно від інших осіб, при цьому група, до якої він раніше належав, не руйнується. До факторів індивідуальної мобільності (причини, які дають змогу людині досягати відчутних успіхів, ніж інші) відносять соціальний статус родини, рівень освіти, національність, зовнішні дані, фізичні та розумові здібності, виховання, вигідний шлюб.

Групова мобільність характеризує суспільство, яке зазнає значних структурних змін, унаслідок чого підвищується або знижується суспільна значущість великих соціальних груп - класів, верств. Вона відбувається там, де змінюється структура стратифікації, і полягає в деградації соціальної групи загалом, у зниженні її рангу на тлі інших груп або в порушенні її соціальної єдності. Факторами групової мобільності є соціальні революції, міждержавні, громадянські війни, зміна політичних режимів, створення імперій.

4.

Соціальна мобільність як явище соціального суспільства має ряд особливостей:

1. Соціальну мобільність зумовлюють структурні зрушення в економіці; зміни в характері й змісті суспільного поділу праці і відносин власності; послаблення закріпленості груп працівників за соціально та економічно нерівноцінними видами діяльності.

2. Соціальні переміщення між групами є складними і супроводжуються істотними соціальними наслідками. Найважливішими з них є постійна наявність перехідних (маргінальних) верств. Мобільні індивіди починають соціалізацію в одній групі, а закінчують в іншій, існують одночасно в кількох культурних світах. Часто їх пристосування до нових умов є поверховими (селянин, який стає мешканцем міста).

3. Процеси соціальної мобільності є важливим показником ефективності суспільного устрою. Суспільства, де забезпечені умови для вертикальної мобільності, є можливості для територіальної мобільності, називають відкритими суспільствами. Суспільства, в яких такі переміщення ускладнені або практично неможливі, називають закритими суспільствами.

5.

Особливим різновидом соціальної мобільності є міграція - переміщення населення в середин країни (внутрішня), з однієї країни в іншу (зовнішня).

У соціальній мобільності виокремлюють поняття соціальної ексклюзії (соціального виключення) - обмеження доступу в деякі групи, їх закритість. Найчастіше вона виявляється у намаганні групи зберегти власну привілейовану позицію у суспільстві. Найяскравішою формою соціальної ексклюзії є успадкування майна і принцип родоводу, які використовуються у традиційному суспільстві панівними групами. Закритість груп є ознакою всіх стратифікованих суспільств, заснованих не лише на нерівності доходів, але й на нерівності доступу до привілейованих груп.

З переходом до сучасного суспільства (постіндустріального) змінюються критерії виключення, одним із яких є освіта.