3. Функція оподаткування і фінансового контролю, екологічна функція, функція забезпечення законності і правопорядку

Функція оподаткування і фінансового контролю спрямована на формування та поповнення казни, передусім державного бюд­жету, місцевих бюджетів за рахунок всіх видів податків, на здійснення контролю за утворенням, розподілом і використан­ням всіх ресурсів фінансової системи країни. Податки, як відомо, призначені для покриття витрат на утримання державного апара­ту, перерозподілу доходів серед різних груп і верств населення, для забезпечення перспективного економічного, культурного, іншого розвитку країни. Фінансовий контроль потрібен для пе­ревірки фінансових зобов'язань перед державою, перевірки додер­жання правил фінансових операцій, контролю за правильністю ви­користання юридичними особами державних фінансових ресурсів, які перебувають у їх розпорядженні; попередження та усунення порушень фінансової дисципліни; правильності нарахувань по­датків, своєчасності їх сплати тощо.

Держава має широке коло суб'єктів фінансового контролю. Зо­крема, в Україні — це Рахункова палата Верховної Ради України, Національний банк України, Міністерство фінансів та ін.

Функція забезпечення режиму законності і правопорядку спрямована на ствердження панування права, створення належ­них правових та політичних умов для життєдіяльності громадян, суспільства і функціонування правової та політичної систем.

Головними напрямками діяльності держави по забезпеченню законності і правопорядку є: удосконалення роботи законодавця по прийняттю доступних населенню законів, доведення їх до відома населення; підвищення ролі правосуддя; покращення ор­ганізації роботи правоохоронних органів, особливо в боротьбі з організованою злочинністю; всебічне розгортання демократич­них принципів і норм у діяльності державного апарату.

Лекція 8 форма держави

1. Поняття і структура форми держави

2. Форма державного правління, форма державного устрою та державно-правовий режим

1. Поняття і структура форми держави

Форма держави є однією з головних категорій, які її характеризу­ють. Форма надає буття змісту і сутності держави.

Стародавня Греція та Рим.

Платонподіляв держави за формою, виходячи з того, хто здійснює управління державою. Він виділяв п'ять форм держави:

1) аристократія – справедливе правління найкращих,

2) тимократія – правління найбільш сильних воїнів,

3) олігархія – правління невеликою кількістю найбагатших членів суспільства,

4) демократія – влада народу,

5) тиранія – влада однієї особи.

Він вказував на можливість поступового переростання однієї форми в іншу.

Аристотель поділяв форми держави за двома ознаками:

- кількістю тих, хто править (один, декілька, багато);

- у чиїх інтересах здійснюється правління.

Так Він поділяв держави на:

1) правильні – монархія, аристократія і політія, де правління здійснюється в інтересах усіх членів суспільства;

2) неправильні – тиранія, олігархія і демократія, де правління здійснюється в інтересах тих, що правлять.

Цицеронкритерій розмежування форм держави вбачав у характері і волі тих, хто править у державі. Він виділяв три прості форми держави:

1) царська влада – монархія;

2) влада оптиматів – аристократія;

3) народна влада – демократія.

Проте ці форми не є найкращими. Ідеальною формою держави він вважав змішану форму, де поєднані позитивні риси усіх простих форм держави.

ХVІІІ ст.

Ш.-Л. Монтеск’єзвертав увагу на різницю методів здійснення державної влади в умовах різних її форм. Він виділяв:

1) республіку, в якій організацію і здійснення державної влади визначають такі якості, як доброчесність і рівність;

2) монархію, де основою влади є гідність;

3) деспотію, де основою влади виступає страх.

Ж.-Ж. Руссорозглядав форму держави як структурну організацію вищих державних органів. Він виділяв такі форми держави:

1) монархія – влада здійснюється однією особою;

2) аристократія – влада здійснюється невеликою групою найбагатших осіб;

3) демократія – влада здійснюється усіма членами суспільства.

У подальшому наука виходила з того, що форма є способом існу­вання держави як такої, відображенням змісту її діяльності, що сама по собі форма є змістовною. Форма держави має дуже істотне зна­чення в політичному, економічному, соціальному та ідеологічному аспектах.

Юридична наука виробила універсальну конструкцію форми держави. Вона включає три головні аспекти:

1) форма правління – порядок створення вищих органів держави, від­носини між ними та населенням країни;

2) держав­ний устрій – спосіб територіального устрою держави, тобто певний порядок відносин між центральними, регіональними та місцевими органами влади;

3) політичний режим – прийоми та методи здійснення політичної державної влади.

Відповідно форма держави складається з трьох головних елементів: форми правління, форми державного устрою та форми політичного режиму, що характеризують систему взятих в єдності способів організації державної влади, територіаль­ного устрою і методів та способів здійснення влади.

Ознаки форми держави:

1. Вчення про форму держави розкриває зовнішні істотні особливості будь-якої держави, що відрізняють її від інших держав.

2. Елементи форми держави органічно взаємопов’язані і характеризують з різних боків єдине явище, в рамках якого справляють взаємний вплив один на одного.

3.Форма держави через характеристику власних елементів відображає істотні ознаки держави як організації конкретного суспільства на певному історичному етапі його розвитку.

4. Форма держави пов’язана з її сутністю і призначенням.

Чинники, що впливають на специфіку форми держави:

1) політичні - ступінь розвитку суспільного та державного життя,

- завдання і цілі, що ставить перед собою держава,

- співвідношення політичних сил, які визначають внутрішню суспільно-політичну ситуацію в країні,

- характер діяльності владних еліт;

2) економічні - економічний устрій держави,

- матеріальні умови життя суспільства,

- економічні зв’язки держави;

3) ідеологічно-культурні - домінування у суспільстві певних ідеологій,

- культурний рівень народу,

- характер релігійних міркувань,

- історичні традиції;

4) соціально-національні - наявність у державі різних національностей, соціальних груп і класів, які здатні впливати на розвиток форми держави;

5) міжнародні вплив інших країн, міжнародних організацій, міжнародного співробітництва щодо конкретної держави.