Суспільство як соціальна система та соціальна стратифікація

ЛЕКЦІЯ 11. Соціальні інститути суспільства: види, функції

1. Поняття про соціальні інститути, їх ознаки.

2. Класифікація соціальних інститутів.

3. Функції соціальних інститутів.

4. Стан соціальних інститутів.

Мета: пояснити поняття соціальних інститутів; представити класифікацію соціальних інститутів за різними ознаками; означити функції соціальних інститутів; пояснити індикаторські властивості соціальних інститутів на стан суспільства;

1.

У кожному стабільному суспільстві формуються і функціонують стійкі форми суспільного життя, які дають можливість створити міцну і стабільну систему відносин між людьми, формують соціальний порядок. Таку функцію виконують соціальні інститути.

Соціальний інститут (лат. institutum - організація, лад) – відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що історична склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства.

Поняття «соціальний інститут» виражає ідею організованості, упорядкування суспільного життя. Е. Дюркгейм пов’язував природу соціальних інститутів з визначенням суспільства як цілісності, тлумачив їх як «фабрики відтворення» соціальних відносин і зв’язків між людьми.

Соціальні інститути мають суттєві ознаки:

• соціальні інститути є комплексом формальних і неформальних правил поведінки, принципів, культурних норм, які регулюють різні сфери діяльності індивідів у суспільстві (сферу економіки, політики, освіти) і обмежують вчинки людей відповідно до суспільних інтересів;

• соціальні інститути охоплюють певну сукупність людей та установ, які покликані розв’язувати важливі для розвитку суспільства завдання. Наприклад, інститут освіти реалізує свою діяльність щодо навчання, виховання, професійної підготовки через школи, училища, інститути та інші.

Кожен окремий соціальний інститут має специфічні та загальні ознаки. До загальних, типових для всіх соціальних інститутів, ознак відносять:

• установки і зразки поведінки - вони є еталонними, наприклад, для інституту освіти - прагнення до знань; для сім’ї - пошана, відповідальність і т.д.;

• символічні культурні ознаки - інститути мають певні символи, які створюють уявлення про нього, наприклад, держава - гімн, прапор; сім’я - обручки; навчальний заклад - емблема;

• утилітарні культурні ознаки - наприклад, для сім’ї - будинок, меблі; освіти - будівлі, бібліотеки; церкви - культові споруди, духовна література;

• письмовий та усний кодекс поведінки - закріплена система статусів та поведінки, наприклад, клятва Гіппократа, присяга на вірність; усний кодекс формально не оформлений, а існує на рівні свідомості чи домовленості;

• ідеологія - система поглядів та ідей, які визначають цілі та способи діяльності інституту, наприклад, для сім’ї - кохання; для держави - демократія; для бізнесу - власність; для церкви - віра в Бога.

2.

Соціальні інститути можна класифікувати за різними ознаками. За цілями і сферою діяльності виокремлюють:

• економічні соціальні інститути - забезпечують виробництво і розподіл суспільного багатства, регулюють грошовий обіг: заводи, виробничі підприємства, банки;

• політичні соціальні інститути - пов’язані із встановленням, виконанням і підтриманням певної форми політичної влади, збереженням і відтворенням ідеологічних цінностей: держава, Верховна Рада, суд, прокуратура;

• культурні та виховні соціальні інститути - сприяють засвоєнню і відтворенню культурних, соціальних цінностей, соціалізації індивідів: наука, освіта, сім’я, релігія, творчі установи;

• соціальні інститути - організовують добровільні об’єднання, регулюють повсякденну соціальну поведінку людей, міжособистісні стосунки.

За способом регулювання поведінки людей у межах певних інститутів розрізняють:

• формальні соціальні інститути - засновують свою діяльність на чітких принципах (правових актах, законах, інструкціях і т.д.), здійснюють управлінські й контрольні функції на підставі санкцій, пов’язаних із заохоченням і покаранням (адміністративним і кримінальним). До таких інститутів належать держава, армія, школа.

• неформальні соціальні інститути - вони не мають чіткої нормативної бази, тобто взаємодія у межах цих інститутів не закріплена формально. Є результатом соціальної творчості та волевиявлення громадян. Соціальний контроль у таких інститутах встановлюється за допомогою норм, закріплених у громадській думці, традиціях, звичаях. До них відносять різні культурні і соціальні фонди, об’єднання за інтересами.

3.

Кожен соціальний інститут виконує специфічну функцію. Основоположними і найбільш значущими серед них є:

• регулятивна функція - регулювання за допомогою норм, правил поведінки, санкцій дій індивідів у межах соціальних відносин: забезпечується виконанням бажаних дій і усунення небажаної поведінки;

• функція відтворення, безперервності суспільних відносин - соціальний інститут транслює досвід, цінності, норми культури з покоління в покоління;

• інтегративні функція - полягає у згуртуванні прагнень, дій, відносин індивідів, що забезпечує соціальні стабільність;

• комунікативна функція - спрямована на забезпечення зв’язків, спілкування, взаємодії між людьми за рахунок певної організації їх спільної життєдіяльності.

4.

Стан соціального інституту є індикатором соціальної стабільності суспільної системи: суспільство стабільне, якщо функції інститути зрозумілі, незмінні, очевидні:

Стабільне суспільство	Нестабільне суспільство
Чіткі зрозумілі функції	Амбівалентність (багатозначність) функцій
Перевага основних функцій інституту	Перевага латентних (прихованих) функцій інституту
Незмінність функцій	Мінливість функцій

У сучасному українському суспільстві, яке переживає типову соціальну трансформацію, простежуються типові ознаки дисфункцій у діяльності основних соціальних інститутів. Так, дисфункції політичних інститутів проявляються у нездатності стабілізувати суспільне життя, працювати в інтересах більшості населення, беззаконні, криміналізації, корумпованості. Простежується тенденція зниження авторитету і недовіра до основних інститутів державної влади.