Суспільство як соціальна система та соціальна стратифікація
ЛЕКЦІЯ 9. Соціальні зміни: сутність, причини
Поняття «соціальні зміни», їх суть та рівні.
Теорії соціальних змін.
Різновиди теорій соціальних змін.
Інновації як причини соціальних змін.
Мета: дати визначення соціальним змінам, роз’яснити їх суть; забезпечити розуміння учнями рівнів соціальних змін та класифікацію соціальних змін; представити теорії соціальних змін; охарактеризувати види соціальних змін; проаналізувати причини соціальних змін;
1.
Суспільне життя постійно змінюється, трансформуються його різноманітні явища. Ці зміни є важливою умовою функціонування соціальних систем.
Поняття «соціальні зміни» у вітчизняній соціології вживалося рідко. Звичнішим було поняття «соціальний прогрес», яке характеризувало удосконалення та ускладнення. Тому ці поняття не тотожні. «Прогрес» виражає ціннісну характеристику, зміни в бажаному напрямку. Але багато соціальних змін не мають чіткого спрямування. Тому в сучасній соціології віддають перевагу нейтральному поняттю «соціальні зміни».
Соціальні зміни – перетворення, що відбуваються протягом певного часу в організації, структурі суспільства, мисленні культурі, соціальній поведінці.
Вони означають перехід соціального об’єкта з одного стану в інший, суттєву трансформацію соціальної організації, соціального інституту, виникнення нових явищ, структур і т.д.
Соціальні зміни відбуваються на рівні:
міжособистісних відносин;
організацій та інститутів;
малих і великих соціальних груп;
на місцевому і глобальному.
Соціальні зміни класифікуються на:
еволюційні й революційні;
короткострокові й довгострокові;
організаційні й стихійні;
насильницькі й добровільні;
усвідомлені й неусвідомлені
2.
Типологічна різноманітність соціальних змін, різноспрямованість дослідницьких пошуків спричинили формування багатьох теорій соціальних змін:
Еволюціоністська теорія соціальних змін;
Неоеволюціонізм;
Теорія циклічних змін;
Соціокультурні теорії;
Індустріально-технологічні теорії соціальних змін;
Соціально-економічні теорії соціальних змін;
Еволюціоністська теорія соціальних змін. Її автори – Ч. Дарвін, О. Конт Г. Спенсер, Е. Дюркгейм – виходили з того, що суспільство розвивається по висхідній ліній від нижчих форм до вищих. і цей рух є постійним і незворотним.
Проте еволюціоністський постулат піддається сумніву, оскільки в розвитку деяких суспільств одні історичні стадії були пропущені, інші – долалися особливо швидко. Наприклад, більшість європейських країн обминули стадію рабства.
Неоеволюціонізм. Представники цієї теорії – Г. та Дж. Ленські, Л. Вайт, Дж. Стюарт, Т. Парсонс – стверджували, що кожна культура, суспільство, крім загальних тенденцій, мають власну логіку еволюційного розвитку, а еволюційні зміни відбуваються не однолінійно та рівномірно, а багатолінійно та стрибкоподібно.
Теорія циклічних змін. Автор теорії Дж. Віко стверджував, що кожен народ долає три етапи, що постійно відтворюються: епоху богів (дитинство), епоху героїв (юність), епоху людей (зрілість – вища точка цивілізації). кожен цикл завершується загальною кризою і розпадом суспільства.
Соціокультурні теорії. Зосереджені вони на соціальних змінах у соціокультурній сфері: світогляді, релігії. цінностях, менталітеті.
Індустріально-технологічні теорії. Їх представники інтерпретують соціальні зміни як похідні від змін у технології матеріального виробництва. Індустріальну (промислову) технологію розглядають як фундамент, на якому відбуваються зміни, і як головне джерело їх.
Соціально-економічні теорії. Найпоширенішим серед них є марксизм. З його точки зору вирішальним фактором соціальних змін є економічний розвиток – діалектика взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин.
3.
За характером перебігу виокремлюють такі види соціальних змін:
Функціональні зміни. Вони мають адаптивний характер: пристосовуються до мінливих умов навколишнього середовища та внутрішніх потреб соціальних системи.
Реформи. Цей вид означає перетворення певної сфери суспільного життя або всієї соціальної системи. Реформи не призводять до масового насилля, динамічного оновлення політичних еліт, соціальної структури та ціннісних орієнтирів. Вони передбачають поступові, еволюційні зміни соціальних інститутів, сфер життєдіяльності, соціальної системи загалом. як правило, вони ініціюються «згори» - законодавчі акти.
Соціальні революції. це фундаментальні соціально-економічні і політичні зміни, що відбуваються із застосуванням сили. Революція – це переворот «знизу», вона змітає правлячу еліту, створює нові політичні, економічні та соціальні відносини, мобілізує людей на соціальні творчість.
Широкомасштабні революції призводять до громадянських війн, загибелі багатьох людей. Тому соціологи вважають революції катастрофою для країни та її народу.
Соціальна модернізація. Це прогресивні соціальні зміни, в результаті яких соціальна система поліпшує параметри свого функціонування. З огляду на сферу, в якій вона відбувається, виокремлюють економічну, політичну, соціальні, культурну модернізації.
Соціальна трансформація. Цей вид охоплює як цілеспрямовані, так і хаотичні перетворення в суспільстві.
Соціальна криза. Це перехідний етап соціальної системи, що передбачає радикальні зміни для розв’язання гострих соціальних проблем.
4.
Для прогнозування, управління соціальними змінами важливо знати причини їх виникнення.
Соціальна система функціонує і розвивається доти, доки вона спроможна конструктивно вирішувати внутрішні протиріччя, відповідати на зовнішні «виклики». Значні соціальні зміни відбуваються на основі важливих відкриттів і нововведень, тобто інновацій. Поняття «інновація» ввійшло в науку ще в ХІХ ст. і вживалося при вивченні змін у культурі на противагу поняттю «традиція». Тепер нововведення розглядається як певна стадія процесу соціальних змін.
Інновація (англ. Innovation, лат. Innovatio – оновлення, зміна) – комплексний процес створення, поширення ти використання нового практичного засобу (нововведення) для задоволення людських потреб, а також пов’язані з цим нововведенням зміни в соціальному середовищі.
Інновації спричинюють суттєві зміни в суспільному житті. вони часто вступають у конфлікт з існуючими культурними зразками, цінностями та нормами.
Соціальні ефекти інновацій є особливо актуальними. Сучасне суспільство змушене реагувати на інновації, сприймати і засвоювати їх у культурній, соціальній та інших сферах діяльності. Неприйняття їх породжує застій соціального життя, регресивні соціальні ефекти.
Нединамічне суспільство відстає від суспільств, що прагнуть до інновацій, і не може претендувати на соціальний добробут.