- •Сучасні принципи діагностики та лікування хворих із гострим ішемічним інсультом та тіа Адаптована клінічна настанова, заснована на доказах
- •Перегляд 2015 зміст
- •Перелік скорочень
- •1. Поінформованість населення та освітні програми для населення та медичних працівників
- •2. Надання допомоги хворим з інсультом на догоспітальному етапі
- •3. Транзиторна ішемічна атака
- •4. Невідкладні діагностичні та лікувальні заходи після доставки в лікарню
- •5. Верифікація діагнозу (візуалізація мозку, серця та судин)
- •5.1. Візуалізація головного мозку
- •5.2. Візуалізація екстра та інтракраніальних артерій
- •5.3. Візуалізація серця
- •6. Класифікація та оцінювання тяжкості ішемічних інсультів (код мкх-10: I 63.0 – і 63.9)
- •6.1 Класифікація ішемічних інсультів
- •6.2 Діагностичне обстеження для встановлення підтипу ішемічного інсульту
- •6.3 Підтипи ішемічних інсультів [1, 2]
- •6.4 Оцінювання тяжкості ішемічних інсультів
- •7. Базисне (недиференційоване) лікування гострого інсульту та корекція порушень гомеостазу
- •8. Специфічне лікування в ранньому періоді ішемічного інсульту (тромболізис, антитромботичні засоби, хірургічні втручання, нейропротекція)
- •8.1 Антитромботичні засоби
- •8.2. Тромболітична терапія
- •8.3 Нейропротектори
- •8.4 Хірургічні втручання при ішемічному інсульті
- •9. Діагностика та лікування неврологічних ускладнень
- •9.1. Лікування набряку мозку та внутрішньочерепної гіпертензії при інсультах
- •9.2. Епілептичні напади
- •9.3. Післяінсультний біль
- •10. Профілактіка, ліагностика та лікування соматичних ускладнень
- •10.1. Легеневі ускладнення, нозокоміальна пневмонія
- •10.2. Запобігання тромбоемболічним ускладненням у хворих, що перенесли інсульт
- •10.3. Пролежні: класифікація, оцінювання ризику, профілактика та лікування
- •10.4. Порушення дефекації та сечовипускання
- •11. Мобілізація та рання реабілітація
- •12. Порушення ковтання та харчування при інсульті
- •12.1. Дисфагія
- •Етапи оцінювання
- •12.2. Нутритивна підтримка
- •12.2.2. Мета харчування
- •12.2.3. Загальні принципи раннього ентерального харчування
- •13. Когнітивні порушення після інсульту
- •13.1 Порушення когнітивних функцій після інсульту
- •13.2 Рекомендації щодо оцінювання та лікування когнітивних порушень
- •14. Емоційні розлади після інсультів
- •15. Рання вторинна профілактика
- •16. Управління якістю та індикатори якості лікування
- •16.1 Визначення якості медичної допомоги
- •16.2. Клінічні настанови та індикатори якості
- •16.3. Базові компоненти якості медичної допомоги
- •16.4. Якість медичної допомоги хворим на інсульт
- •16.5 Найважливіші індикатори якості при ішемічному інсульті
- •16.6. Рекомендації
- •17. Юридичні аспекти надання допомоги при гострому інсульті
- •17.1. Інформування
- •17.2. Одержання згоди на медичне втручання (комплекс медичних втручань)
- •17.3. Лікування
- •2. Принцип наукової обґрунтованості.
- •Список літератури, який був використаний під час адаптації клінічної настанови
- •Декларация о развитии прав пациентов в Европе (1994)// Режим доступа: zdravinform.Mednet.Ru/pub/eu.1997.C.29.R.Doc.
16. Управління якістю та індикатори якості лікування
Важливість оцінювання, моніторингу та підвищення якості медичної допомоги не викликає сумнівів. Прийнята в 1996 р. Європейським регіональним бюро ВООЗ Люблінська хартія «Про реформування охорони здоров’я в Європі» визначила безперервне покращення якості медичної допомоги та підвищення її ефективності як один із ключових принципів вдосконалення охорони здоров’я [1]. Підвищення якості і доступності медичної допомоги – це одне з найважливіших завдань державної політики в сфері охорони здоров’я громадян України, що зазначене в Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Національному плані дій на виконання Указу Президента України N 1694/2005 від 06.12.2005 р. «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я населення», Указі Президента України № 70/2010 від 27.01.2010 р. «Про додаткові заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення» та багатьох інших нормативно-правових документах (http://zakon.rada.gov.ua).
Разом з тим, кількісна оцінка якості охорони здоров’я та медичної допомоги є складним, коштовним та дуже вимогливим процесом, в якому попит громади та платників за медичну допомогу значно перевищують існуючі можливості. Щоб щось поліпшити, потрібно знати, що саме потребує поліпшення і як це оцінити. Щоб забезпечити поступ в цьому напрямку, широкі кола медичних працівників мають отримати відповідні знання та долучитися до оцінювання та поліпшення якості медичної допомоги.
16.1 Визначення якості медичної допомоги
Якість – це суб’єктивна ціннісна категорія, що не має змісту, специфічного для певної системи чи організації. Провідними характеристиками якісної медичної допомоги є виконання професійних медичних стандартів і відповідність медичної допомоги інтересам пацієнта. Існують декілька визначень якості медичної допомоги:
Якість медичної допомоги визначається використанням медичної науки і технології з найбільшою користю для здоров’я людини, але без збільшення ризику. Рівень якості, таким чином, це співвідношення вигоди і ризику для здоров’я.
Якість медичної допомоги – це ступінь, в якому медичні послуги на індивідуальному та популяційному рівні збільшують ймовірність бажаних результатів та відповідають сучасному рівню професійних знань.
Під якістю медичної допомоги розуміють процес взаємодії лікаря та пацієнта, заснований на професіоналізмі лікаря, тобто його здатності знижувати ризик прогресування захворювання у пацієнта та виникнення нового патологічного процесу, оптимально використовувати ресурси медицини та забезпечити задоволеність пацієнта наданою йому медичною допомогою.
16.2. Клінічні настанови та індикатори якості
Оцінка якості передбачає визначення та використання певних критеріїв, які називають індикаторами якості. Індикаторами якості обирають тільки частину характеристик якості, яка найбільш підходить для поліпшення якості допомоги, зовнішнього порівняння, публічного обговорення та, можливо, диференціації у оплаті. Індикатори якості передбачають можливість кількісної оцінки та дозволяють запропонувати певні дії для поліпшення якості. Індикатори якості – це чітко визначені стандарти медичної допомоги, з якими порівнюється те, що є в дійсності.
Оскільки існують клінічні настанови щодо лікування інсульту, створені на засадах доказової медицини, виникає природне бажання скористатися ними як індикаторами якості медичної допомоги. Насправді, клінічні настанови та індикатори якості мають спільне наукове підґрунтя і досить тісно пов’язані між собою. Проте між клінічними настановами та індикаторами якості є суттєва різниця. Клінічні настанови пишуться, щоб запропонувати діагностичні та лікувальні заходи для більшості хворих за різних обставин, і лікуючий лікар на власний розсуд вирішує, як і коли скористатися рекомендаціями, що містяться у клінічних настановах. На відміну від цього, індикатори якості вважаються складовою стандартів надання допомоги, і дії лікаря, який не дотримується цих стандартів, можуть бути розцінені як помилкові. Зважаючи на це, індикатори якості поряд з чітким описанням діагностичних та лікувальних заходів, що мають бути виконані, мають містити інформацію про те, яким чином на практиці відрізнити тих хворих, щодо яких ці заходи мають бути вжиті.
Наведення індикаторів якості є важливим доповненням до клінічних настанов. Індикатори якості не тільки дозволяють експертам розробити способи оцінювання якості медичної допомоги, але й можуть бути потужним засобом для якомога більш швидкого перенесення наукових досягнень у клінічну практику.