- •Лекція1. Предмет і методологія теорії держави і права
- •1. Поняття та система юридичної науки
- •2. Тдп як фундаментальна наука: поняття та риси
- •3. Предмет, структура і функції тдп
- •Лекція 2. Методологія правової науки. Місце теорії держави і права в системі суспільних і юридичних наук
- •1. Методологія і методи в пізнанні держави і права
- •2. Тдп та суспільні науки
- •3. Тдп в системі юридичних наук
- •Лекція 3. Походження держави і права
- •1. Теорії походження держави і права
- •2. Загальні закономірності виникнення держави і права
- •Лекція 4. Поняття держави
- •1. Поняття та ознаки держави
- •2. Державна влада: поняття та елементи
- •3. Державний суверенітет.
- •Лекція 5. Типологія держави
- •1. Типологія держави
- •2. Історичні типи держав
- •1. Рабовласницька держава
- •2. Феодальна держава
- •3. Буржуазна (капіталістична) держава
- •4. Постіндустріальна держава
- •5. Соціалістична держава
- •Лекція 6. Функції держави
- •1. Поняття функцій держави
- •2. Класифікація функцій держави
- •Лекція 7. Внутрішні та зовнішні функції держави
- •1. Внутрішні функції держави
- •2. Зовнішні функції держави
- •3. Функція оподаткування і фінансового контролю, екологічна функція, функція забезпечення законності і правопорядку
- •Лекція 8 форма держави
- •1. Поняття і структура форми держави
- •2. Форма державного правління, форма державного устрою та державно-правовий режим
- •Лекція 9 міжнародні об’єднання держав
- •1. Загальна характеристика міжнародних об'єднань держав
- •2. Європейський Союз
- •3. Союз Незалежних Держав
- •Лекція 10. Механізм держави і державний апарат
- •1. Механізм держави і його структура
- •2. Поняття державного апарату
- •3. Державні органи та їх види
- •1. Ознаки права.
- •2. Право і його зовнішні форми.
- •1. Функції права.
- •2. Цінність права.
- •1. Право і політичні норми.
- •2. Право і звичаєві норми.
- •1. Корпоративні норми, їх особливості і взаємодія з правом.
- •2. Право і технічні норми.
- •2. Способи, методи та типи правового регулювання. Правовий режим
- •3. Структура норми права
- •1. Спеціалізовані норми права: природа, особливості і значення в правовому регулюванні
- •2. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта
- •3. Публічне і приватне право
- •2. Стадії створення нормативно-правових актів
- •1. Поняття, ознаки, види законів
- •2. Підзаконні нормативні правові акти
- •1. Поняття і види правової поведінки
- •2. Правомірна поведінка.
- •1. Поняття реалізації правових норм
- •2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •3. Стадії застосування нормативних приписів
- •1.Поняття тлумачення норм права
- •2. Способи тлумачення норм прав
- •3. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
1.Поняття тлумачення норм права
Процес регулювання суспільних відносин завершує реалізація права. Проектувати норми права на рівень конкретних суспільних відносин, конкретної життєвої ситуації неможливо без розуміння змісту норм, а це означає, що їх осмислення є обов'язковим етапом в механізмі реалізації права. Саме тому юридична герменевтика як вчення про принципи інтерпретації юридичних текстів посідає важливе місце в різних видах юридичної практики.
Під тлумаченням норм права розуміють діяльність, спрямовану на осмислення норм права, яка здійснюється за допомогою сукупності прийомів та способів. Наслідком тлумачення може бути роз'яснення змісту правових норм. Необхідність такого тлумачення обумовлена особливостями предмета пізнання, тобто нормативних правових приписів, логічним, матеріальним і вольовим змістом правових норм, а саме:
1) нормативністю права (норми права поєднують абстрактне і конкретне, є результатом абстрагування і водночас мають конкретний зміст, модель поведінки; шлях від абстрактної норми до конкретної ситуації здійснюється завдяки тлумаченню і без інтелектуальної операції, осмислення змісту норми є неможливим);
2) формальною визначеністю права в певному тексті. Єдність тексту статті і змісту норми права не означає їх тотожності, бо термін нерідко буває більш вузьким чи більш широким, ніж правове поняття, або поняття виражається різними словами-синонімами (наприклад, у тексті використані слова: “повинен”, “забов'язаний”, “слід”, “належить” і т. ін.); або текст статті містить певні словосполучення, які змінюють обсяг норми (наприклад, “як правило”, “і в інших випадках”, “крім випадків”, “за винятком”, “як мінімум”, “незалежно від”); або в тексті застосовуються терміни, які містять оцінювальні поняття (наприклад, “тяжкі наслідки”, “моральна шкода” та ін.);
3) системністю правових норм, що зобов'язує суб'єкта застосування права ураховувати зв'язок і взаємообумовленість норм права (наприклад, зв'язок між загальними і доповнюючими, конкретизуючими, спеціалізованими нормами);
4) необхідністю забезпечення органічної єдності духу і букви закону задля потреб підвищення ефективності юридичної практики нормотворчості, правозастосування та інших видів юридичної діяльності різних суб'єктів права.
Наведені особливості потребують від інтерпретатора використання великого обсягу знань, високого рівня правової культури для осягнення справжнього змісту норм, а саме: досконалого знання мови, здатності орієнтуватися в системі права в цілому, знання повного обсягу засобів та прийомів законодавчої техніки, що були використані нормотворчими суб'єктами під час розробки тексту нормативно-правового акта. При цьому виникає необхідність у використанні сукупності способів тлумачення.
2. Способи тлумачення норм прав
Спосіб тлумачення — це сукупність прийомів аналізу змісту нормативно-правових актів. У юридичній науці і практиці використовуються різні способи тлумачення норм права.
Граматичний спосіб тлумачення норм права — це сукупність прийомів, спрямованих на з'ясування значення окремих слів, термінів, змісту норми залежно від розміщення сполучників, розділових знаків, прийменників у тексті. Таке тлумачення базується на даних граматики, лексики, філологічних науках. Воно є первинним, бо починається з аналізу мовної форми виразу норми права, яка відображена в тексті нормативно-правового акта. Граматичний спосіб враховує розбіжності між буквальним текстом і справжнім змістом юридичних норм.
Логічний спосіб тлумачення правових приписів є таким тлумаченням, яке базується на використанні законів і правил логіки для осмислення їх змісту. При цьому інтерпретатор не виходить за межі тексту закону. Зміст логічного способу тлумачення розкривають і конкретизують певні прийоми, а саме:
а) логічне перетворення, або перебудова тексту з відновленням членів речення, що їх бракує, для того, щоб уникнути двозначності чи невизначеності тексту. Наприклад, текст “напад з метою заволодіння майном громадян ... карається позбавленням волі...” слід змінити на такий: “особа, що скоїла напад з метою заволодіння майном громадян... карається...”. Завдяки застосованому логічному прийому перетворення в тексті тепер йдеться не тільки про об'єктивну сторону, а й про суб'єкта злочину;
б) виведення норм з норм (їх логічний розвиток). Цей прийом зводиться до індукції, що використовується для виведення приватних положень (висновків) з загальних норм. Наприклад, з тексту “організація повинна відшкодовувати шкоду, заподіяну з вини її працівників” (ст. 441 Цивільного кодексу України) випливає, що будь-яка установа, підприємство чи організація (ательє, фабрика, мале підприємство і т. ін.) зобов'язані відшкодувати шкоду;
в) аналогія; цей прийом застосовується тоді, коли законодавець не дає вичерпаного переліку обставин, ознак і вживає при цьому звороти “та інші”, “в аналогічних випадках”. Наприклад, у Загальній частині Кримінального кодексу України вказується, що при призначенні покарання суд має право враховувати і інші обставини, які пом'якшують вину;
г) висновки з понять, зокрема з обсягової інтерпретації (тлумачення у висновках, що вказують на належність предметів та явищ на підставі застосування поняття до певного класу правових явищ). Наприклад, ознаки, що відбиті в понятті “юридична особа” (ст. 23 Цивільного кодексу України), у сукупності вказують не певний клас правових явищ, які охоплює зміст цього поняття, що, у свою чергу, дозволяє відносити невизначену безліч державних та недержавних організацій до даного класу суб'єктів права, тобто до класу юридичних осіб, і відповідно враховувати в правотворчій та правозастосовній практиці особливості юридичного режиму таких суб'єктів.